Постанова № 30777984, 17.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 876/1073/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

за участю секретаря Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу підприємства "Логос-Еко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 р. у справі № 2а-0370/3892/12 за позовом підприємства "Логос-Еко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2012 р. №№ 0001482201, 0001492201.

в с т а н о в и в :

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 р. у справі № 2а-0370/3892/12 за позовом підприємства "Логос-Еко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2012 р. №№ 0001482201, 0001492201 у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі, поданій 08.01.2013 р., скаржник просить постанову Волинського окружного адміністративного суду скасувати та задовольнити позов.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на не дослідження судом законності підстав для проведення перевірки, неврахування факту транспортування товару за рахунок продавця, посилання на акти перевірок відносно контрагентів позивача, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі яких були скасовані постановами Волинського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 р. у справі №2а/0370/1303/12, від 27.06.2012 р. у справі №2а/0370/1773/12, від 29.05.2012 р. у справі №2а/0370/942/12, у яких контрагент позивача підтвердив факт транспортування товару, неврахування факту подальшої реалізації придбаного від контрагентів товару позивачем на користь ТзОВ "Петрол-Гарант", ТзОВ "Аверта", ПП "Західекспотранс", ТзОВ "Агро-Р", що підтверджує реальний характер господарської операції.

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю, письмових заперечень, однак, не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як правильно з'ясував суд першої інстанції, з 10.08.2012 р. по 16.08.2012р. працівниками Луцької ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Логос-Еко» з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Медео-Захід» за період квітень - грудень 2010р., про що складено акт від 23.08.2012р. №3981/22-6/20147030.

Посилання скаржника на не дослідження судом підставності проведення зазначеної перевірки не береться судом до уваги, враховуючи, що на відсутність підстав для проведення такої перевірки скаржник не посилався у позовній заяві та в ході розгляду справи судом першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що відповідач був допущений до проведення перевірки, а відтак, таке посилання в апеляційній скарзі носить формальний характер.

Проведеною перевіркою було встановлено порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає до сплати в бюджет у розмірі 74742,11 грн., в тому числі: за квітень 2010р. - 8917,62 грн., за травень 2010 р. - 5140,17 грн., за червень 2010р. - 9264,62 грн., за липень 2010р. - 3676,15 грн., за серпень 2010р. - 6017,06 грн., за вересень 2010р. - 9247,32 грн., за жовтень 2010р. - 7573,55 грн., за листопад 2010р. - 9697,04 грн., за грудень 2010р. - 15208,59 грн.; п.3.1 п.5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 93428грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 р. - на 29153 грн., за ІІІ квартал. 2010р. - на 23676 грн., за IV квартал 2010 року - на 40599 грн.

На підставі цього акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012 р. №0001482201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 116785 грн., в тому числі: 93428 грн. за основним платежем та 23357 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0001492201, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93427,50 грн., з яких: 74742 грн. - за основним платежем та 18685,50 грн. - за штрафними санкціями.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток ґрунтуються на тому, що дані показники податкового обліку були сформовані неправомірно, оскільки договори поставки, укладені із ТзОВ «Медео-Захід» були розцінені як нікчемні, оскільки операція з придбання товарів не мала реального характеру.

Такі висновки, з якими погодився суд першої інстанції обґрунтовувались актами позапланових виїзних перевірок Луцької ОДПІ ТзОВ «Медео-Захід» від 20.01.2012р. №339/23-3/35594018, від 14.03.2012р. №46/23-3/35594018, від 18.04.2012р. №753/23-3/35594018, відповідно до яких встановлені порушення податкового законодавства, які призвели до завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, в тому числі і по взаємовідносинах із ТзОВ «Логос-Еко», а також порушення ч. 5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог даних статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених ТзОВ «Медео-Захід», в тому числі і по взаємовідносинах із ТзОВ «Логос-Еко». До уваги бралося ненадання доказів перевезення вантажу, його приймання на склад тощо.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначених актів перевірок, були скасовані постановами Волинського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 р. у справі №2а/0370/1303/12, від 27.06.2012 р. у справі №2а/0370/1773/12, від 29.05.2012 р. у справі №2а/0370/942/12, у яких контрагент позивача - ТзОВ "Медео-Захід" підтвердив факт транспортування товару, наявність у нього реальної можливості здійснювати господарську діяльність.

При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що у відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

При цьому, не було враховано та надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які свідчили про подальше відчуження придбаного позивачем у ТзОВ "Медео-Захід" товару на користь ТзОВ "Петрол-Гарант", ТзОВ "Аверта", ПП "Західекспотранс", ТзОВ "Агро-Р", що, в сукупності з іншими доказами підтверджує реальний характер господарської операції. В світлі наведеного, не зазначення у видаткових накладних посади, прізвища, імені та по батькові матеріально-відповідальної особи, яка їх підписала, є формальністю, оскільки підтвердженням оприбуткування такого товару є акт інвентаризації, наявний у матеріалах справи, на виконання цього правочину позивачем було належно проведено оплату.

В світлі наведеного, доказів недійсності такого правочину надано не було. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції помилково констатував недійсність такого правочину.

При цьому, повнота та належність виконання сторонами договору своїх договірних обов'язків не впливає на дійсність правочину, а може за наявності підстав впливати лише на приватно-правові відносини самих сторін.

Згідно із п. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Однак, у даному випадку такі витрати є належно підтвердженими, а позиція відповідача ґрунтується лише на спірності доказової сили таких документів. Згідно з п. 1.4 цього закону поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 та п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.5 закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно з п. 5.1 закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно із ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Скаржник у встановленому законом порядку довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду. Враховуючи наведене, судове рішення не відповідає закону та матеріалам справи та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -

постановив:

Апеляційну скаргу підприємства "Логос-Еко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2012р. у справі № 2а-0370/3892/12 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 11.09.2012 р. №№ 0001482201, 0001492201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства «Логос-Еко» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Рівненська 44, м. Луцьк, Волинська область, ЄДРПОУ 20147030) 3 197 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 19.04.2013 року.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Савицька Н.В.