Ухвала суду № 30769037, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ К/9991/51574/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Вібур»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 р.

у справі № 2-а-7190/08/0470

за позовом Приватного підприємства «Вібур»

до Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській

області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Вібур» (далі - позивач, ПП «Вібур») звернулось до суду з позовом до Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Криворізька МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.07.2008 р. № 0000662340/2, № 0000652340/2, №0051371740/2, від 04.04.2008 р. № 0000662340/1, №0000652340/1, 0051371740/1, від 27.12.2007 р. №0000662340/0, № 0000652340/0, № 0051371740/0.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП «Вібур», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Криворізькою МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «Вібур» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої складено акт від 07.12.2007р. № 001633/23-33416549.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що протягом перевіряємого періоду в порушення вимог п.5.1, п.5.3.1 п.5.3, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено валові витрати на загальну суму 146 493,48 грн.; в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит на загальну суму 10 667,64 грн. та в порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу фізичних осіб у сумі 480,20 грн.

На підставі акта перевірки, Криворізькою МДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24.12.2007р. № 0000662340/0, № 0000652340/0, № 0051371740/0, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 16 001,46 грн. (у тому за основним платежем - 10 667,64 грн. та штрафними санкціями - 5 333, 82 грн.); податку на прибуток у сумі 50 784,80 грн. (у тому числі за основним платежем - 36 623,37 грн. та штрафними санкціями - 14 161,43 грн.); прибутковому податку з громадян у сумі 1 440,60 грн. (у тому числі за основним платежем - 480,20 грн. та штрафними санкціями - 960,40 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.5.1 ст.5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт. Послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Вібур» зареєстровано розпорядженням Криворізької районної державної адміністрації 05.10.2005р. за № 12041020000000425. Засновник і директор підприємства ОСОБА_5 є засновником (1,4%) та головним бухгалтером (основне місце роботи) ТОВ «Парк Плюс». Фактично у перевіряємому періоді (з 01.07.2006р. по 30.06.2007р.) ПП «Вібур» здійснювало оптову торгівлю металопродукцією та будівельними матеріалами, загальна чисельність працюючих складала 1 особу - директор, який працював за сумісництвом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Вібур» (Покупець) за період з грудня 2005 року по вересень 2006 року було укладено 6 договорів купівлі-продажу металопродукції (або будівельних матеріалів). Відповідно до умов зазначених договорів (від 19.12.2005р., 05.01.2006р., 24.03.2006р., 26.04.2006р., 01.08.2006р., 18.09.2006р.), поставка товару здійснюється на умовах, зазначених у специфікаціях або на умовах франко-склад Продавця.

В накладних до вищевказаних договорів відправниками та платниками товару значаться інші ніж ПП «Вібур» юридичні особи (зокрема, «Макєєвський металургійний завод», ВАТ «Метал Стіл Кривий Ріг», ТОВ «Лемтранс», ВАТ «Северодонецький завод будівельних матеріалів», ТОВ «Фортеліта Груп», ТОВ «Керамікбудсервіс»), одержувачем товару значиться ТОВ «Парк Плюс».

ПП «Вібур» надано залізничні накладні, які виписані на перевезення товару, який підприємством не придбавався.

Водночас, вартість послуг по перевезенню товару, одержувачем якого є ТОВ «Парк Плюс», ПП «Вібур» включено до складу валових витрат та податкового кредиту у відповідних податкових періодах, оскільки ці витрати позивачем компенсувалися ТОВ «Парк Плюс» як витрати, пов'язані з обслуговуванням ТОВ «Парк Плюс» вагонів згідно договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.07.2006р. № 50.

Отже, позивачем безпідставно до суми витрат на обслуговування вагонів включені витрати, які згідно залізничних накладних (від 22.09.2006р. № 35344969, від 09.10.2006р. № 35344990, від 21.12.2006р. № 35827424) не відносяться до господарської діяльності ПП «Вібур».

Також судами встановлено, що в перевіряємому періоді ПП «Вібур» до складу валових витрат були віднесені витрати рекламних послуг, в яких отримувачем цих послуг є інша юридична особа - ТОВ «Парк Плюс».

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону ПП «Вібур» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні придбання рекламних послуг, які фактично відносяться до ТОВ «Парк Плюс».

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, що ПП «Вібур» з ТОВ «Парк Плюс» укладено договір найму транспортних засобів від 14.11.2005р. № 115/1. В листопаді 2005 позивачем укладено договори доручення з фізичними особами, які не є працівниками ПП «Вібур», на здійснення дій пов'язаних з перевезенням вантажів на автотранспорті. Згідно п.2 договорів доручення підприємство зобов'язується забезпечити виконавців грошовими коштами, необхідними для оплати проїзних білетів та добовим утриманням (витратам на відрядження). Протягом липня 2006р. - червня 2007р. на підставі авансових звітів про витрати на відрядження підприємством віднесено до складу валових витрат 14 041,50 грн. та компенсовано деяким громадянам у грудні 2006 р. витрати на господарські потреби в розмірі 3 693,83 грн. (касові ордери від 26 12.2006р. № 35, № 36, № 37).

З фіскальних чеків (від 08.12.2005р., 05.01.2006р., 21.03.2006р. № 7398, 22.03.2006р. № 2644, 12.09.2006р.) та товарних чеків (від 08.12.2005р., 10.12.2005р. № 4, 12.12.2005р. № 364, 17.04.2006р., 20.04.2006р.) ПП «Вібур» не вбачається, що понесені підприємством витрати на експлуатацію транспортних засобів пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб.

До валових витрат, згідно пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 вказаного Закону включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податків.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

При цьому, згідно абз. «б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ПП «Вібур», як податковий агент відносно фізичних осіб, яким проводилися виплати за авансовими звітами, зобов'язане було подати до Криворізької МДПІ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (плаченого) на користь цих осіб, а також сум утриманого з них податку.

З акта перевірки вбачається, що ПП «Вібур» звіти за формою 1-ДФ про виплачені доходи за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р. до Криворізької МДПІ надавалися, проте в них не відображені виплати найманим працівникам.

Відтак, в порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 та пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем було виплачено з каси підприємства 3 693,83 грн. найманим працівникам, які не перебувають з ПП «Вібур» у трудових відносинах, та не утримано податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Приватного підприємства «Вібур» відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов