Ухвала суду № 30775170, 17.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року справа №2а/1270/9181/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання: Романенко Т.О.

за участю сторін:

від позивача: Садовнікова А.О. - за дов. від 1 квітня 2013 року

від відповідача: Вістяка О.М. - за дов. від 15 квітня 2013 року

Назаренко Н.О. - за дов. від 2 квітня 2013 року

Іваненко С.О. - за дов. від 2 квітня 2013 року

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовінд»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 4 березня 2013 року (повний текст постанови складений та

підписаний 11 березня 2013 року)

по адміністративній справі № 2а/1270/9181/2012 (суддя Кравцова Н.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовінд»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у

м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-

рішень від 8 листопада 2012 року № 0001022310,

№ 0001012310, № 0001032310, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовінд» (надалі товариство, позивач у справі) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області (надалі інспекція, відповідач у справі) відмовлено у визнанні незаконними та скасуванні податкових повідомлень- рішень за необґрунтованістю (том 4 арк. справи 104-113).

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив із безпідставного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту і як наслідок цього правомірність визначення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми цього податку. Зазначена безпідставність за висновком суду полягає у відсутності документів які підтверджують належне виконання контрагентами позивача замовлених та оплачених ним рекламних послуг як шляхом розміщення реклами на радіоканалах так і встановлення зовнішньої реклами.

В апеляційній скарзі товариство (відповідач у справі) посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги (том 5 арк. справи 118-119).

Апелянт доводить, що укладені ним договори з контрагентами виконані належним чином у повному обсязі, всі документи щодо їх виконання ним надані, неправомірність формування ним валрових витрат та податкового кредиту податковим органом не доведена.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автовінд» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 23 серпня 2006 року, включене до ЄДРПОУ за кодом 34579470, з цієї ж дати перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську, є платником податку на додану вартість.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка товариства, зокрема з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, наслідки якої викладені в акті перевірки №639/22-108/34579470 від 23 жовтня 2012 року (надалі акт перевірки, том. 1 арк. справи 59-145).

На підставі висновків акту перевірки керівником податкового органу виходячи з наявної компетенції 8 листопада 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001022310, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 707865,00 грн. грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 149067,25 грн.;

- №0001012310, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем - 759248,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 189812,00 грн.;

- №0001032310, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9702,00 грн. (том 1 арк. справи 32-36).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено актом перевірки позивачем здійснені господарські операції з Приватними підприємствами «Тавайза», «Укрторгпартнер», «Кримспецтехнолоджи», «Базис Торг», «Комманд» у листопаді 2009 року, січні 2010 року, лютому 2010 року, вересні 2010 року, жовтні 2010 року, грудні 2010 року та січні 2011 року та сформовано за відповідні періоди податковий кредит (додаток № 5 до декларацій з ПДВ) та віднесено до валових витрат суми по операціям з придбання рекламних послуг. На думку податкового органу під сумнів поставлена реальність здійснених господарських операцій в частині надання (постачання, виконання) контрагентами позивача реклами (том 2 арк. справи113-259).

По взаємовідносинам з Приватним підприємством «Тавайза».

Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між позивачем як замовником та Приватним підприємством «Тавайза» 1 липня 2009 року (Виконавець) укладено договір щодо надання рекламних послуг (том 1 арк. справи 174-175). Згідно пункту першого договору (Предмет договору) Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати (із залученням третіх осіб) наступну роботу з реклами: розробити рекламні аудиоматеріали за концепцією Замовника та здійснити їх розміщення на радіоканалах м. Луганська. Пунктом 2.5 договору Виконавець розміщує рекламу на радіоканалах м. Луганська згідно з описом об'єкти реклами.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано акт приймання-передачі векселів від 3 червня 2010 року, довіреність на отримання векселів від позивача, реєстр виданих переказних векселів та простих векселів (том 1 арк. справи 176-179), медіа-план рекламної компанії (том 1 арк. справи 180-188); податкові накладні № 1253 від 30 жовтня 2009 року, № 22 від 29 січня 2010 року, № 1553 від 30 грудня 2009 року ( том 1 арк. справи 200-202); ролики реклами у паперовому варіанті (том 1 арк. справи 189-199).

На підставі отриманих податкових накладних позивач сформував податковий кредит та відобразив вказані операції у податковій звітності з податку на додану вартість у листопаді 2009 року у сумі 44058 грн., у січні 2010 року у сумі 9702,00 грн., лютому 2010 року у сумі 49728, 00 грн.

Під час апеляційного провадження позивачем доведена заміна грошової форми розрахунків на вексельну та встановлено, що вексель до сьогоднішнього дня не оплачений, контрагент ліквідований, при цьому вексель позивачу не повернутий. Акт приймання-передачі векселів від 3 червня 2010 року, підтверджує виконання зобов'язань щодо здійснення розрахунків між сторонами, за Угодую № 1 від 3 червня 2010 року. Доказів здійснення розрахунків за угодою від 1 липня 2009 року позивачем не надано.

За умовами угоди, що є предметом дослідження у даній справі, а саме пунктом 2.3 договору передбачено, що Виконавець подає на затвердження Замовнику оригінал-макети та інші матеріали, необхідні для проведення робіт, запуск у виробництво або публікація незатверджених матеріалів не допускається. Таких матеріалів не надано позивачем.

Колегія суддів погоджує те, що надані позивачем ролики у паперовому вигляді та електронному варіанті з аудиотехнічним записом суд першої інстанції не прийняв як належні докази з підстав того, що дані ролики у паперовому варіанті не містять відомостей про погодження та затвердження позивачем змісту даної реклами. Наданий суду диск СД-R № 80 МІN містить рекламу у вигляді двох роликів, але не містить в собі змісту роликів, які надані позивачем у паперовому варіанті. Тобто, наданий позивачем диск не підтверджує змісту реклами у вигляді роликів, які долучені до матеріалів справи на паперовому носії (том 1 арк. справи 189-199, том 4 арк. справи 99).

З листів радіокомпаній м. Луганська вбачається, що у період часу з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, послуги по розміщенню реклами на хвилях радіостанцій «Авторадіо», «Радіо Ретро ФМ», «Наше радіо», «Русское Радио- Україна» та ПП «Радіо Скайвей» підприємством ПП «Тавайза» по розміщенню реклами автомобілів марки Toyota не надавались. Послуги по розміщенню реклами на хвилях «Русское Радио-Україна» автомобілів марки Toyota у період з 01.10.2009 по 31.12.2010 ПП «Радіо Скайвей» надавало безпосередньо товариству (позивачу у справі) у серпні 2010 році на суму 2686, 23 грн. (том 4 арк. справи 82-83).

Посилання апелянта те, що можливо ПП «Тавайза» надавало рекламні послуги через радіостанції інших міст, зокрема, м. Києва є безпідставним, оскільки умовами договору (п.1, п. 2.5) чітко передбачено, що реклама повинна бути розміщена лише на радіоканалах м. Луганська. Належним доказом є довідка про надання реклами, яка позивачем не надана, що доводить відсутність реальності проведення господарських операцій в частині надання рекламних послуг за договором, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Тавайза».

По взаємовідносинам з Приватним Підприємством «Комманд».

Між позивачем, як замовником та Приватним Підприємством «Комманд» 5 липня 2010 року укладено договір № 05/07-10-1/142 щодо надання рекламних послуг (том 1 арк. справи 239). Згідно п. 1 договору (Предмет договору) Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати (із залученням третіх осіб) наступну роботу з реклами: розробити рекламні аудиоматеріали за концепцією Замовника та здійснити їх розміщення на радіоканалах м. Луганська в період з 12 липня 2010 року по 29 вересня 2010 року включно. Згідно п. 2.5 договору Виконавець розміщує рекламу на радіоканалах м. Луганська згідно з описом об'єкти реклами. На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акт приймання-передачі робіт від 29 вересня 2010 року, податкова накладна №731 від 29 вересня 2010 року, платіжні доручення, медіа-план рекламної компані, ролики реклами у паперовому варіанті.

Між цимиж підприємствами 1 жовтня 2010 року укладено договір № 01/10-10-2 185 щодо надання рекламних послуг. Згідно пункту 1 договору (Предмет договору) Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати (із залученням третіх осіб) наступну роботу з реклами: розробити рекламні аудиоматеріали за концепцією Замовника та здійснити їх розміщення на радіоканалах м. Луганська. Згідно п. 2.5 договору Виконавець розміщує рекламу на радіоканалах м. Луганська згідно з описом об'єкти реклами.На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акти приймання-передачі робіт від 29 вересня 2010 року, від 30 листопада 2010 року, від 30 грудня 2010 року, податкові накладні № 1371 від 29 жовтня 2010 року, № 1821 від 30 листопада 2010 року, № 2044 від 30 грудня 2010 року, медіа-план рекламної компанії, ролики реклами у паперовому варіанті .

На підставі отриманих податкових накладних позивач сформував податковий кредит та відобразив вказані операції у податковій звітності з податку на додану вартість: у вересні 2010 року на суму 177177,00 грн., у жовтні 2010 року на суму 25200, 00 грн., у грудні 2010 року на суму 37800,00 грн., у січні 2011 року на суму 55600,00 грн. Актом перевірки встановлено, що станом на 31 грудня 2011 року існує кредиторська заборгованість у розмірі 1502568, 43 грн. Опис реклами позивачем не наданий.

За умовами пункту 2.3 договорів передбачено, що Виконавець подає на затвердження Замовнику оригінал-макети та інші матеріали, необхідні для проведення робіт, запуск у виробництво або публікація незатверджених матеріалів не допускається. Таких матеріалів не надано позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і в продовж апеляційного провадження.

Довідка радікомпаній про надання рекламних послуг відсутня. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що надані представником позивача ролики (том 1 арк. справи 229, том 2 арк. справи 13-15), які містять зміст реклами, яка повинна розміщуватися на радіоканалах м. Луганська не можливо вважати матеріалами, які визначені у пункті 2.3 договору, оскільки вони не містять відомостей про погодження та затвердження позивачем змісту даної реклами та те, що вони надані саме ПП «Комманд» позивачу для затвердження. Наданий суду диск СД-R № 11234RD23103 (том 4 арк. справи 90) містить рекламу у вигляді двох роликів, але зі змісту першого ролика не можливо встановити, який саме автосалон рекламує автомобіль марки Toyota, оскільки він не містить назву автосалону, місто його розташування, засоби зв'язку та інші реквізити. Тобто, наданий позивачем диск, який містить зокрема, ролик № 1 не підтверджує, що реклама стосується саме Тойота Центр Луганськ Автовінд.

Надані суду листи радіокомпаній м. Луганська (том 4 арк. справи 82-83), які свідчать, що у період часу з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, послуги по розміщенню реклами на хвилях радіостанцій «Авторадіо», «Радіо Ретро ФМ», «Наше радіо», «Русское Радио-Україна» та ПП «Радіо Скайвей» підприємством ПП «Комманд» по розміщенню реклами автомобілів марки Toyota не надавались. Послуги по розміщенню реклами на хвилях «Русское Радио-Україна» автомобілів марки Toyota у цей період ПП «Радіо Скайвей» надавало товариство (позивач у справі) у серпні 2010 році на суму 2686, 23 грн.

Таким чином, вищезазначеними обставинами та доказами у справі судом достовірно встановлено відсутність реальності проведення господарських операцій щодо надання рекламних послуг за договором, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Комманд».

По взаємовідносинам з Приватним Підприємством «Укрторгпартнер».

Між позивачем, як замовником та Приватним підприємством «Укрторгпартнер», як виконавцем 30 червня 2010 року укладено договір № 6/161 про надання послуг по підготовці та розміщенню реклами на телебаченні (том 2 арк. справи 44-47). Згідно п. 1.1 договору (Предмет договору) Виконавець зобов'язується надати рекламні послуги по підготовці та розміщенню реклами Замовника у період з 1 липня 2010 року по 27 вересня 2010 року на Луганському телебаченні (зокрема, на каналі «ЛКТ») згідно графіку розміщення рекламного відеоматеріалу у телевізійному ефірі (Додаток № 1 до договору). На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акт приймання-передачі робіт від 27 вересня 2010 року, податкову накладну № 1483 від цієї ж дати, платіжні доручення.

На підставі отриманої податкової накладної позивач сформував податковий кредит та відобразив вказані операції у податковій звітності з податку на додану вартість у вересні 2010 року на суму 63000,00 грн. Докази оплати позивачем не надані.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що на протязі 5 днів з дня надання Замовником тексту рекламного оголошення Виконавець зобов'язується підготувати рекламний відеоматеріал (відеоролик, заставку, баннер, текст оголошення тощо) згідно з текстом Замовника, з урахуванням його побажання та надати запис Замовнику для розгляду та затвердження. Зразки таких матеріалів ненадавались позивачем.

На підтвердження здійснення реальності господарських операцій, а саме, надання ПП «Укрторгпартнер» рекламних послуг по розміщенню рекламного відеоматеріалу в телевізійному ефірі, представником позивача надано диск DVD + R №9078514+RЕА5642, який містить в собі рекламний ролик (том 4 арк. справи 91). Згідно умов договору (п. 2.1.1) рекламний відеоматеріал повинен надаватися Виконавцем Замовнику для його розгляду та затвердження. Наданий представником позивача відеоматеріал, який містить зміст реклами не затверджений позивачем, відтак його не можливо вважати належним доказом на виконання умов укладеного договору.

Крім того, з листа Обласного об'єднання «Луганське кабельне телебачення» від 21 грудня 2012 року № 2045, вбачається, що приватному підприємству «Укрторгпартнер» та іншим суб'єктам підприємницької діяльності послуги по розміщенню реклами марки Toyota за період з 1 липня 2010 року по 26 вересня 2010 року ОО «Луганське кабельне телебачення» не надавалися (том 4 арк. справи 2). Даний лист підтверджує той факт, що контрагенту позивача взагалі не надавався час для розміщення рекламного матеріалу на Луганському телебаченні (на каналі «ЛКТ»).

Таким чином колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що вищезазначеними обставинами та доказами у справі судом достовірно встановлено відсутність реальності проведення господарських операцій щодо надання рекламних послуг за договором, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Укрторгпартнер».

Щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Базис Торг».

Першого липня 2010 року між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Базис Торг» (Виконавець) укладено договір № 01/07-10-1/192 (том 2 арк. справи 33-38). Предметом договору є надання рекламних послуг по розміщенню рекламних зображень Замовника (рекламних плакатів) на спеціальних конструкціях (щіти 3*6 м), розташованих згідно адресної програми, яка оформлюється Додатком у період з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року. На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акт приймання-передачі робіт від 30 вересня 2010 року, податкову накладну № 1486 від 30 вересня 2010 року, платіжні доручення.

На підставі отриманої податкової накладної позивач сформував податковий кредит та відобразив вказані операції у податковій звітності з податку на додану вартість у вересні 2010 року на суму 53000,00 грн.

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що не менше ніж за 7 днів до початку рекламної компанії Замовник зобов'язаний надати Виконавцю рекламні плакати в кількості, достатньому для проведення компанії та підтримки рекламних зображень в задовільному стані. Зразки таких матеріалів не надано позивачем.

На підтвердження здійснення реальності господарських операцій, а саме, надання Приватним Підприємством «Базис Торг» рекламних послуг по розміщенню рекламних зображень на спеціальних конструкціях, представником позивача надано фотокопії на паперовому носії та диск DVD - R RG29183011, який містить в собі рекламні зображення на спеціальних конструкціях (том 4 арк. справи 53-81, 100). Але суд не може їх прийняти як належні докази з наступних підстав.

Згідно умов договору (п. 3.1.1) рекламні зображення повинні надаватися Замовником для проведення рекламної компанії. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано суду зразки такого текстового матеріалу (рекламні плакати), не зазначено підстави з яких він не може його надати.

Колегія погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що із змісту фотокопій та диска не можливо встановити, у який саме період часу та в якому місці були розташовані спеціальні конструкції (рекламні щіти) з рекламними зображеннями, яким суб'єктом підприємницької діяльності розташовані дані зображення. Тобто, надані позивачем фотокопії та диск, які містять рекламні зображення компанії не підтверджують, що дана реклама виконана ПП «Базис Торг», у період дії договору та визначений термін з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року. Крім того, з наданих фотокопій та змісту диска взагалі на деяких рекламних плакатах не зазначено реквізити позивача, а вказані реквізити іншого автосалону, зокрема, м. Києва.

Лист Управління архітектури та містобудування від 17 жовтня 2012 року за вих. № 01-19/3755/43-12, з якого вбачається, що виконавчим комітетом Луганської міської ради дозволи на розміщення зовнішньої реклами, або інші документи на розміщення реклами Приватному підприємству «Базис Торг» у період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2012 року не надавалися (том 2 арк. справи 93-94). Листом цього ж управління від 10 грудня 2012 року надано інформацію про суб'єктів підприємницької діяльності, яким видані дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську у цей період (том 3 арк. справи 38-40).

Згідно Додатку до договору № 01/07-10-1/192 від 01 липня 2010 року сторонами договору визначені адреси розташування рекламних щітів. Але як вбачається із переліку адрес місця розташування рекламних щітів, визначених у списку, адреси, визначені Додатком до договору відсутні.

Таким чином даним підприємством взагалі не надавалися і не могли надаватися рекламні послуги позивачу по розміщенню рекламних плакатів на рекламних щітах.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про ненадання рекламних послуг позивачу за договором укладеним з Приватним підприємством «Базис Торг».

Щодо Приватного Підприємства «Кримспецтехнолоджи».

Першого жовтня 2010 року між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Кримспецтехнолоджи» (Виконавець) укладено договір № 01/10-10-1 213 (том 1 арк.справи 224-228). Предметом якого є надання рекламних послуг по розміщенню рекламних зображень Замовника (рекламних плакатів) на спеціальних конструкціях (щіти 3*6 м), розташованих згідно адресної програми, яка оформлюється Додатком.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акт приймання-передачі робіт від 28 жовтня 2010 року, податкову накладну № 1720 від 28 жовтня 2010 року, платіжні доручення.

Між цими ж сторонами 1 липня 2010 року укладено договір № 7/189 (том 1 арк. справи 207-212). Предметом якого є надання рекламних послуг по розміщенню у період з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року рекламних зображень Замовника (рекламних плакатів) на спеціальних конструкціях (сітілайтах), розташованих згідно адресної програми, яка оформлюється Додатком.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано акти приймання-передачі робіт від 30 вересня 2010 року, від 30 листопада 2010 року, від 30 грудня 2010 року, податкову накладну № 1356 від 30 вересня 2010 року, № 1702 від 30 листопада 2010 року, № 2109 від 30 грудня 2010 року, платіжні доручення. На підставі отриманих податкових накладних позивач сформував податковий кредит та відобразив вказані операції у податковій звітності з податку на додану вартість: у вересні 2010 року на суму 70400, 00 грн., у жовтні 2010 року на суму 40000,00 грн., у грудні 2010 року 26200,00 грн., у січні 2011 року на суму 56000,00 грн. За актом перевірки кредиторська заборгованість складає 356167, 00 грн.

За умовами договорів передбачено, що до початку рекламної компанії Замовник зобов'язаний надати Виконавцю рекламні плакати в кількості, достатньому для проведення компанії та підтримки рекламних зображень в задовільному стані. Зразки таких матеріалів не надано позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і впрдовж апеляційного провадження.

На підтвердження здійснення реальності господарських операцій, а саме, надання Приватним підприємством «Кримспецтехнолоджи» рекламних послуг по розміщенню рекламних зображень на спеціальних конструкціях (сітілайтах), представником позивача надано фотокопії на паперовому носії та диск DVD - R RG29183011, який містить в собі рекламні зображення на спеціальних конструкціях (том 4 арк. справи 53-81, 100). Як правильно зазначив суд першої інстанції із змісту фотокопій та диска не можливо встановити, у який саме період часу та місці були розташовані спеціальні конструкції (сітілайти та рекламні щіти) з рекламними зображеннями, та яким суб'єктом підприємницької діяльності розташовані дані зображення. Тобто, надані позивачем фотокопії та диск, який містить рекламні зображення компанії не підтверджує, що дана реклама виконана саме контрагентом позивача у період дії та на виконання договорів. Наданими фотокопіями та змістом диска взагалі на деяких рекламних плакатах не зазначено реквізитів позивача, а вказані реквізити іншого автосалону, зокрема, м. Києва.

З листа Управління архітектури та містобудування від 17 жовтня 2012 року за № 01-19/3755/43-12 вбачається, що виконавчим комітетом Луганської міської ради дозволи на розміщення зовнішньої реклами, або інші документи на розміщення реклами Приватному підприємсту «Кримспецтехнолоджи» у період з 1 липня 2009 року по 30 червень 2012 року не надавалися (том 2 арк. справи 93-94). Листом цього ж управління від 10 грудня 2012 року надано інформацію про суб'єктів підприємницької діяльності, яким видані дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську.

Згідно додатку до договорів № 01/10-10-1 213 та № 7/189 сторонами визначені адреси розташування рекламних щітів та сітілайтів. Але як вбачається із переліку адрес місця розташування рекламних щітів та сітілайтів, зазначених у списку, адреси, визначені Додатком до договорів відсутні.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, про відсутність надання послуги контрагентом позивача у вигляді розміщення щодо надання рекламних послуг.

Всі долучені до матеріалів справи первинні документи, які містять лише відомості щодо виду рекламних послуг, часу виконання та форми оплати але жодних з них не утримує в собі докази виконання та передачі (надання) послуг з урахуванням їх специфіки. Саме з фактом виконання продавцем послуг податкове законодавство пов'язує право продавця, як платника податків, якими у межах спірних відносин є контрагенти позивача на складання податкових накладних, як документу що є одночасно розрахунковим і податковим. На час складання податкових накладних діяли норми підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відсутність факту продажу послуг контрагентами позивача унеможливлює прийняття будь-яких документів, як таких що підтверджують факт надання рекламних послуг.

Податковий облік є похідним від господарської діяльності (події) здійснення яких контрагентами позивача не відбулося, що доводить порушення позивачем положень в пунктів Податкового кодексу України на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Жодна приюдиція вини податкового органу не має значення з огляду на недоведеність здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 5,9, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовінд» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року у справі № 2а/1270/9181/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року у справі № 2а/1270/9181/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 квітня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена та підписана у нарадчій кімнаті 17 квітня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко