Постанова № 30771718, 10.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року № 826/1509/13-а

Об 11 годині 07 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 2 жовтня 2012 року № 0004582230.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби встановлені порушення Підприємством з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" норм Податкового кодексу України, який не діяв на час виникнення спірних правовідносин. Також позивач вказує на те, що господарські операції за участю позивача та ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" мали реальний характер, що підтверджується належними документами первинної звітності. Позивач зазначає також про те, що вироком суду у кримінальній справі не встановлено, що директор ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" не мав змоги підписувати документи в період з 1 червня 2010 року по 30 червня 2010 року.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно збільшено Підприємству з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки Підприємством з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання", проте контрагент позивача здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Підприємство з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 3 вересня 2012 року по 6 вересня 2012 року, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" з питань дотримання вимог чинного законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельне об'єднання" за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 12 вересня 2012 року № 599/8-23-20-22918017, яким встановлено порушення Підприємством з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого податковий кредит за період з 1 травня 2011 року по 31 грудня 2011 року завищено на 15 000 грн.

20 вересня 2012 року Підприємством з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" подано заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень позивача, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби внесла зміни до акту перевірки в частині визначення терміну проведення перевірки, а саме: період проведення перевірки викладено в наступній редакції: "за період з 1 червня 2010 року по 30 червня 2010 року" та викладено висновок акту перевірки в наступній редакції "Перевіркою встановлено порушення ПП "Ост Вест Експрес" пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року в сумі 15 000 грн.", про що повідомлено Підприємство з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" листом від 27 вересня 2012 року № 1005. В листі також вказано про те, що висновки акту перевірки від 12 вересня 2012 року № 599/1-22-30-22918017 залишено без змін, а заперечення ПП "Ост Вест Експрес" без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення від 2 жовтня 2012 року, яким збільшено ПП "Ост Вест Експрес" суму грошового зобов'язання у розмірі 18 750 грн., з яких за основним платежем - 15 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 750 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 17 грудня 2012 року № 8604/10/12-114 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 2 жовтня 2012 року № 0004582230, а скаргу представника ПП "Ост Вест Експрес" від 16 жовтня 2012 року № 558 (вхідний Державної податкової служби у м. Києві від 16 жовтня 2012 року № 5063/10) - без задоволення.

Рішенням Державної податкової служби України від 16 січня 2013 року № 650/6/10-2115 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 2 жовтня 2012 року № 0004582230 та рішення Державної податкової служби у м. Києві, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки зроблений висновок про завищення Підприємством з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" податкового кредиту за червень 2010 року, згідно отриманих податкових накладних від ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання", на підставі вироку Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року по справі № 1-366/11, згідно якого директор ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" ОСОБА_2 не мав змоги підписувати офіційні документи підприємства.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями чи іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону.

Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2 статті Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельне об'єднання", як підрядником, та Підприємством з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес", як замовником, укладено договір № 0306-10/01, за умовами якого підрядник за завданням замовника у порядку та на умовах, визначених цим договором бере на себе зобов'язання власними або залученими силами виготовити перегородки з алюмінієвого профілю у порядку та в строки, визначені даним договором, виконати монтажні роботи з установки виготовлених перегородок з алюмінієвого профілю в будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14.

Згідно пункту 2.1 договору вартість робіт складає 90 000 грн., в тому числі ПДВ - 15 000 грн.

В додатку № 1 від 3 червня 2010 року до договору № 0306-10/01 від 3 червня 2010 року сторонами погоджено специфікацію виробу та комплектуючих.

На виконання умов договору ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" виписало на користь Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" податкові накладні:

- № 1872 від 9 червня 2010 року на загальну суму 45 000 грн., в тому числі ПДВ 7 500 грн.,

- № 2011 від 24 червня 2010 року на загальну суму 45 000 грн., в тому числі ПДВ 7 500 грн.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду акт здачі-прийняття робіт № У-2057 від 30 червня 2010 року, акт введення в експлуатацію малоцінних і швидкозношуваних предметів № ОВ-0000015 від 30 червня 2010 року, платіжні доручення № 1716 від 9 червня 2010 року і № 1765 від 16 червня 2010 року, інформацію про рух активів підприємства по взаємовідносинам з ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" та фотороздруківку виготовленої перегородки з алюмінієвого профілю.

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання за червень 2010 року за договором № 0306-10/01 від 3 червня 2010 року виконані ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" та Підприємством з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманих послуг від ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" позивачем надано договір оренди складських приміщень № 576 від 10 вересня 2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Експрес", як орендодавцем, та Товариством з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес", як орендарем, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування складські приміщення і прилеглу до них територію площею 5 000 кв.м. в приміщенні, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В.Хвойки, 18/14.

Також позивачем надано ліцензії № 10000/310СВ-01327В та № 10000/310СВ-01327С, видані Державною митною службою України на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу на території України, згідно яких належні ПІІ "Ост-Вест Експрес" складські приміщення за адресою:м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14 за своїм оснащенням та обладнанням є такими, що відповідають вимогам митних ліцензійних складів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ост-Вест Експрес" надано дозвіл ПІІ "Ост-Вест Експрес" від 3 червня 2010 року № 36/1 на монтаж перегородки з алюмінієвого профілю 8100х3850х3000 у ліцензійному складі, що розташований у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14. Листом від 19 березня 2013 року № 29 ТОВ "Ост-Вест Експрес" підтвердило, що 30 червня 2010 року у присутності представників ТОВ "Ост-Вест Експрес" працівники ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" здійснили монтаж виготовленої ними перегородки з алюмінієвого профілю 8100х3850х3000 у ліцензійному складі, що розташований у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, а ПІІ "Ост-Вест Експрес" прийняло виготовлену перегородку з алюмінієвого профілю і монтажні роботи.

Відносно посилань відповідача на вирок Печерського районного суду м. Києва, суд зазначає про наступне.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року у справі № 1-366/11 ОСОБА_2 визнано винним у скоєні злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком суду встановлено, що 1 грудня 2010 року ОСОБА_2, достовірно знаючи про відсутність у нього коштів і майна, які підлягають внесенню до статутного капіталу товариства, а також фінансових можливостей для проведення господарської діяльності (придбання товару, оренди офісного та складського приміщень тощо), виконуючи відведену йому роль у створенні підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, на прохання невстановленої особи, за грошову винагороду, знаходячись в приміщенні нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_1 підписав, як засновник, статут ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" (код ЄДРПОУ 35332508), відповідно до якого перереєстрував на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності, розташований за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний статут ОСОБА_2 в той же день за грошову винагороду в розмірі 100 доларів США передав невстановленій слідством особі для подальшої реєстрації підприємства в державних органах. Статут ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" та інші необхідні для реєстрації документи (довіреності, протоколи загальних зборів учасників) були подані невстановленою слідством особою до Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва, на підставі яких 2 грудня 2010 року проведена державна реєстрація зазначеного приватного підприємства.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим, розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Крім того, суд зазначає, що норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2012 року № 2379/12/13-12.

За таких обставин, суд приймає вирок суду як доказ протиправності дій ОСОБА_2, які виразилися у придбанні фіктивного підприємства, тобто суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Разом з тим, суд звертає увагу, що вироком Печерського районного суду м. Києва встановлені обставини щодо незаконних дій ОСОБА_2 по реєстрації ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" в грудні 2010 року.

Проте, господарські взаємовідносини між Підприємством з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельне об'єднання" здійснені в червні 2010 року.

При цьому, суд зазначає, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за станом на час розгляду справи у суді, ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" (код ЄДРПОУ 35332508) зареєстровано 14 серпня 2007 року, керівника ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" немає, проте міститься інформація, що керівником юридичної особи був ОСОБА_2. Місцезнаходженням реєстраційної справи є: Великобагачевська районна державна адміністрація Полтавської області.

Разом з тим, суд звертає увагу, що під час розгляду справи суду не надано доказів зміни керівника юридичної особи чи місця реєстрації юридичної особи ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання".

Таким чином, вирок Печерського районного суду м. Києва не є доказом того, що станом на червень 2010 року (на час здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання") ОСОБА_2, як директор ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання", здійснював діяльність без мети настання реальних наслідків.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Так, Підприємству з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37050982 видане Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 17 січня 2003 року.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельне об'єднання" свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 28 січня 2011 року, тобто на час господарських взаємовідносин з позивачем, ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" було платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність у позивача господарської мети платника податку при укладанні договору з ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання".

При цьому, суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" у червні 2010 року.

При цьому, суд приймає до уваги доводи представника позивача відносно того, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" встановлено порушення юридичною особою вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту в червні 2010 року, тобто в той період коли норми Податкового кодексу України не набрали законної сили.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, як визначив Конституційний Суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 р. № 1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 р. № 3-рп).

Разом з тим, суд зазначає, що правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року № 2198/11/13-11.

Таким чином, враховуючи, що податковим органом досліджувалися обставини правомірності формування Підприємством з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" податкового кредиту в червні 2010 року, то відповідно Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби при кваліфікації дій Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" повинна була відбуватися з посиланнями на норми Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на час здійснення господарських взаємовідносин за участю позивача та його контрагента (червень 2010 року).

При цьому, суд приймає до уваги доводи представника відповідача відносно аналогічності норм викладених в Законі України "Про податок на додану вартість" та Податковому кодексі України щодо права на формування податкового кредиту.

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не надано, а тому податкове повідомлення-рішення від 2 жовтня 2012 року № 0004582230 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 2 жовтня 2012 року № 0004582230.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземною інвестицією "Ост Вест Експрес" судові витрати у розмірі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 50 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 18 квітня 2013 року.