Ухвала суду № 30769160, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/80408/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Блажкевича С.В.,відповідача:Мельника О.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвський ливарно-механічний завод»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012

у справі № 2270/5707/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвський ливарно-механічний завод»

до Дунаєвської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунаєвський ливарно-механічний завод» (надалі - позивач, ТОВ «Дунаєвський ливарно-механічний завод») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Дунаєвської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі - відповідач, Дунаєвська МДПІ Хмельницької області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2012 № 0000322340 та від 07.08.2012 № 0000392240.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 адміністративний позов ТОВ «Дунаєвський ливарно-механічний завод» до Дунаєвської МДПІ Хмельницької області задоволено: податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000322340 та від 07.08.2012 № 0000392240 визнано протиправними та скасовано.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Дунаєвський ливарно-механічний завод» відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2012 № 540/2240/34544034.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пунктів 138.2, 138.4, 138.10.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за період, що перевірявся на суму 218 699,00 грн.; пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, занижено податок на додану вартість на суму 21 595,00 грн.

На підставі висновків акта, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000322340, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 223 547,25 грн., у т.ч. 218 699,00 грн. основного платежу та 4 848,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 04.07.2012 №0000332340, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 350,00 грн., у т.ч. 21 952,00 грн. основного платежу та 5 398,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод», ДПС у Хмельницькій області скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000332340 у частині основного платежу на 360 грн., в іншій частині, зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення. У зв'язку з цим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 № 0000392240, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 990,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи достатньо доказів відсутності підстав для формування податкової звітності за результатами взаємовідносин позивача із ПП «Інтертехнологія», ЗАТ «Порцелакінвест», СПД ОСОБА_7 та ТОВ «Промислові мастила».

Зокрема, апеляційним судом було встановлено, що ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод» (Замовник) укладено договори про надання консультаційних послуг з ПП «Інтертехнологія» від 27.12.2010 № 2010/27/12 на загальну суму 785 000,00 грн. та з СПД ОСОБА_7 від 01.11.2011 № 2011/11/01 на суму 50 000,00 грн.

Відповідно до оборотної сальдової відомості по рахунку 631 в ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод» станом на 31.03.2012 рахується кредиторська заборгованість по ПП «Інтертехнологія» у сумі 785 000,00 грн.

Пунктом 1.1 Договору № 2010/27/12 визначено, що Виконавець зобов'язався надати Замовнику консультаційні послуги по дослідженню ринків збуту трубопровідної арматури з метою пошуку покупців продукції Замовника на зовнішніх ринках у порядку встановленому даним договором.

Актом виконаних робіт від 30.06.2011 ПП «Інтертехнологія» підтвердило факт надання консультаційних послуг та укладення експортного контракту з наступними покупцями: ТОВ «Енергосервіскомплект» (Росія) - контракт від 07.04.2011; ТОВ «Карекспорт» (Казахстан) - контракт від 01.04.2011; ЗАО «Проконсим» (Росія) - контракт від 17.01.2012; ЗАО «Техпромімпекс» (Росія) - контракт від 21.03 2011.

Крім того, на підтвердження виконання умов Договору № 2011/11/01 СПД ОСОБА_7 складено акт виконаних робіт від 10.01.2012 на загальну суму 50 000,00 грн. (без податку на додану вартість). Даним актом засвідчено факт надання консультаційних послуг та укладення експортного контракту з ООО «Зко-Системс» (Киргизька республіка) від 03.11.2011.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані акти не дають можливості перевірити об'єм та якість виконаних Виконавцем послуг у момент їх прийняття, оскільки в актах не конкретизовано зміст наданих послуг у натуральному та вартісному виразі, вони не містять інформації про фактично понесені Виконавцями витрати на здійснення цих послуг, в актах відсутня інформація про посадових осіб, фактичних виконавців консультаційних послуг, їх фаховий рівень та займані посади, до перевірки не було надано звітів Виконавця послуг.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в штаті ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод» рахується менеджер-секретар, в обов'язки якого входить організація роботи з продажу продукції та здійснення експортних операцій (наказ по ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод» від 04.01.2011 № 2к), що свідчить про сумнівність підстав для залучення сторонніх осіб для здійснення вказаної діяльності.

Щодо відносин позивача із ЗАТ «Порцелакінвест», у межах апеляційного перегляду, Вінницьким апеляційним адміністративним судом було взято до уваги, що 02.08.2011 ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод» (Замовник) та ЗАТ «Порцелакінвест» (Виконавець), укладено Договір підряду на виконання ремонтно-будівельних та інжинірингових робіт № РІ-020811 на суму 75 000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість у розмірі 15 000,00 грн.

Виконуючи приписи пункту 1.1 даного Договору Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов'язання з: проведення робіт з технічного обстеження будівлі ливарного цеху заводу за адресою: Хмельницька в область, м. Дунаївці, вул. Красинських, 13; виготовлення проектної документації та виконання ремонтно-будівельних робіт. На виконання пункту 1.4. цього ж Договору по завершенню виконання проектних робіт Виконавець подав Замовнику звіт по обстеженій будівлі.

На підтвердження виконання умов договору ЗАТ «Порцелакінвест» надано акти виконання інжинірингових робіт на суму 75 000,00 грн. від 30.09.2011 за № ОУ-000015 та від 13.01.2012 за № ОУ-0б00001; податкові накладні від 25.08.2011 № 25, від 04.08.2011 № 3, від 13.01.2012 № 10. У актах зазначена номенклатура інжинирінгові послуги.

При цьому, апеляційним судом було встановлено, що станом на 31.03.2012 ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод» ремонт покрівлі ливарного цеху, згідно даних бухгалтерського обліку, не проводив. В актах про надання інжинирінгових послуг не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі. Акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення цих послуг, не надано звіти про виконання послуг. В актах відсутня інформація про фактичних виконавців інжинирінгових послуг, їх фаховий рівень та займані посади в ЗАТ «Порцелакінвест».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт придбання позивачем інжинирінгових та консультатційних послуг не підтверджений належним чином оформленими документами та не доведено економічну доцільність придбання таких послуг.

Також, надаючи оцінку правовідносинам ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод» та ТОВ «Промислові мастила», що склалися у зв'язку із укладенням 31.03.2011 Договору про поставку мастильних матеріалів, технічних рідин та іншої продукції на суму 10 124,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

У ході проведеної перевірки було використано акт Бориспільської ОДПІ від 17.11.2011 №756/23-120601546 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промислові мастила» з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень, травень, червень 2011 року, згідно якого перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Промислові мастила» в квітні червні 2011 року з основними постачальниками ТОВ «Вегаплюс» та ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА», та встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Промислові мастила» за операціями з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та покупців та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за червень 2011 року.

На думку суду апеляційної інстанції вказані вище обставини свідчать про сумнівний характер господарських операцій позивача із даними контрагентами та протиправне зниження податкового навантаження позивача шляхом провадження фіктивних операцій за змовою із вказаними контрагентами.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях суду, а не на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи.

Так, згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов'язання.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення тієї чи іншої господарської операції, суди повинні ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Так, під час вирішення відповідних спорів судам необхідно враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції, суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Якщо витребувані судом докази на підтвердження правомірності оскарженого рішення (дій чи бездіяльності) не надані відповідачем-податковим органом, суд не позбавлений права вказати на допущені таким податковим органом порушення процесуальних вимог шляхом постановлення окремої ухвали в порядку статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі, якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

При цьому ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не було виконано вказані вище вимоги процесуального Закону повною мірою.

Водночас, відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, суду першої інстанції під час нового розгляду справи слід мати на увазі, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, суди попередніх інстанцій не з'ясували: фактичне надання консультаційних та інжинірингових послуг, та їх безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача; наочні результати наданих послуг, тобто форма вираження цих послуг, яку можна дослідити та проаналізувати з точки зору реальності їх надання (зокрема, чи дійсно дослідження ринків збуту трубопровідної арматури стало причиною укладення експортних контрактів; візуальне дослідження проведеного ремонту покрівлі ливарного цеху); чи призвели операції із придбання/реалізації товарів до руху активів; яким чином відбувалося транспортування паливно-мастильних матеріалів, технічних рідин та іншої продукції, як здійснювалося їх прийняття та облік; де зберігалася вказана продукція тощо.

Також, безпідставними є твердження відповідача щодо неправильності формування податкового кредиту позивачем через ознаки сумнівності деяких фірм-контрагентів по ланцюгу, які не мають жодного відношення до виконання договірних господарських зобов'язань, оскільки факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів податковим органом до суду не надано і вказані факти не доведені.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій надали юридичну оцінку правовідносинам, що склалися та вирішили справу, допустивши при цьому їх неповне з'ясування, а тому такі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої або апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвський ливарно-механічний завод» задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 2270/5707/12 скасувати.

Справу № 2270/5707/12 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.