Ухвала суду № 30769001, 15.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/49449/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

при секретарі

за участю представників сторін:

позивача - Астрюхіна К.А., Чернякова С.М.,

відповідача - Ларіної Т.М., Самойленко Т.М., Черніченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011

у справі № 2а-6015/11/2070

за позовом Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 19.11.2010 № 0000632310/0, № 0000642310/0; від 24.12.2010 № 0000632310/1, № 0000642310/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012, в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційні скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2010, складено акт № 955/23-304/01056362 від 03.11.2010, в якому зафіксовані порушення:

1) пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження валових доходів за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 на суму 21 311 096 грн., в т.ч.: IV квартал 2009 року на суму 12 000 000 грн., за І квартал 2010 року на суму 21 850 990,28 грн., за І півріччя 2010 року на суму 9 311 096 грн. (в т.ч.: за ІІ квартал 2010 року в сумі (- 3 07 7603 грн.)), в результаті чого донараховано суму податку на прибуток в розмірі 5 227 774 грн.;

2) пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення валових витрат на суму 68 096 099 грн., в т.ч.: ІІ квартал 2009 року на суму 24 958 490,69 грн., ІІІ квартал 2009 року на суму 32 418 324,70 грн., IV квартал 2009 року на суму 10 719 283,86 грн., в результаті чого донараховано суму податку на прибуток в розмірі 17 024 024,75 грн.;

3) п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення валових витрат в ІІ кварталі 2010 року на суму 229 481,52 грн., в результаті чого донараховано суму податку на прибуток в розмірі 57 370,38 грн.;

4) пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми податкового кредиту в розмірі 960 772 грн., в т.ч.: за січень 2009 року на суму 218 304 грн., за квітень 2009 року на суму 132 900 грн., за серпень 2009 року на суму 86 007 грн., за вересень 2009 року на суму 79 114,37 грн., за квітень 2010 року на суму 407 902,10 грн., за травень 2010 року на суму 36 545,19 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1) - № 0000632310/0 від 19.11.2010, № 0000632310/1 від 24.12.2010 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44 818 339 грн., в т.ч.: 22 409 169 грн. основного платежу та 22 409 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) - № 0000642310/0 від 19.11.2010, № 0000642310/1 від 24.12.2010 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 186 989 грн., в т.ч.: 791 326 грн. основного платежу та 395 663 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкове зобов'язання з податку на прибуток, податковий орган виходив з того, що до складу валових витрат придбання товарів (робіт, послуг), віднесені витрати, які на момент перевірки не підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами; за заявою позивача до лінійного відділу ст. Лозова УМВС України на Південній залізниці з вимогою щодо розшуку зниклої бухгалтерської документації за 2009 рік, постановою слідчого відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 357 КК України; підприємством не надано до податкового органу заяву про зникнення бухгалтерських документів та не здійснено заходів для поновлення відсутніх документів; до складу валових витрат віднесено вартість придбаної продукції, яка в подальшому була реалізована за нижчою ціною, ніж ціна придбання.

Донараховуючи податкове зобов'язання з податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що до податкового кредиту віднесено: суми податку на додану вартість за товар, який в подальшому був проданий за ціною, нижчою ціни придбання; суми податку згідно податкових накладних, виданих ТОВ «ТПС-Груп», декларацію якого за квітень 2010 року не визнано як податкову звітність, 17.08.2010 було оголошено банкрутом; ПП «ТВФ Ломекс», декларації якого за січень, квітень, серпень 2009 року подані з незначними обсягами, а з серпня 2009 року підприємство не звітує, не знаходиться за юридичною адресою; ТОВ «Кастор плюс», декларації якого подавались з незначними обсягами, не знаходиться за юридичною адресою.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору № 304855 від 06.11.2008 ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» придбано товар «Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профіля в мм 5,00x1500x6800 ФІУ» у ЗАТ «ДМЗ «філія «Металургійний комплекс «ЗАТ «ДМЗ» (без участі в тендерах). Ціна придбання 1 т металопрокату 5 мм складала 6 018 грн. (без ПДВ). Товар «Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профіля в мм. 5,00x1500x6800 ФІУ» є сировиною для виробництва товару «Кришка люка напіввагона».

У подальшому позивачем реалізовано придбану продукцію «Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профіля в мм 5,00x1500x6800 ФІУ» ТОВ «УПЕК ТРЕЙДИНГ» за ціною 5 700 грн. (без ПДВ ). У специфікаціях та техніко-економічному обґрунтуванні цін зазначено про поставку листа металевого 5 мм, як повноцінного товарного об'єкту, а не напівфабрикату з метою подальшої переробки.

До складу валових витрат позивачем по придбаній продукції в кількості 721,64 т, ціну 1т товару (6 018 грн.), віднесено суму 4 342 829,52 грн.

Згідно договору поставки від 01.10.2009 № П-ЦВС В (ВМТЗ-09.268), ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (покупець) придбав у ТОВ «ПФК «ТПС ГРУП» (продавець) швелер, профіль вагонний, балки, кутник в асортименті.

Також, 01.10.2009 між позивачем та ТОВ «ПФК ТПС Груп» укладено договір поставки П-ЦВСВ(ВМТЗ-09.270)ю, за умовами якого позивач придбав прокат листовий в асортименті, відповідно до специфікації.

30.06.2009 між позивачем та ПП «ТВФ Ломекс» укладено договір поставки № 170П-ЦВСВ(ВЗК-09)215, за умовами якого позивач придбав вагонні запчастини виробництва ВАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз».

За договором позивача з ТОВ «Кастор плюс», останнім виписано податкові накладні у вересні 2009 року по податку на додану вартість в сумі 85 069,37 грн.

18.06.2009 між ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (постачальник) та ПП «Діалог» (покупець) укладено договір № 160П-ЦВСВ (ОРВ-09.163), за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити на умовах договору 50 напіввагонів. В червні-вересні 2009 року позивачем отримано передплату від ПП «Діалог» в сумі 12 000 000 грн. за 50 напіввагонів. Напіввагони чотиривісні на підприємстві проводилися як готова продукція.

За умовами договору про відступлення права вимоги № 1/24-09-4ВСВ від 24.09.2009, укладеного між ПП «Діалог» та ПП «Діагональ», останнє має право вимагати від ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» поставки напіввагонів у кількості 50 одиниць.

Поставка вагонів на адресу ПП «Діагональ» відбулася 30.09.2009 на загальну суму 12 000 000 грн. (у тому числі ПДВ 2 000 000 грн.).

За договором зберігання № 1/30-09 від 30.09.2009 між позивачем та ПП «Діагональ», акту приймання-передачі майна на зберігання №1 від 01.10.2009, дана продукція передана на зберігання до ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів».

Листом № ЦВСВ-1/4789 від 03.12.2009 «Про поставку вагонів» позивач повідомив ПП «Діагональ» про неможливість відвантаження вагонів у кількості, визначеній зобов'язанням відступки, в зв'язку зі складним економічним становищем підприємства. Оскільки відповіді від ПП «Діагональ» позивач не отримав, в акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2009 між ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» і ПП «Діагональ» склалися розбіжності, а саме у ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» зазначена кредиторська заборгованість в розмірі 12 001 200 грн., а в ПП «Діагональ» - дебіторська заборгованість в розмірі 900 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2011 договір зберігання № 1/30-09 від 30.09.2009 та акт приймання-передачі від 01.10.2009 визнані недійсними.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу відповідають дійсності, і спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

Однак, такий висновок зроблений без повного дослідження всіх фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до абз. 1, 2, 4 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Встановлення судами попередніх інстанцій порушення подання податкової звітності контрагентами, відсутність їх за юридичними адресами та банкрутство одного із контрагентів після здійснення господарських операцій саме по собі не позбавило правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, що виключає відповідальність підприємства за допущені порушення контрагентами.

Також, визнаючи неправомірним формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих такими контрагентами, за відсутності доказів підтвердження здійснення господарських операцій, суди попередніх інстанцій, не врахували ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, де зазначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судами попередніх інстанцій не встановлено чи були господарські операції, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит в спірному періоді, фіктивними, в тому числі, з підтвердженням відповідними судовими рішеннями; не встановлено факту наявності чи відсутності реєстрації платниками податку на додану вартість контрагентів позивача на момент укладення та виконання господарських операцій, що відповідно слугувало б підставою для визначення правового значення виданих такими контрагентами податкових накладних; не досліджено питання сплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаної продукції з підтвердженням розрахунковими документами.

Крім того, суди посилаючись на безпідставність віднесення платником податку до складу валових витрат вартості придбаних товарів, які в подальшому були продані за цінами нижчими, ніж ціни придбання, не врахували доводів позивача, та не дослідили на їх підтвердження доказів, стосовно питання продажу придбаної продукції у відповідності до кількісних та якісних показників у співвідношенні з показниками придбаних товарів, та в залежності від цього не з'ясовано чи були задекларовані ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» об'єкти оподаткування переоцінені або недооцінені.

Також, судами попередніх інстанцій не враховано, що в постанові від 05.04.2010 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно зниклої документації позивача за 2009 року, зазначено, що частково були знайдені документи та підприємством підтверджена можливість поновлення незнайдених документів, про що зафіксовано податковим органом в акті перевірки.

Відповідно до пп. 5.2.6 п. 5.2, абз. 4, 6 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Судами обох інстанцій не досліджено чи були відновлені, з урахуванням часткового знаходження документації за 2009 рік, первинні документи позивача на момент віднесення до валових витрат суми витрат за придбані товари.

Також, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки посиланням позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2011 про визнання недійсним договору зберігання та не зробили висновків, з посиланням на відповідні норми права, з яких підстав вказане рішення не може бути враховане при розгляді даної справи та чи впливають наслідки визнання недійсним такого договору на формування позивачем валових доходів; не дослідили господарських операцій з виготовлення напіввагонів у розрізі з термінами їх виготовлення в готовому обсязі та їх передачі.

Після з'ясуванні зазначених обставин, судам слід врахувати, що в разі встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, слід зазначити, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)О.В. Вербицька (підпис)О.А. Моторний