Постанова № 30766696, 11.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/899/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Смольського Ю.С.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2013 року Відкрите акціонерне товарство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000092301/18 від 07.02.2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за результатами проведення позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Дем Україна" за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., по взаємовідносинах з ТОВ "Продсервіс 2012", ТОВ "Самі Груп", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Всеукраїнська творча спілка", ТОВ "Анві продукт", ТОВ "Арвест", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ПП "Дань-Кремінь", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Економ-Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Верес Груп", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "ПГ "Інтєксторг", ТОВ "Реал Інвест" за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р. у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запити Кременчуцької ОДПІ № 18365/10/22-112 від 09.07.2012 р. та № 36060/10/22-112 від 16.11.2012 р.", що набрала форму акту від 21.01.2013 року № 420/22.4-11/00191282.

Вважає помилковими висновки акту перевірки від 21.01.2013 року № 420/22.4-11/00191282 про порушення пунктів 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, пунктів 200.3, 200.4 ст.200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 5742 грн. за результатами господарської операції з ТОВ "Дем Україна", оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується письмовим договором, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками та платіжними документами. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Станом на 25.01.2013 року ТОВ "Дем Україна" зареєстроване як платник ПДВ. Зазначає, що чинним законодавством не вимагається перевіряти по ланцюгу всіх постачальників підприємства, з яким укладається договір.

13 березня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки акту від 21.01.2013 року № 420/22.4-11/00191282. Зазначає, що позивачем було сформовано податковий кредит від ТОВ "Дем Україна" в сумі 5742 грн. за нікчемним правочином, а господарська операція мала безтоварний характер, оскільки за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ "Дем Україна" встановлено, що ТОВ "Дем Україна" мало господарські відносини з ТОВ "Промтехноопт", яке у свою чергу, у січні-вересні 2011 року мало ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності та ознаки "транзитера" фінансових потоків з метою штучного формування кредиту покупців-підприємств по ланцюгу постачання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа 05.01.1995 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, взяте на податковий облік в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ за № 517 від 05.01.1995 року та зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво № 23517488, індивідуальний податковий номер 001912816023.

У термін з 08.01.2013 року по 14.01.2013 року посадовою особою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Дем Україна" за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., по взаємовідносинах з ТОВ "Продсервіс 2012", ТОВ "Самі Груп", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Всеукраїнська творча спілка", ТОВ "Анві продукт", ТОВ "Арвест", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ПП "Дань-Кремінь", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Економ-Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Верес Груп", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "ПГ "Інтєксторг", ТОВ "Реал Інвест" за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р. у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запити Кременчуцької ОДПІ № 18365/10/22-112 від 09.07.2012 р. та № 36060/10/22-112 від 16.11.2012 р.", за результатами якої складено акт від 21.01.2013 року № 420/22.4-11/00191282 /а.с. 18-37/.

За висновками перевірки позивачем, зокрема, порушено пункти 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, пункти 200.3, 200.4 ст.200, пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 5742 грн., у тому числі за травень 2011 року на суму 910 грн. та серпень 2011 року на суму 4832 грн. /а.с. 36-37/

Відповідач пов'язує встановлене порушення із завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 5742 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 910 грн. та за липень 2011 року на суму 4832 грн., по господарській операції з ТОВ "Дем Україна" згідно договору поставки № 1113/4638 від 30.04.2010 року, вважаючи укладений з ТОВ "Дем Україна" правочин нікчемним, а господарську операцію безтоварною.

Згідно висновків акту перевірки неправомірне включення позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту квітня 2011 року в розмірі 910 грн. та липні 2011 року на суму 4832 грн. з урахуванням пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 5742 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 910 грн. та за серпень 2011 року на суму 4832 грн.

07 лютого 2013 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (Комсомольське відділення) на підставі акту перевірки від 21.01.2013 року № 420/22.4-11/00191282 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092301/18, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 5742 грн. на визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 2417 грн.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, врегульовано Податковим кодексом України

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 200 Податкового кодексу України( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

200.3. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

200.4. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 30.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дем Україна" (постачальник) укладено договір № 1113/4638 /а.с. 142-143/, згідно умов якого постачальник зобов'язується здійснити поставку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 3.1 договору поставка продукції здійснюється на умовах СРТ м. Комсомольськ Інкотермс-2000. Дата поставки продукції визначається датою приймання на складі покупця згідно накладної на відпуск продукції, підписаної обома сторонами. Пунктом 9.1 договору визначено строк дії договору з моменту його підписання до 31.12.2011 року.

Договір та специфікації до нього, копії яких наявні у матеріалах справи, підписані та скріплені печатками підприємств.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що угода була укладена з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дем Україна" у зв'язку з найвигіднішою ціновою пропозицією, що підтверджується порівняльною таблицею на закупку твердоміра від 22.04.2010 р., копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 144/.

На виконання умов договору ТОВ "Дем Україна" складено податкові накладні № 11 від 22.03.2011 року на суму ПДВ 455 грн., № 20 від 31.03.2011 року на суму ПДВ 455 грн., № 3 від 08.06.2011 року на суму ПДВ 2416 грн., № 6 від 20.06.2011 року на суму ПДВ 2416 грн./а.с. 44, 46, 51, 53/. Зауваження щодо оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні.

ТОВ "Дем Україна" зареєстроване платником податку на додану вартість з 20.11.2006 року, свідоцтво платника № 100000331, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту ДПС України /а.с. 78/.

Податкові накладні № 11 від 22.03.2011 року на суму ПДВ 455 грн. та № 20 від 31.03.2011 року на суму ПДВ 455 грн. включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року /а.с. 154-160/ та сума ПДВ 910 грн. включена до складу податкового кредиту квітня 2011 року. Копія податкової декларації з податку на додану вартість з додатком № 5 наявна у матеріалах справи /а.с.88-99/.

Податкові накладні № 3 від 08.06.2011 року на суму ПДВ 2416 грн. та № 6 від 20.06.2011 року на суму ПДВ 2416 грн. включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року /а.с. 104-110/ та сума ПДВ 4832 грн. включена до складу податкового кредиту липня 2011 року /а.с.112-119/.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт передачі товарів ТОВ "Дем Україна" за укладеним письмовим договором позивач підтверджує: рахунками, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 44, 46-49, 51, 53, 55-57, 151-153/, які досліджувалися відповідачем під час проведення перевірки, про що відображено у акті перевірки /а.с. 29-30/.

Згідно копії витягу з Журналу реєстрації довіреностей підприємством видавалися довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с. 146-147/.

Із акту перевірки вбачається, що отримані товарно-матеріальні цінності оприбутковані позивачем у бухгалтерському обліку згідно прибуткових накладних /а.с. 30/. Копії прибуткових накладних наявні у матеріалах справи /а.с. 148, 188 /.

Розрахунок за товарно-матеріальні цінності, отримані від ТОВ "Дем Україна", здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, які надавалися до перевірки /а.с. 29, 45, 50, 52, 149/.

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що придбаний у ТОВ "Дем Україна" товар використовується у господарській діяльності комбінату, а саме у структурному підрозділі "Управління ГОК Сервіс", який здійснює технічне обслуговування та ремонт обладнання ВАТ "Полтавський ГЗК". Товстомір ультразвуковий МG2ХТ використовується для визначення наявності та розмірі іржі на кузовах автомобілів, техніки. А перетворювачі ультрахвильові є витратними матеріалами для прибору Товстомір ультразвуковий МG2ХТ /а.с. 85/.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази товарності господарської операції: факту перевезення товару, факту передачі товарів та оприбуткування товарів позивачем, факту проведеного розрахунку за товари, а також подальшого використання товару у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договір позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ТОВ "Дем Україна" не встановлені.

Посилання відповідача на те, що ТОВ "Дем Україна" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Промтехноопт", не є підтвердженням нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Дем Україна", оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між ТОВ "Промтехноопт" та підприємством позивача.

Суд зазначає, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Дем Україна" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, пунктів 200.3, 200.4 ст.200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим, тобто винесене без врахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07 лютого 2013 року № 0000092301/18.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 квітня 2013 року.

Суддя С.С. Сич