Рішення № 30767614, 16.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. справа №911/1007/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», Київська обл., м. Біла Церква до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроснабсервіс», Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 46 060,00 гривень

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився

від позивача: не з'явився

від відповідача: Савчук Ю.С. (довіреність №1 від 08.04.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.03.2013р. заступник Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (далі-ДП «Білоцерківський військовий торг»/позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроснабсервіс» (далі-ТОВ «Агроснабсервіс»/відповідач) про стягнення 46 060,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. авансу, сплаченого за договором купівлі-продажу від 28.10.2009р., 24 660,00 грн. пені та 1 400,00 грн. штрафу, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару за вказаним договором.

У відповідності до наданих суду пояснень представника відповідача, відповідач позов не визнав з огляду на виконання останнім своїх договірних зобов'язань в частині поставки товару у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2013р. порушено провадження у справі №911/1007/13 та призначено справу до розгляду на 09.04.2013р.

В судовому засіданні 09.04.2013р. оголошувалась перерва до 16.04.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2009р. між ДП «Білоцерківський військовий торг» (далі-покупець) та ТОВ «Агроснабсервіс» (далі-продавець) укладено договір купівлі-продажу б/н (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 2.1, 3.1 та 8.1 Договору передбачено, що предметом цього договору є крупа рисова в кількості 8 тон.

Загальна вартість товару по даному договору складає 71 200,00 грн.

Поставка товару покупцю здійснюється автотранспортом покупця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного розрахунку покупця з продавцем.

Так, судом встановлено, що 09.08.2010р. позивачем було сплачено відповідачу 20 000,00 грн. у якості попередньої оплати вартості товару.

Водночас, оскільки відповідач, як зазначає позивач, свої обов'язки за Договором в частині поставки попередньо оплаченого товару на суму 20 000,00 грн. не виконав, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 20 000,00 грн. попередньої оплати за Договором підстав ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на його необґрунтованість з огляду на те, що 12.08.2010р. останнім було поставлено, а позивачем прийнято за Договором товар загальною вартістю 20 000,00 грн., що підтверджується наданою суду видатковою накладною №РН-0000003 від 12.08.2010р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 655, 662, 663, 693 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду наведеного, право вимоги повернення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу у покупця виникає у випадку непередання продавцем оплаченого товару.

Водночас, в процесі розгляду даної справи суду було надано копію підписаної сторонами видаткової накладної №РН-0000003 від 12.08.2010р., відповідно до якої відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар - крупу рисову вартістю 20 000,00 грн., що спростовує посилання позивача на непоставку відповідачем попередньо оплаченого за Договором товару на суму 20 000,00 грн.

Більше того, у відповідності до наданих суду банківських виписок з поточного рахунку позивача та підписаних сторонами видаткових накладних №РН-0000002 від 29.06.2010р., №РН-0000003 від 12.08.2010р., №РН-0000001 від 22.01.2010р., №РН-0000002 від 29.06.2010р., №РН-0000003 від 19.05.2009р., позивачем за Договором було сплачено 154 500,00 грн., а відповідачем було здійснено поставку товару на вказану суму у повному обсязі, що свідчить про виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Отримання товару за вказаними накладними з боку покупця (позивача) було здійснено представниками останнього, які діяли на підставі довіреностей (ф. №М-2). Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що 12.08.2010р. відповідачем свої обов'язки за Договором в частині поставки товару на 20 000,00 грн. виконані у повному обсязі.

У відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за Договором в частині поставки попередньо оплаченого товару на суму 20 000,00 грн. виконав у поновному обсязі 12.08.2010р., тобто до порушення провадження у даній справі (07.03.2013р.), зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростований позивачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. попередньої оплати за Договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, оскільки у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. авансу, сплаченого за Договором відмовлено, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 660,00 грн. пені та 1 400,00 грн. штрафу, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору, задоволенню не підлягають, тому що за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2012р. у справі №51/329.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимоги покладаються судом на позивача.

До того ж, у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 651, 662, 663, 678, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, ідентифікаційний код 08358735) на користь Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.04.2013р.

Суддя В.А. Ярема