Постанова № 30766092, 10.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1057/13-а

10 квітня 2013 року 09год. 50хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Симонюк О.А.,

відповідача: представник Комар С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства "Західно - Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" до Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дочірнє підприємство "Західно - Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" звернувся до суду з позовом до Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 року № 3823622350 та № 3823612350.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що в ході перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" з посиланням на наявність постанови про порушення кримінальної справи №69-149 та на підставі акту перевірки №287/22-00121347 від 21.12.2012 року прийняв податкові повідомлення-рішення від 28.12.2012 року №3823622350 та №3823612350.

Зазначає, що в процесі здійснення господарської діяльності мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" по придбанню товарно-матеріальних цінностей. Факт здійснення вказаних господарських операцій повністю підтверджується первинними документами. Сформований податковий кредит підтверджується належним чином оформленою податковою накладною. Факт використання придбаних товарів та робіт в межах господарської діяльності позивача підтверджується первинними документам. На момент вчинення господарських операцій відомості про ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, на думку представника позивача податковий орган дійшов хибного висновку.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач - Кузнецовська об`єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях. В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що під час проведення документальної перевірки було встановлено ряд порушень податкового законодавства допущені позивачем. Зокрема, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про нікчемність договору, укладеного між позивачем і ТОВ "ТД Спец-Техноресурс".

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2012 року № 3823622350, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 24430,00 грн. (в тому числі, за основним платежем 19544,00 грн., за штрафними санкціями 4886,00 грн.) та № 3823612350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 19544,00 грн. (в тому числі, за основним платежем 15635,00 грн., за штрафними санкціями 3909,00 грн.).

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію викладену в письмових запереченнях та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради Рівненської області 12.05.1998 року (а.с.12) з 12.05.1998 року перебуває на обліку в Кузнецовській ОДПІ (а.с.13), здійснює господарську діяльність за видами КВЕД (а.с.11):

- виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій;

- виробництво металевих дверей і вікон;

- виробництво радіаторів і котлів центрального опалення;

- виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів;

- оброблення металів та нанесення покриття на метали;

- механічне оброблення металевих виробів.

В період з 10.12.2012 року по 14.12.2012 року Кузнецовською об`єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Західно - Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.09.2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки №287/22-00121347 від 21.12.2012 року (а.с.17-43).

На підставі акту перевірки 28.12.2012 року органом державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення ворми "Р":

- № 3823622350, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 24430,00 грн., в тому числі, за основним платежем 19544,00 грн. та за штрафними санкціями 4886,00 грн. (а.с.15);

- № 3823612350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 19544,00 грн., в тому числі, за основним платежем 15635,00 грн. та за штрафними санкціями 3909,00 грн. (а.с.16).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15635,00 грн., в тому числі за березень 2010 року на 15635,00 грн. та п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 19544,00 грн., в тому числі у І кв. 2010 року в сумі 19544,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржував їх в адміністративному порядку.

Так, рішенням Державної податкової служби у Рівненській області від 22.02.2013 року №86/10С/1040/11 про результати розгляду скарги орган державної податкової служби:

- залишає без змін податкові повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ Рівненської області Державної податкової служби від 28.12.2012 року № 3823612350, про визнання грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 15635,00 грн. за основним платежем і в сумі 3909,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями , від 28.12.2012 року № 3823622350, про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 19544,00 грн. за основним платежем і в сумі 4886,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а скаргу Дочірнього підприємства "Західно - Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" - без задоволення (а.с.51-54).

Висновки відповідача, відображені в акті перевірки, суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях органу державної податкової служби.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Як встановлено, між Дочірнім підприємством "Західно - Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" (Покупець) та ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № б/н від 20.03.2010 року (а.с.64-66). На виконання цього договору, ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" було передано товар (металеві вироби).

Дана господарська операція була проведена фактично та оформлена видатковою накладною № РН-300304 від 30.03.2010 року (а.с.58).

Оплата за придбаний товар на суму 93810,00 грн. була здійснена згідно платіжного доручення № 307 від 30.03.2010 року (а.с.56), на підставі рахунку фактури № СФ-3003/1 від 30.03.2010 року (а.с.55), рух коштів підтверджується банківською випискою за 30.03.2010 року (а.с.57).

За вказану господарську операцію було видано податкову накладну №300304 від 30.03.2010 року на суму 93810,00 грн. (ПДВ - 15635,00 грн.) (а.с.59).

Позивачем отримано придбаний у ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" товар згідно прихідної фактури № 9 від 30.03.2010 року (а.с.60).

Як судом встановлено, між Дочірнім підприємством "ЮТЕМ-Інжинірінг" ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" (Підрядник) та Дочірнім підприємством "Західно - Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 1 ЧАЕС-08 від 18.08.2008 року (а.с.90-98).

Додатковою угодою до договору субпідряду № 1 ЧАЕС-08 від 18.08.2008 року на виконання будівельно-монтажних робіт № 14 від 08.06.2010 року внесено зміни і доповнення до відповідних пунктів договору, в тому числі до п. 4.2., а саме строк завершення Субпідрядником всіх робіт по договору - 18.08.2010 року (а.с.104-105).

На виконання договору субпідряду № 1 ЧАЕС-08 від 18.08.2008 року, Підрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню будівельно-монтажних та інших робіт передбачених даним договором, здає виконані роботи Замовнику по акту робочої комісії.

Так, з акту прийому-передачі виконаних робіт № 3 від серпня 2010 року вбачається, що Субпідрядчиком виконані роботи згідно договору субпідряду № 1 ЧАЕС-08 від 18.08.2008 року (а.с.89).

Товар (металеві вироби) придбаний позивачем у ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" було використано на виконання вимог договору субпідряду № 1 ЧАЕС-08 від 18.08.2008 та списано відповідно до акту списання № СпТ-00000000668 від 31.08.2010 року (а.с.63).

Як вже зазначалось судом, податкове зобов'язання з податку на прибуток визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" в оплату за придбаний товар.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" в оплату за придбаний товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально, що також відображено в акті перевірки і не заперечується сторонами.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи первинні документи, що надані позивачем на підтвердження валових витрат відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а відтак підстав для їх неврахування у податкового органу не було.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку формуванням податкового кредиту на підставі податкової накладної отриманої від ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" на підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу підпунктів 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено під час судового розгляду, відображено в акті перевірки та не заперечувалось сторонами, на підтвердження права на податковий кредит позивач отримав від ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" податкову накладну на суму 93810,00 грн. Факт поставки товарів і оплати їх вартості, у тому числі сплати сум ПДВ у складі ціни за отриманий товар, підтверджується документально.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що оплата за придбаний товар пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи дані акта перевірки, зміст первинних документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку про те що всі умови формування податкового кредиту виконані позивачем у відповідності до вимог пункту 7.4.1 пункту 7.4, 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Висновки податкового органу про нікчемність договору, укладеного між позивачем і ТОВ "ТД Спец-Техноресурс", ґрунтуються на тому, що в ході здійснення господарських операцій ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями встановлено, що господарські операції ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" сформовані на підставі нікчемних правочинів по ланцюгам з суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правочинів ) - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як роз'яснює п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК до них зокрема відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, правочини вчинені позивачем та ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" не відносяться до таких, що порушують публічний порядок, а отже не можуть бути визнаними нікчемними у відповідності до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України. До матеріалів справи органом державної податкової служби не долучено вироків суду, що набрали законної сили та в яких встановлено вину посадових осіб позивача, ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до приписів статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У справі "Інтерсплав" проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини однозначно визначив, що платника податків може бути притягнуто до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання.

Оскільки будь-які відомості про обізнаність позивача з можливим порушенням закону як зі сторони безпосереднього контрагента, так і постачальників по ланцюгу, - відсутні, суд вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними.

Податковим органом не доведено суду належними та достатніми доказами факту того, що правочин, укладений між позивачем і ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" мав фіктивний чи безтоварний характер, а висновок відповідача про нікчемність правочину не підтверджується належними доказами і ґрунтується на суб'єктивних припущеннях посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, а також невірному застосуванні положень Цивільного кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення рішення від 28.12.2012 року № 3823622350, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24430,00 грн., в тому числі, за основним платежем 19544,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4886,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 28.12.2012 року № 3823612350, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 19544,00 грн., в тому числі, за основним платежем 15635,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3909,00 грн. підлягають скасуванню як безпідставні.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

В силу положень ст. 94 КАС України, судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішшення Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 28.12.2012 року № 3823612350.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішшення Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 28.12.2012 року № 3823622350.

Присудити на користь позивача Дочірнього підприємства "Західно - Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 439,74 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.