Постанова № 30778177, 15.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 5015/1105/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - Вихованський Р.І.

від відповідача - Мартинюк С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Молл Маркет», вих. № 19/03-01 від 19.03.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2013 року, суддя Мазовіта А.Б.

у справі № 5015/1105/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Молл Маркет», м. Трускавець

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Львів

про стягнення 239035,72 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.06.2012 року по справі №5015/1105/12, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року, позов ТзОВ «ТКС Молл Маркет» задоволено, стягнено на користь останнього із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 239035,72 грн. основного боргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2012 року вказані рішення господарського суду та постанову апеляційної інстанції по справі №5015/1105/12 скасовано, справу направлено до господарського суду Львівської області на новий розгляд. При цьому, ВГСУ відзначив, що при новому розгляді суду необхідно вирішити питання щодо застосування строків позовної давності та перевірити і надати оцінку контррозрахунку відповідача.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.02.2013 року по справі №5015/1105/12 у задоволенні позову ТзОВ «ТКС Молл Маркет» про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 239035,72 грн. відмовлено.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.355, 356, 360, 509, 610, 626, 638, 530, 901, 903, 904 ЦК України, ст.ст.180, 193 ГК України, ст.ст.1, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», беручи до уваги умови договору про спільну експлуатацію торгового комплексу №14/04-107 від 14.04.2005 року, відсутність доказів, які б свідчили про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг, те, що у договорі відсутні положення про ціну договору, а також наявність банківських виписок, які підтверджують сплату відповідачем вартості спожитих житлово-комунальних послуг та відшкодування земельного податку за період 2005-2012 років, прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог. Крім того, посилаючись на норми ст.ст.256, 257, 261 ЦК України, зазначив про відсутність доказів порушення відповідачем прав та охоронюваних інтересів позивача, а відтак перебіг позовної давності не розпочався і не між бути пропущений позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «ТКС Молл Маркет» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що відповідачем не подано суду доказів направлення позивачу листів з проханням розробки та погодження порядку визначення розміру плати за послуги, а згідно із п.6.1 договору №14/04-107 від 14.04.2005 року про спільну експлуатацію торгового комплексу оплата за послуги надані власником в межах цього договору проводиться співвласником на підставі комплексного рахунку, який включає вартість наданих послуг та виписується власником за розрахунковий період та вручається співвласнику під розпису або надсилається рекомендованим листом. Поряд з цим, на думку скаржника, сплата відповідачем рахунків в частині вартості комунальних послуг та відшкодування земельного податку, свідчить про визнання ним свого обов'язку. Одночасно, апелянт вважає, що строк позовної давності згідно ч.1 ст.261 ЦК України розпочався з 30.09.2010 року, оскільки відповідач у відзиві на позов заперечує виконання своїх обов'язків по договору, про що повідомив позивача листом від 29.09.2010 року.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апелянта заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, вказуючи на безпідставність доводів апелянта. Зокрема, вказує на те, що Банком належним чином виконувались умови договору про спільну експлуатацію торгового комплексу №14/04-107 від 14.04.2005 року, а саме проводилась оплата за послуги: теплопостачання, електроенергія власного та загального споживання, вода та стоки, вивіз сміття, відшкодування земельного податку та, що позивачем безпідставно проводилось нарахування та включення до рахунків послуг, які не споживаються Банком та не мають відношення до його діяльності. Разом з тим, зазначає, що позивачем не подано суду доказів надання Банку послуг страхування, реклами, витрат по обслуговуванню Торгового центру, експлуатації основних засобів. Крім того, звертає увагу суду на те, що договір про спільну експлуатацію торгового комплексу не містить жодних положень про ціну договору, а також спосіб її визначення, а позивачем не надавались відповідачу розрахунку вартості послуг, які включались до рахунків на оплату.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" є власником нежитлового приміщення 5А, загальною площею 101 кв.м., яке розташоване за адресою м.Трускавець, вул.Суховоля, 54а, прим.85, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31.08.2011р.

14.04.2005 року між Об'єднанням підприємств Асоціація "Трускавець-курортсервіс", правонаступником якого є ТзОВ "ТКС Молл Маркет", та Львівською обласною дирекцією Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль", правонаступником якого є Львівська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір № 14/04-107 про спільну експлуатацію Торгового комплексу "Власника" та "Співвласників" (пайовиків) (арк. справи 8-13 т.І), відповідно до умов якого, а саме п. 1.1 договору, позивач зобов'язувався забезпечити умови та надавати всі необхідні в межах цього договору послуги для забезпечення діяльності у торговому комплексі, а відповідач своєчасно відшкодовувати вартість наданих послуг позивачем, а саме пов'язаних із: використанням електроенергії для зовнішнього освітлення, внутрішнього освітлення, вентиляційних установок, холодильних установок, піднімального обладнання та іншого обладнання, а також витрати електроенергії, пов'язані з експлуатацією всіх інженерних мереж; використанням теплової енергії (централізоване теплопостачання, гаряче водопостачання); прибиранням комплексу, прилеглої території, миття фасадів; утриманням прилеглої території; використанням електроенергії на власні потреби; використанням води для загальних потреб та для власного споживання; експлуатацією обладнання (вентустановки, ескалатори, ліфти, холодильні машини, системи пожежотушіння, сигналізації, кабельні мережі та інше); витратами, пов'язаними із технічним забезпеченням передачі електроенергії, поданням з водопроводу води гарячої та холодної та приймання стічних вод до каналізації та надання теплової енергії; охорони комплексу; відшкодуванням орендної плати за землю; відшкодуванням витрат на забезпечення функціонування автостоянок; відшкодуванням інших обов'язкових платежів, пов'язаних із спільною експлуатацією майна.

Відповідно до п.3.1 договору позивач має право на відшкодування вартості наданих послуг, що є предметом даного договору, а згідно із п.4.1 відповідач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за надані позивачем послуги за розрахунковий період, що складає 1 календарний місяць, згідно виставленого позивачем комплексного рахунку незалежно від режиму роботи відповідача.

Положеннями пункту 5.2 вказаного договору визначено, що відповідач має право на отримання від позивача розрахунків щодо порядку визначення розміру плати за отримані послуги, умов та режимів надання послуг, передбачених цим договором. Згідно п.6.2 договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку становить 5 банківських днів з моменту вручення рахунку.

Позивач, вказуючи на те, що на виконання умов вказаного договору ним надавались відповідачу послуги в повному обсязі протягом періоду 2005 - 2012 років, проте такі оплачувались відповідачем частково та, що заборгованість відповідача за надані послуги за вказаний період становить 239035,72 грн. При цьому, позивач зазначає, що факт надання послуг визнано відповідачем, що підтверджується проведенням відповідачем часткової оплати за кожен розрахунковий період надання таких.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, а згідно ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуги за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що умовами договору про спільну експлуатацію торгового комплексу №14/04-107 від 14.04.2005 року сторони передбачили надання послуг за плату, з огляду на що, та враховуючи п.3 статті 180 ГК України сторони зобов'язані були у будь-якому разі погодити ціну договору.

Згідно пункту 2 статті 180 ГК України, п.1 ст. 638 ЦК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Ціна у спірному договорі є обов'язковою істотною умовою, яка повинна бути погодженою та визначеною сторонами, оскільки даний господарський договір належить до тих договорів, за якими одна сторона зобов'язана сплатити іншій певну суму грошових коштів.

Проте, із змісту договору №14/04-107 від 14.04.2005 року вбачається, що такий не містить положень про ціну договору.

Слід зазначити, що у матеріалах справи наявні листи відповідача адресовані позивачу №13/16-1920 від 09.08.2005р., №02-01/4-3527 від 29.09.2010р., №С14-65-0-1-10-3286 від 11.09.2012р. (арк. справи 11, 12, 17 т.4), в яких відповідач звертався до позивача з проханням розробки та погодження між сторонами порядку визначення розміру плати за послуги, а листом за вих.№02-01/4-3566 від 30.09.2010 року (арк. справи 14-15 т.4) відповідач звертався до позивача, прокурора м. Трускавця та начальника Трускавецького МУ ГУ УМВСУ у Львівській області, в якому вказує про недопущення 30.09.2010 року працівників Банку до приміщення Торгового комплексу та безпідставно припинено подачу електропостачання у приміщення.

Відповідно до умов договору №14/04-107 від 14.04.2005 року, а саме п.1.3 "Власник" (позивач) забезпечує надання послуг, необхідних для забезпечення "Співвласнику" (відповідачу) своєї діяльності та як уже зазначено вище, пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач має право на отримання від позивача розрахунків щодо порядку визначення розміру плати за отримані послуги, умов та режимів надання послуг, передбачених цим договором, однак на неодноразові звернення відповідача, позивачем розрахунку вартості послуг, які ним включалися до рахунків на оплату не надано.

Крім того, судом відзначено про відсутність доказів, які б свідчили про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг згідно п.1.1. договору, а також доказів, що послуги, які передбачені вказаним пунктом договору та не оплачені відповідачем, взагалі надавалися позивачем у спірному періоді.

Господарським судом правомірно відхилено посилання позивача на положення ст.ст.355, 356, 360 ЦК України (щодо спільної власності), оскільки нежитлове приміщення 5А, загальною площею 101 кв.м., яке розташоване за адресою м.Трускавець, вул.Суховоля, 54а, прим.85, належить відповідачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31.08.2011р., Відомості про те, що вказане приміщення належить відповідачу на праві спільної власності, у вищеназваному свідоцтві відсутні.

У відповідності до ст.ст.1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання та централізоване опалення віднесені до комунальних послуг. Споживачем таких послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відповідно п.п.5 п.3 ст.20 вказаного Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.

В матеріалах справи наявні банківські виписки, які підтверджують сплату відповідачем вартості спожитих житлово-комунальних послуг та відшкодування земельного податку за період 2005-2012 р.р., проте, такі не можуть свідчити про визнання відповідачем факту надання усіх послуг, передбачених п.1.1 договору, оскільки обов'язок відповідача оплачувати комунальні послуги ґрунтується на вимогах закону.

Одночасно, слід зазначити, що в матеріалах відсутні докази того, що відповідачем вчинено дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, який є предметом позовних вимог, про що також зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2012 року по даній справі.

З огляду на положення ст.ст.256, 257 ЦК України та те, що згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що строк позовної давності не розпочався, а відтак, і не міг бути пропущений позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2013 року по справі №5015/1105/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Молл Маркет» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Зварич О.В.

Хабіб М.І.