Ухвала суду № 30769032, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ К/9991/56705/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 р.

у справі № 2а/1770/3189/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Денір» (далі - позивач, ТОВ «Денір») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (далі - відповідач, ДПІ у Рівненському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 23.02.2011 р. № 0000122351/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 24581,00 грн. та від 23.02.2011 р. № 0000112351/0 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88 816,00 грн. (71 053,00 грн. - за основним платежем, 17 763,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Рівненському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Рівненському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Денір» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалося в період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р., за наслідками якої складено акт від 09.02.2010р. №78/8/23-309/25318312.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.4.1, п.4.3 ст.4, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2010 р. на суму 71053,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 р. на суму 24581,00грн.

За результатами перевірки, ДПІ у Рівненському районі прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23.02.2011 р. №0000112351/0 про збільшення ТОВ «Денір» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88 816,00грн., (71053,00грн.- за основним платежем, 17763,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); від 23.02.2011 р. №0000122351/0 про зменшення ТОВ «Денір» бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2010 р. у розмірі 24 581,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6 145,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 23.02.2011 р. №0000122351/0 в частині нарахування 6145,00грн. штрафних санкцій було скасовано.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.10.2007 р. між ТОВ «Денір» (Україна, Покупець) та «INVERSO LLP» (Велика Британія, Продавець) було укладено Контракт №25F, предметом якого стала поставка товару - риби та рибної продукції свіжомороженої у загальній кількості 2500 т., ціна та асортимент якого обумовлюється сторонами у специфікаціях на кожну окрему партію товару.

Факт імпортування товару підтверджено: специфікаціями, що є додатками до Контракту від 10.10.2007 р. №25F та інвойсами, наданими для ТОВ «Денір» постачальником; вантажно-митними деклараціями, від 19.09.2010 р. №204000011/2010/006135, від 21.09.2010 р. №204000011/2010/006174, від 21.09.2010 р. №204000011/2010/006178, від 21.09.2010 р. №204000011/2010/006181, від 21.09.2010 р. №204000011/2010/006182, від 22.09.2010 р. №204000011/2010/006228, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 р. №9, в якому відображено наведені вище вантажно-митні декларації.

14.04.2010 р. між ТОВ «Денір» (Україна, Покупець) та фірмою «POLKO» (Польща, Продавець) було укладено Контракт №25F, предметом якого стала поставка товару: рибної продукції мороженої у загальній кількості 3000т., ціна та асортимент якого обумовлюється сторонами у специфікаціях на кожну окрему партію товару.

Вказані обставини підтверджено: специфікаціями, що є додатками до Контракту від 14.04.2010р. №25F; інвойсами, наданими для ТОВ «Денір» постачальником; вантажно-митними деклараціями від 18.05.2010р. №204000011/2010/002992, від 21.05.2010р. №204000011/2010/003092, від 27.05.2010р. №204000011/2010/003260.

Також судами встановлено, що товари, імпортовані позивачем на виконання умов контрактів від 10.10.2007р. №25F та 14.04.2010р. №25F реалізувалися ним в межах наступних господарських операцій: 04.01.2010 р. між ТОВ «Денір» (Продавець) та ТОВ «Інвар» (Покупець), 02.06.2010 р. між ТОВ «Денір» (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець), 01.09.2010 р. між ТОВ «Денір» (Продавець) та ТОВ «Стільком траст» (Покупець), 01.09.2010 р. між ТОВ «Денір» (Продавець) та ТОВ «Трансс-групп» (Покупець) на поставку риби. Вищевказані операції підтверджені належно складеними рахунками, видатковими накладними, податковими накладеними та банківськими виписками з рахунку ТОВ «Денір».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі- Закон), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно положень пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду, а при від'ємному - така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податок на додану вартість у загальній сумі 436381,55грн., сплачений ТОВ «Денір» при ввезенні на митну території України товарів згідно з контрактами від 10.10.2007р. №25F та 14.04.2010р. №25F позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ відповідних періодів.

У жовтні 2010 р. від'ємне значення у сумі 24581,00 грн., що було визначено за рахунок податкового кредиту по операціям з імпорту товарів згідно контрактів від 10.10.2007р. №25F та 14.04.2010р. №25F, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування, що відображено у податковій декларації за вказаний податковий період, поданій до органу державної податкової служби 22.11.2010 р.

Разом з тим, пунктом 1.4 статті 1 Закону визначено, що поставкою товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктами 3.1.1 та 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону встановлено такі окремі види об'єктів оподаткування, як поставка товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України та ввезення товару (супутніх послуг) у митному режимі імпорту та реімпорту, правове регулювання яких відрізняється.

Зокрема, відповідно до п.4.1 ст.4 Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше, ніж на 20%, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з п.4.3 ст.4 Закону для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

При цьому база оподаткування операцій позивача з поставки товарів на території України повинна була визначатись за правилами саме п.4.1 ст.4 Закону, а не за правилами п.4.3 ст.4 цього Закону.

Згідно з п. 1.18 ст.1 Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами встановлено, що орган державної податкової служби не звертався до ТОВ «Денір» із письмовим запитом про надання інформації в обґрунтування рівня звичайних цін.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, митна вартість товарів - це ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

В силу вимог ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Інструкцією про заповнення вантажної митної декларації, що затверджена наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307, передбачено, що ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, це фактурна вартість і зазначається вона в рахунку-фактурі (п.4 розділу І даної Інструкції).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що поняття митної вартості використовується при здійсненні процедури розмитнення товарів, що ввозяться на митну територію України, для визначення розміру податків та зборів, що сплачуються на митниці. Відтак, при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов