Постанова № 30772364, 17.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5023/5218/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши касаційну скаргу Новодолазького підприємства теплових мереж на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 березня 2013 року у справі № 5023/5218/12 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Новодолазького підприємства теплових мереж, Харківська область, про стягнення коштів у сумі 191 196,42 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Сіндряков О.В. (дов. № 14-412 від 05.07.12);

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Новодолазького підприємства теплових мереж про стягнення 191 196,42 грн.

Вказував, що 30.09.11 між ним (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 09-1 купівлі-продажу природного газу, згідно якого він зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець - прийняти та оплатити газ на встановлених договором умовах.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині вчасної оплати отриманого природного газу в жовтні-грудні 2011 року, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 8 910,27 грн. інфляційних втрат, 7 618,64 грн. - 3 % річних, 39 380,16 грн. пені, 135 287,35 грн. - 7 % штрафу та судовий збір, а всього - 191 196,42 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 січня 2013 року (суддя Жиляєва Є.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 березня 2013 року (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з Новодолазького підприємства теплових мереж на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 8 910,27 грн. інфляційних втрат, 7 618,64 грн. - 3 % річних, 39 380,16 грн. пені, 135 287,35 грн. - 7 % штрафу та 3 823,92 грн. судового збору.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині вчасної оплати отриманого природного газу, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті інфляційних втрат, 3 % річних, пені та 7 % штрафу.

У касаційній скарзі Новодолазьке підприємство теплових мереж, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 231 ГК України, ст. 549 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині задоволення вимог про стягнення пені та штрафу та прийняти в означеній частині вимог нове рішення про зменшення пені до 5 000 грн. та про відмову в задоволенні вимог про стягнення штрафу.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 09-1 купівлі-продажу природного газу, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець - прийняти та оплатити газ на встановлених договором умовах.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що на виконання умов договору № 09-1 позивачем у жовтні-грудні 2011 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму 2 611 295,75 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг, оплату якого відповідач здійснював з порушенням строків встановлених умовами п. 6.1 договору.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем своїх обов'язків, передбачених пунктом 6.1 договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи встановлений п. 6.1 договору порядок оплати отриманого природного газу та встановлені п. 7.2 договору умови для виникнення у позивача права на додаткове стягнення 7 % штрафу, для правильного розгляду даних вимог необхідно встановити періоди виникнення прострочення грошового зобов'язання та кількість днів у таких періодах.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій вимоги про стягнення пені та штрафу розглянули лише на підставі доданого позивачем до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій та не дослідили первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень) відповідача з метою встановлення дійсних періодів прострочення ним грошового зобов'язання, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та може вплинути на результати вирішення даної справи.

Оскільки для правильного розрахунку пені та штрафу необхідно встановити кількість днів прострочення відповідачем оплати природного газу в кожному місяці, що не було встановлено судами попередніх інстанцій, та, враховуючи передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції, не може бути встановлено судом касаційної інстанції, рішення та постанова у справі в частині вимог про стягнення пені та штрафу підлягають скасуванню, з передачею справи в означеній частині вимог на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Крім того, в касаційній скарзі Новодолазьке підприємство теплових мереж зазначає про те, що відповідач є бюджетною організацією, контрагентами якої на 80 % є також бюджетні організації, які несвоєчасно розраховувались із скаржником за надані ним послуги, що призвело до порушення ним грошових зобов'язань в частині вчасної оплати отриманого природного газу та просить зменшити розмір пені.

Проте, судами попередніх інстанцій дійсні обставини справи щодо підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання не встановлювались та не вирішувалось питання щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити дійсні періоди прострочення відповідачем оплати природного газу у спірному періоді, та постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

В решті прийняті у справі судові акти відповідають нормам матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у них висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Новодолазького підприємства теплових мереж задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 березня 2013 року та рішення Господарського суду Харківської області від 15 січня 2013 року у справі № 5023/5218/12 в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Новодолазького підприємства теплових мереж про стягнення 39 380,16 грн. пені та 135 287,35 грн. штрафу скасувати.

3. Справу в означеній частині вимог передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

4. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 березня 2013 року у справі № 5023/5218/12 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

О.А. Подоляк