Рішення № 30769753, 10.04.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/950/13-ц

2/201/685/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне в порядку гл. 8 розділу ІІІЦПК України/

10 квітня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічно акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Ерсте Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Позивач в своєму позові посилається на те, що 24 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» правонаступником щодо прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» був укладений кредитний договір з фізичною особою ОСОБА_1 № 014/2636/2/23474 згідно якого позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 64 000, 00 доларів США 00 центів, із строком користування до 23 вересня 2028 року, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,5% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря. Окрім того, 24 вересня 2008 року, в забезпечення виконань зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 014/2636/2/23474/1. ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитного договору, своєчасно не сплативши чергові платежі.

Станом на 01 листопада 2012 року сума загальної заборгованості за кредитним договором відповідача ОСОБА_1 перед позивачем складає 81 253,37 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01 листопада 2012 року еквівалентно 649 458, 18 грн., тому позивач просить стягнути вказану суму з відповідача.

В судове зсідання представники позивача не з'явилися, просили слухати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України з урахуванням згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між ПАТ «Ерсте Банк» та відповідачем ОСОБА_1 договору № 014/2636/2/23474 від 24 вересня 2008 року відповідачу надано кошти в розмірі 64 000 доларів США 00 центів. Кредит було отримано ОСОБА_1, що підтверджується заявою на видачу готівки № 2636/54897 від 24 вересня 2008 року /а.с. 37/.

24 вересня 2008 року, в забезпечення виконань зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 014/2636/2/23474/1 /а.с. 32-34/.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Відповідно до п. 3.7 кредитного договору, «кредит, наданий кредитором, забезпечується також всім належним позичальнику майном, коштами та активами, що належать йому на праві власності, незважаючи на терміни, коли і як вони були придбані, і на які може бути звернено стягнення в порядку встановленому законодавством України».

Позивач, кредитодавець, відповідно до умов договору неодноразово повідомляв відповідача про факт виникнення заборгованості.

В порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, перестав своєчасно сплачувати відсотки по кредиту, утворилася заборгованість. В добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Але, починаючи з травня 2011 року, відповідач почав недобросовісно виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується розрахунокм заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 01 листопада 2012 року.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору мається заборгованість. На вимогу позивача погасити вказану заборгованість в добровільному порядку, відповідач відповів відмовою.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач ОСОБА_1 повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав договір та приймав кошти і зобов'язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідачі мали можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробили.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або фнше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'влення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями відповідача, пов'язаними з невиконанням умов договору, позивачу було завдано майнової шкоди, які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку зі вказаними діями відповідача.

При таких обставинах суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором № 014/2636/2/23474 від 24 вересня 2008 року в сумі 81 253 доларів США 37 центів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01 листопада 2012 року еквівалентно 649 458, 18 грн, а саме: несплачена частина кредиту в розмірі 55 323, 79 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01 листопада 2012 року еквівалентно 442 203, 05 грн.; проценти за фактичне користування кредитними коштами в розмірі 2 829, 63 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01 листопада 2012 року еквівалентно 22 617, 23 грн.; штрафні санкції у вигляді: пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 2 248, 62 долари США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01 листопада 2012 року еквівалентно 17 973, 21 грн.; пені за прострочення сплати по відсотках у розмірі 20 851, 66 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01 листопада 2012 року еквівалентно 166 667, 31 грн..

Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву публічно акціонерного товариства «Ерсте Банк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (к/р 32003142901, МФО 321009, код ЄДРПОУ 34001693) заборгованість за кредитним договором № 014/2636/2/23474 від 24 вересня 2008 року в сумі 81 253, 37 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01 листопада 2012 року еквівалентно 649 458, 18 грн а саме:

442 203, 05 грн. - несплачена частина кредиту;

22 617, 23 грн. - проценти за фактичне користування кредитними коштами;

17 973, 21 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту;

166 667, 31 грн. - пеня за прострочення сплати по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» ((к/р 32003142901, МФО 321009, код ЄДРПОУ 34001693) сплачений судовий збір в розмірі 3 219 грн. 00 коп..

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О. Демидова