Рішення № 30767609, 16.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 911/636/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК», м. Київ

до відповідача малого приватного підприємства «Альтаїр», смт. Рокитне Київської області

про стягнення 160 000,00 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль Д.Г., уповноважений, довіреність від 14.01.2013р. б/н;

Шевчук А.С., уповноважений, довіреність від 27.10.2011р. б/н;

від відповідача: Кравець В.О., уповноважений, довіреність від 18.09.2012р. б/н.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «КЖБК», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 19.02.2013р. б/н до відповідача - малого приватного підприємства «Альтаїр», смт. Рокитне Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 160 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором на виготовлення, поставку, монтаж офісних меблів, які були оплачені позивачем передоплатою на загальну суму 160 000,00 грн. Позивач твердить, що факт невиконання відповідачем вказаних робіт та послуг був встановлений рішенням господарського суду Київської області від 05.11.2012р. № 21/112-12, яким було визнано недійсним Акт виконаних робіт, наданий відповідачем на зазначені роботи та послуги. Позивач - замовник відмовився від договору, про що повідомив відповідача - виконавця письмово. У зв'язку з вищевикладеним, позивач твердить, що відповідач зберігає без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 160 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.03.2013р.

13.03.2013р. від позивача до суду подано клопотання про стягнення з відповідача в якості судових витрат також 16000,00 грн. витрат на юридичні послуги, сплачені позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери» за договором про надання юридичних послуг від 20.02.2013р. № 20-02/13 платіжним дорученням від 12.03.2013р. № 113.

13.03.2013р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов лист від 13.03.2013р. №12/03-02 з доданими документами, зокрема до вказаного листа додано заперечення на позовні вимоги б/н, б/д. Заперечення відповідача мотивовані тим, що справа про стягнення з відповідача 160000,00 грн. вже знаходилася в провадженні господарського суду Київської області і рішенням від 05.11.2012р. у справі № 21/112-12 позивачу відмовлено в задоволенні вимог про стягнення з відповідача сплаченого авансу в сумі 160000,00 грн. в якості збитків, спричинених невиконанням замовлених робіт.

27.03.2013р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов лист від 26.03.2013р. №12/03-05 з доданими документами, зокрема поясненнями до справи директора малого приватного підприємства «Альтаїр» БесідовськогоО.М., в яких він твердить про те, що МПП «Альтаїр» на замовлення позивача виготовляло та встановлювало у квартирі за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 19-А, кв. 77 столярні вироби та меблі. Також відповідач вказує, що в жовтні позивач в особі фінансового директора - Пузійчука А.В. зробив замовлення на виготовлення кухонних меблів за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 19-А, кв. 77. В результаті в грудні 2011р. ескізний проект кухонних меблів був узгоджений дизайнером позивача і підписаний Пузійчуком А.В. З метою проведення оплати за кухонні меблі безготівковим розрахунком від імені ТОВ «КЖБК», між позивачем та відповідачем було досягнуто усної домовленості про те, що за документами буде рахуватися виготовлення та встановлення офісних меблів, оплата буде проводитись товариством «КЖБК» як за офісні меблі, однак, фактично будуть виготовлені і встановлені кухонні меблі згідно затвердженого проекту. Станом на кінець жовтня 2011р. всі замовлені вироби були встановлені, проте позивач відмовився приймати виконані відповідачем роботи. Відповідач твердить, що керівництво ТОВ «КЖБК» не підписало примірники договорів на виготовлення меблів, не підписало специфікацій, не підписало акти виконаних робіт, хоча фактично всі замовлені роботи були відповідачем виконані згідно погоджених проектів. Відповідач твердить, що представник керівництва ТОВ «КЖБК» Пузійчук А.В. увійшов у довіру до МПП «Альтаїр», ухиляючись від податків і використовуючи кошти ТОВ «КЖБК», зробив ремонт у власній квартирі, а оскільки виготовлену особисто Пузійчуку А.В. кухню ТОВ «КЖБК» не може поставити на баланс, позивач вимагає повернути 160000.00 грн., вводячи в оману суд. До пояснень відповідачем також подано ряд договорів від 24.03.2011р. на виготовлення та монтаж меблів, укладених між МПП «Альтаїр» та ТОВ «КЖБК», між ФОП Бесідовським О.М. та Пузійчуком А.В. та специфікацій до них.

16.04.2013р. позивач на вимогу суду подав суду письмові пояснення, в яких зазначав, що 24.03.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено усний договір на виготовлення, поставку та монтаж офісних меблів, відповідно до якого відповідач зобов'язувався виконати комплекс підрядних робіт на загальну суму 160000,00 грн. Зазначена сума була сплачена позивачем авансом платіжним дорученням від 28.03.2011р., однак, відповідач до обумовлених договором робіт не приступив, суму авансового платежу позивачу не повернув. Факт невиконання робіт встановлено рішенням господарського суду Київської області у справі 21/112-12. Позивач твердить, що оригіналу договору на виготовлення кухонних меблів між товариством «КЖБК» та малим приватним підприємством «Альтаїр» та специфікації до нього не існують, відповідно вимагає зобов'язати відповідача повернути безпідставно отримані кошти в сумі 160000.00 грн.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «КЖБК») до малого приватного підприємства «Альтаїр», смт. Рокитне Київської області (далі по тексту - МПП «Альтаїр»), вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем та відповідачем, в березні 2011 року між ТОВ «КЖБК» та МПП «Альтаїр» було досягнуто домовленостей про те, що МПП «Альтаїр» зобов'язується спроектувати, виготовити та змонтувати на замовлення ТОВ «КЖБК» меблі та інші елементи інтер'єру, а ТОВ «КЖБК» зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи.

В рамках зазначеної домовленості виконавець МПП «Альтаїр» надав замовнику ТОВ «КЖБК» рахунок на оплату №2 від 28.03.2011р. (копія залучена до матеріалів справи), з якого вбачається, що МПП «Альтаїр» зобов'язується виготовити та поставити ТОВ «КЖБК» стіл для переговорів 4100*1600, стіл приставний 1800*800, Шафи офісні 2200*1860*650 та 2200*1400*650, Столи офісні робочі в кількості 6 шт, тумби мобільні в кількості 6 шт., всього на суму 160000,00 грн. (з ПДВ).

Замовник - ТОВ «КЖБК» платіжним дорученням від 28.03.2011р. № 949 (копія залучена до матеріалів справи) на суму 160000,00 грн. (призначення платежу - оплата за меблі згідно рахунку № 2 від 28.03.2011р.) сплатив кошти виконавцю згідно виставленого рахунку, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку ТОВ «КЖБК» та сторонами не заперечується.

Відповідно до частини 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. За таких обставин, оплата товариством «КЖБК» коштів є прийняттям пропозиції МПП «Альтаїр» укласти договір на виготовлення та монтаж меблів, зазначених в рахунку №2 від 28.03.2011р.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За правовим змістом відносини сторін є договором підряду.

Згідно визначенням ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Згідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як твердить позивач і не заперечує відповідач, договір між сторонами, викладений єдиним документом, підписаний не був.

Однак, відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину між сторонами вбачається з рахунку №2 від 28.03.2011р. та платіжного доручення від 28.03.2011р. № 949, сторони не порушили вимог частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов та уклали договір підряду в простій письмовій формі.

За таких обставин між сторонами виникли зобов'язальні відносини, змістом яких є обов'язок відповідача належним чином виготовити та змонтувати меблі, визначені в рахунку №2 від 28.03.2011р., який породжує обов'язок позивача прийняти вказані роботи та оплатити за них обумовлену ціну 160000,00 грн.

Відповідач подав позивачу на підпис Акт виконаних робіт від 25.12.2011р., в якому зазначено, що виконавець згідно укладеного договору від 24.03.2011р. виготовив, доставив та встановив на об'єкті замовника стіл робочий для переговорів 4100*1600 мм, стіл приставний 1100*600, шафу офісну 2200*1860*650 мм, шафу вбудовану офісну з меблевими фасадами та відкритими полками, стіл офісний робочий (6 шт.), тумби мобільні (6 шт.), всього робіт на 160000,00 грн.

Замовник вказаний акт не підписав, стверджуючи, що, роботи, визначені в рахунку №2 від 28.03.2011р. та у вказаному акті виконаних робіт від 25.12.2011р. відповідачем виконані не були. Зазначений факт також був встановлений під час розгляду справи господарського суду Київської області № 21/112-12. Рішенням від 05.11.2011р. у справі № 21/112-12 визнано недійсним акт виконаних робіт від 25.12.2011р., підписаний однією стороною - виконавцем у зв'язку із тим, що роботи, зазначені в акті, виконані не були.

Відповідач не заперечує факт невиконання робіт по виготовленню та встановленню офісних меблів згідно рахунку №2 від 28.03.2011р. та зазначених а Акті виконаних робіт від 25.12.2011р. Однак, відповідач твердить, що згідно усних домовленостей з керівництвом ТОВ «КЖБК», а саме з фінансовим директором Пузійчуком А.В., замість офісних меблів виготовив, доставив та змонтував кухонні меблі в квартиру за адресою м. Київ, вул. Дніпровська Набережна 19, кв. 77 згідно затвердженого проекту, вартістю 160000,00 грн., відповідно вважає свої зобов'язання виконаними належним чином, а вимоги позивача вважає безпідставними.

Щодо зазначених тверджень суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до частин 1, 2, 7, ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин принципом зобов'язального права є обов'язковість договору для його сторін, що є запорукою стабільності господарських правовідносин в країні.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суду представлені тексти договорів від 24.03.2011р. № 24.03.2011р. на виготовлення, поставку та монтаж меблів та столярних виробів:

- між МПП «Альтаїр» та ТОВ «КЖБК» на вартість робіт 184734,00 грн. (згідно специфікації - кухонні вбудовані меблі до стелі висотою 2380 мм та загальною довжиною 6,62 м.п. по фасаду на об'єкт вул. Дніпровська Набережна 19а кв.77) - не підписаний жодною із сторін договору;

- між МПП «Альтаїр» та ТОВ «КЖБК» на вартість робіт 160000,00 грн. (згідно специфікації - стіл робочий для переговорів 4100*1600 мм, стіл приставний 1100*600, шафу офісну 2200*1860*650 мм, шафу вбудовану офісну з меблевими фасадами та відкритими полками, стіл офісний робочий (6 шт.), тумби мобільні (6 шт.) на об'єкт вул. Дніпровська Набережна 19а ) - підписаний лише з боку виконавця МПП «Альтаїр»;

- між фізичною особою - підприємцем Беседовським О.М. та Пузійчуком А.В на вартість робіт 160000,00 грн. (згідно специфікації - кухонні вбудовані меблі до стелі висотою 2380 мм та загальною довжиною 6,62 м.п. по фасаду на об'єкт вул. Дніпровська Набережна 19а кв.77) - не підписаний жодною із сторін договору.

Вказані тексти договорів, по-перше, не підписані обома сторонами. Відповідно до частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому згідно до частин 2, 3 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, а якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Відповідно до частини 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Оскільки закон пов'язує момент укладення правочину, вчиненого у письмовій формі, з моментом його підписання сторонами, зазначені договори не є укладеними.

По друге, вказані тексти договорів в розумінні ст. 654 ЦК України не змінюють та не припиняють відносини сторін щодо укладеного між ними в простій письмовій формі договору підряду на виготовлення та монтаж офісних меблів, який вбачається з рахунку №2 від 28.03.2011р. (в якому міститься перелік, параметри та вартість виробів - офісних меблів) та платіжного доручення від 28.03.2011р. № 949 (яким було оплачено роботи, зазначені в рахунку №2 від 28.03.2011р.).

За таких обставин твердження відповідача про те, що виготовлення доставка та монтаж кухонних меблів в квартиру за адресою м. Київ, вул. Дніпровська Набережна 19а кв.77 є належним виконанням зобов'язань відповідача перед позивачем по виготовленню офісних меблів, зазначених в рахунку №2 від 28.03.2011р., платіжному дорученні від 28.03.2011р. № 949 та Акті виконаних робіт від 25.12.2011р., є хибним. Суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права в судовому порядку звернутися до фактичного замовника - власника квартири за стягненням вартості фактично виготовлених та встановлених кухонних меблів.

За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, який полягає у невиконанні обумовлених договором робіт по виготовленню та монтажу офісних меблів на загальну суму 160000,00 грн. (стіл робочий для переговорів 4100*1600 мм, стіл приставний 1100*600, шафу офісну 2200*1860*650 мм, шафу вбудовану офісну з меблевими фасадами та відкритими полками, 6 столів офісних робочих, 6 тумб мобільніх).

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно до умов частини 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Виходячи з аналізу наведених норм закону, договори підряду та надання послуг становлять певне виключення з загального правила зобов'язального права, яке передбачає неможливість односторонньої відмови від зобов'язань. Зазначені договори можуть бути розірвані замовником в односторонньому порядку, за певних умов, встановлених законом або договором, та з відповідними наслідками такої односторонньої відмови.

Наслідки відмови за законом залежать від підстав, які призвели до односторонньої відмови замовника від договору підряду. Так, згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору. Відповідно до частини 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Спеціальними нормами частини 3 ст. 849 та частини 2 ст. 852 ЦК України передбачено право замовника відмовитися від договору підряду у разі якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином.

Відповідно до частини 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Позивач направив відповідачу лист-відмову від 09.08.2012р. від договору, укладеного 24.03.2011р., згідно якого МПП «Альтаїр» зобов'язувалось виконати комплекс робіт на загальну суму 160000,00 грн., посилаючись на те, що МПП «Альтаїр» до виконання робіт за вказаним договором не приступив. Також позивачем відповідачу була направлена вимога від 09.08.2012р. про добровільне відшкодування збитків в розмірі авансового платежу 160000,00 грн. Про направлення зазначених листів свідчать залучені до матеріалів справи копії опису вкладення в лист на адресу МПП «Альтаїр» від 04.09.2012р. та фіскального чеку «Укрпошти» від 04.09.2012р. № 1186.

За таких обставин у відповідності до частини 3 ст. 651 ЦК України судом встановлено факт розірвання укладеного між сторонами договору підряду на виготовлення офісних меблів на суму 160000,00 грн. в результаті односторонньої відмови замовника від договору в повному обсязі, підставою для якої було порушення зобов'язань з боку виконавця - МПП «Альтаїр», відповідно відпала підстава, на якій відповідач набув грошові кошти в сумі 160000,00 грн., сплачені в якості передоплати за виготовлення офісних меблів.

Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи встановлення судом факту невиконання відповідачем робіт, передбачених договором та факту відмови позивача від договору, наявні правові підстави для задоволення вимог замовника про повернення коштів, сплачених за роботи, які не були виконані, оскільки зобов'язання сторін припинилися, а підстави збереження виконавцем коштів, сплачених за роботи, які не були виконані, відпали. Така ж правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.08.2012р. у справі № 15/5005/2635/2012.

21.02.2013р. позивачем повторно направлена відповідачу вимога від 19.02.2013р. про повернення авансових платежів в сумі 160000,00 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії опису вкладення в лист від 21.02.2013р. та фіскального чеку «Укрпошти» від 21.02.2013р. № 3780. Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на зазначену вимогу або повернув кошти в сумі 160000.00 грн.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 160000,00 грн., збережених без достатньої правової підстави, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що вимога ТОВ «КЖБК» до МПП «Альтаїр» відшкодувати збитки в сумі сплаченого авансу в сумі 160000,00 грн. вже розглядалася господарським судом Київської області під час розгляду господарської справи № 21/112-12. Рішенням від 05.11.2012р. господарський суд відмовив в задоволенні зазначеної вимоги позивача.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до позиції, викладеної в пункті 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судоми першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права.

Як вбачається з позовної заяви у справі № 21/112-12 та тексту рішення від 05.11.2012р. (копія залучена до матеріалів справи), предметом позову у справі № 21/112-12 є стягнення з відповідача збитків в сумі 160000,00 грн., завданих невиконанням договору. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 22 та ст. 224 ЦК України, відповідно до яких учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено. При цьому обраний спосіб захисту права за правовим змістом відповідає передбаченому пунктом 8 частини 2 ст. 16 ЦК України - відшкодування збитків. Суд, розглядаючи справу № 21/112-12, встановив, що сплачений аванс за правовою природою не є збитками та зробив висновок про те, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню з підстав, заявлених позивачем.

Як вбачається з позовної заяви у справі № 911/636/13-г, предметом позову в даній справі є вимога позивача зобов'язати відповідача повернути кошти, сплачені за роботи, які не були виконані, оскільки зобов'язання сторін припинилися, а підстави збереження виконавцем коштів, сплачених за роботи, які не були виконані, відпали. Суд, вирішуючи спір у справі № 911/636/13-г, не вирішує повторно вимогу про стягнення збитків, яка розглядалася у справі № 21/112-12, оскільки спір у справі № 911/636/13-г подано з інших підстав (ст. 1212 ЦК України - збереження майна без достатньої правової підстави).

За таких обставин предмет і підстави позову у справах № 21/112-12 та № 911/636/13-г не є тотожними і підстави для припинення провадження у справі № 911/636/13-г відсутні.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши обставини справи та наявні докази, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК» повністю, приймає рішення про стягнення з відповідача 160000,00 грн. та відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в сумі 3200,00 грн.

Разом із тим, клопотання позивача про відшкодування за рахунок відповідача його витрат в сумі 16000,00 грн. на юридичні послуги задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується належними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі N 30/63.

Позивач просить суд включити до складу судових витрат кошти, сплачені позивачем за юридичні послуги в сумі 16000,00 грн. В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на укладений 20.02.2013р. між ТОВ «КЖБК» (замовник) та ТОВ «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери» (виконавець) договір про надання юридичних послуг № 20-02/13, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати замовнику юридичні послуги в господарсько-правовому спорі з МПП «Альтаїр» про стягнення грошових коштів в сумі 160000,00 грн. Фактичний обсяг послуг, строки і умови їх надання вказуються замовником у відповідних дорученнях, що видаються в межах цього договору усно чи письмово, в тому числі шляхом оформлення додаткових угод, протоколів чи додатків до цього договору. Вартість послуг становить 10% від ціни позову, що становить 16000,00 грн.

Платіжним дорученням від 12.03.2013р. № 113 позивач оплатив ТОВ «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери» 16000,00 грн. за юридичні послуги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суду не подано жодних доказів того, що особи, які надавали юридичні послуги з боку ТОВ «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери» є адвокатами, відповідно не подано жодних доказів того, що сплата коштів була здійснена саме за адвокатські, а не за будь-які інші юридичні послуги.

Суду не подано жодних доказів того, що особи, які за виданими ТОВ «КЖБК» довіреностями (виданими раніше, ніж був укладений договір про надання юридичних послуг № 20-02/13 від 20.02.2013р. з ТОВ «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери», а саме від 14.01.2013р. на представників Коваля О.В., Щепоткіну К.В., Миронова І.Є., Мельникович А.І., та від 27.10.2011р. на представника Шевчука А.С.) представляли інтереси позивача в господарському процесі у справі № 911/636/13-г, є адвокатами та діють в рамках договору про надання юридичних послуг № 20-02/13 від 20.02.2013р. з ТОВ «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери».

Суду не подано жодних доказів того, що виконавець за договором про надання юридичних послуг № 20-02/13 від 20.02.2013р. - ТОВ «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери» взагалі виконував будь-які роботи та надавав будь-які послуги товариству «КЖБК» в господарському процесі з розгляду справи № 911/636/13-г на виконання укладеного договору.

За таких обставин, позивач не довів суду належними та допустимими доказами свої витрати на послуги адвоката, відповідно клопотання позивача про включення до складу судових витрат 16000,00 грн. витрат на юридичні послуги задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 16, 179, частинами 1,2 ст. 207, частино 1 ст. 208, ст.ст. 525, 526, 611, 627, 628, 629, 638, частинами 2, 3 ст. 639, частиною 2 ст. 642, частиною 3 ст. 651, ст.ст. 654, 837, частинами 3, 4 ст. 849, частиною 2 ст. 852, ст.ст. 907, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ст. ст. 1, 22, 33, 34, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК» задовольнити.

2. Стягнути з малого приватного підприємства «Альтаїр» (09600, Київська обл., Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Короленка 22, кв. 1, код ЄДРПОУ 20571331)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК» (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Дніпровська Набережна, буд. 19-А, код ЄДРПОУ 32590052)

160000,00 грн. (сто шістдесят тисяч гривень нуль копійок) заборгованості;

3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 18.04.2013р.