Постанова № 30763770, 15.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2013 року Справа № 812/1695/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Джунь С.В. (довіреність від 01.01.2013 № 6),

Міщенко М.В. (довіреність від 03.01.2013 № 4),

від 1-го відповідача - Тулупова О.А. (довіреність від 02.01.2013 № 47/0/12-13/10-013),

Артюхова Л.Т. (довіреність від 25.01.2013 № 1200/10/10-013),

Задворна Г.В. (довіреність від 04.01.2013 № 122/0/12-13/10/10-013),

Сирота О.С. (довіреність від 04.03.2013 № 3142/10/10-013),

від 2-го відповідача - не прибув,

прокурор - Петрова Г.В. (посвідчення від 09.10.2012 НОМЕР_1),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1479012,00 грн. та зобов'язання нарахувати пеню у розмірі 105878,06 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» 1479012,00 грн. зменшеного бюджетного відшкодування та не врахування пені на суму такої бюджетної заборгованості через несвоєчасне повернення такої заборгованості;

- стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (п/р 26007001301071 у АТ «ОТП-Банк», м. Київ, МФО 300528) бюджетну заборгованість у розмірі 1479012,00 грн.;

- зобов'язати спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби нарахувати пеню у розмірі 105878,06 грн. за несвоєчасне повернення суми зменшеного бюджетного відшкодування та відобразити в картці особового рахунку приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» нараховану суму пені на розмір заборгованості з бюджетного відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 грудня 2011 року приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 85089656,00 грн.

19 січня 2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено довідку № 169/08-5/32292929 від 18 січня 2012 року «Про результати камеральної перевірки приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (код за ЄДРПОУ 32292929) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2011 року».

Перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за серпень 2011 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 96608076,00 грн. (85089656,00 грн. - заявлені до повернення на розрахунковий рахунок підприємства та 11518420,00 грн. - заявлені до зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах).

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Станом на день подання позову сума бюджетного відшкодування на рахунок позивача не надійшла, а була зарахована відповідачем у відповідності до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, але не за заявою позивача, а за самостійним рішенням на погашення податкового боргу, який виник на той час у позивача.

Зокрема, 31 травня 2012 року за рахунок позитивного нарахування задекларованого в декларації за квітень 2012 року податку в сумі 67249405,00 грн. зазначена сума зарахована відповідачем у зменшення податкового зобов'язання на підставі пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України. 30 червня 2012 року у такий же спосіб, належне позивачу бюджетне відшкодування зменшено ще на 16361239,00 грн. за рахунок податкових зобов'язань, що виникли за декларацією травня 2012 року. Решта суми була безпідставно зменшена за податковим повідомленням-рішенням від 12 квітня 2012 року №0000078022 на суму 1479012,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2012 року залишені в силі постанова Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року у справі № 2а/1270/3653/2012, якими скасоване податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року №0000078022 на суму 1479012,00 грн.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник датку, або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку, або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України, а останній припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти днів, що настали за днем отримання повідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно із супровідним листом №2а/1270/3653/2012 копія ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду було направлено на адресу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби 06 серпня 2012 року.

Таким чином, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби повинна була на протязі 5 днів з дати отримання ухвали суду апеляційної інстанції подати органу Державного казначейства України відповідний висновок, що зроблено не було, однак, такий обов'язок відповідачем не виконано.

Крім того, позивачем зазначено, що не дотримуючись вимог пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, з 13 квітня 2012 року право позивача на бюджетне відшкодування було порушене тим, що 28 квітня 2012 року його розмір зменшений на 1479012,00 грн. за неузгодженим податковим зобов'язанням.

Прострочення загалом склало з 29 квітня 2012 року до дати подання позову 291 день та, відповідно, загальна сума пені за цей період складає 105878,06 грн., яку відповідач зобов'язаний нарахувати на підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали, просили його задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, І-й відповідач послався на таке.

Позивачем надано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року від 20 грудня 2011 року № 9012744953, разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Згідно поданої декларації та розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку складала 85089656,00 грн.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку, про що складено довідку від 18 січня 2012 року № 169/08-5/32292929.

Згідно наданої декларації за серпень 2011 року у позивача відсутнє право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зв'язку з тим, що обсяг операцій до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість за 12 послідовних звітних податкових періодів становить менше 40 відсотків загального обсягу постачання. Відсоток обсягу поставок, що оподатковується за нульовою ставкою позивача - 12,57%. (п.п. 200.19.3, п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України).

Приватне акціонерне товариство «Лисичанська інвестиційна нафтова компанія» було повідомлено про не відповідність критеріям, що дають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість (повідомлення від 07 жовтня 2011 року № 17580).

З 20 лютого 2012 року по 13 червня 2012 року було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, з урахуванням подовження перевірки з 05 квітня 2012 року по 07 травня 2012 року та припинення на 30 робочих днів, на підставі наказів спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 02 квітня 2012 року № 25 та від 12 квітня 2012 № 43. Плановою перевіркою було охоплено період в якому задекларовано суму бюджетного відшкодування, тобто серпень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 20 червня 2012 року № 47/23-103, яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 1614535,50 грн., в т.ч. за основним платежем 1076357,00 грн., штрафна санкція - 538178,50 грн. (термін нарахування в КОР 20 липня 2012 року).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

За результатами акту планової виїзної перевірки від 20 червня 2012 року № 47/23-103 було винесено податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2012 року № 0000218022, відповідно до якого зменшено задекларовану суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року. Позивач подав позов до Луганського окружного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення - рішення від 12 вересня 2012 року № 0000268022 згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 9615563,00 грн., в тому числі за серпень 2011 pоку в сумі 1614535,50 грн. На теперішній час по справі № 2а/1270/7294/2012 призначено експертизу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто, податковий орган зобов'язаний подати висновок до органу Державного казначейства України за виконання двох умов закінчення процедури адміністративного або судового оскарження та отримання податковим органом відповідного судового рішення.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач не мав підстав для надання висновку до органу Державного казначейства України.

Задекларована сума бюджетного відшкодування за серпень 2011 року зменшилась у зв'язку з наступними операціями:

30 квітня 2012 року за рахунок позитивного нарахування задекларованого в декларації за квітень 2012 року в сумі 67249405,00 грн., термін нарахування в КОР 30 травня 2012 року. Залишок задекларованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року складав 17840251,00 грн.

30 червня 2012 року за рахунок позитивного нарахування задекларованого в декларації за травень 2012 року зменшено залишок задекларованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 16361238,00 грн. Залишок задекларованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року складав 1479013,00 грн. Згідно повідомлення рішення від 12 квітня 2012 року № 0000078022 28 квітня 2012 року в КОР було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року у розмірі 1479012,00 грн., (акт від 29.03.2012 № 4/23-00/32292929).

Відповідно до п.87.1. статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Таким чином, оскільки позивачем за період квітень-травень 2011 року декларувались позитивні нарахування податку на додану вартість, при цьому не сплачувався податок у розмірах та строках, встановлених вказаними нормативно-правовими актами, позивач свідомо використовував переплату утворену за рахунок заявленої суми до відшкодування з податку на додану вартітсь.

Щодо нарахування пені податковий орган зазначив, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми податку, не відшкодовані платнику податків у визначені законодавством строк. Таким чином, строк нарахування пені закінчується у день перерахування коштів з бюджету на рахунок платника податків. Оскільки на теперішній час на залишок суми податковим органом висновку до органу казначейства надано не було бюджетна заборгованість перед позивачем відсутня та встановити строк нарахування пені не можливо.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» не передбачені видатки на сплату пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

У судовому засіданні представники спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби проти адміністративного позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. 20 лютого 2013 року до відділу діловодства та обліку звернень громадян суду за вхідним реєстраційним номером 6528 від Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області надійшли заперечення проти адміністративного позову від 20 лютого 2013 року за № 15-13/1367, в яких ІІ-й відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі його представника (т.1 а.с. 113). Заперечуючи проти позову, ІІ-й відповідач зазначив, що позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Крім того, з посиланням на норми статті 200 Податкового кодексу України зазначив, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів, а позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Враховуючи вищезазначене, ІІ-й відповідач вважає, що органи казначейства вже не повинні залучатися до справ даної категорії. Також ІІ-й відповідач зазначив, що орган державної податкової служби висновок до органу державної казначейської служби про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року не надавав, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

До 01 січня 2011 року платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (тут і надалі посилання на норми зазначеного Закону наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, приватне акціонерне товариство «Лисичанська інвестиційна нафтова компанія» (ідентифікаційний код 32292929) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16 грудня 2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 190805 (а.с. 9-14).

Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16 грудня 2002 року за № 13811050012000009, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 190805 та довідка головного управління статистики у Луганській області серії АБ № 480145 (т. 8 а.с. 47-48).

Як платник податків приватне акціонерне товариство «Лисичанська інвестиційна нафтова компанія» (ідентифікаційний код 32292929) перебуває на обліку у спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 18 травня 2012 року за № 4/18-212 (т.7 а.с. 243).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 322929212017, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16 жовтня 2012 року № 100304400 (т.7 а.с. 242).

На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року), Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (який був чинним до 04 березня 2011 року), приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 20 січня 2011 року подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій платник податку у рядку 22.2 визначив до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду суму 17843787,00 грн. (т.7 а.с. 244-251; т.8 а.с. 1-9).

18 лютого 2011 року приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року (т.8 а.с. 10-31). Відповідно до рядку 25 та 25.1 вказаної податкової декларації позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 17843787,00 грн.

До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (т.8 а.с. 22).

Згідно висновку спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 22 квітня 2011 року № 244 за декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 року підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету сума 17843787,00 грн. (т.8 а.с. 65).

В подальшому, 20 грудня 2012 року приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011 року (т.7 а.с. 198-202). Відповідно до рядку 23.1 позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 85089656,00 грн.

До вищезазначеного подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з податку на додану вартість приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (т.8 а.с. 49).

18 січня 1012 року до спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведена камеральна перевірка приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість розрахунковий рахунок за серпень 2011 року, за результатами якої складено довідку № 169/08-5/32292929 відповідно до якої підтверджена відображена позивачем у декларації за серпень 2011 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 96608076,00 грн. (85089656,00 грн. - заявлена до повернення на розрахунковий рахунок платника та 11518420,00 грн. - заявлена до зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах (т.1 а.с. 16-20).

29 березня 2012 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведена документальна позапланова перевірка приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 29 березня 2012 року № 4/23-00/32292929 (т.1 а.с. 22-53).

Згідно висновків акта від 29 березня 2012 року № 4/23-00/32292929 перевіркою, серед іншого, встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 1479012,00 грн., в результаті чого встановлено завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (рядок 21) на суму 1479012,00 грн. та завищено зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (рядок 22) на суму 1479012,00 грн.

На підставі акта від 29 березня 2012 року № 4/23-00/32292929 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську згідно з пунктом 54.3 статті 54; пунктом 58.1 статті 58; підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20; підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 12 квітня 2012 року № 0000078022, яким приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1479012,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року (т.1 а.с. 54).

Податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року № 0000078022 оскаржено приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» у судовому порядку (т.1 а.с. 55-62).

Матеріалами справи (договорами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами про витрати основних матеріалів в будівництві, актами виконаних робіт, кінцевими відомостями, довідками про вартість виконаних робіт, актами прийому-передачі ) підтверджено позивачем у грудні 2010 року, в якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість, та січні 2011 року, в якому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану, товарність господарської діяльності позивача та фактичну сплату позивачем сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) (т. 1, а.с. 130-248; т. 2 а.с. 1-248; т.3 а.с. 1-250; т.4 а.с. 1-250; т.5 а.с. 1-249; т.6 а.с. 1-250; т.7 а.с. 1-158).

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3653/2012 податкове повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 12 квітня 2012 року № 0000078022 про зменшення приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1579012,00 грн. скасовано (т.1 а.с. 67-81).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3653/2012 залишено без змін (т.1 а.с.82-84).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у справі № К/9991/54465/12 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3653/2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року залишено без змін (т.1 а.с. 63-66).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі № В/800/357/13 спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби відмовлено у допуску справи № 2а/1270/3653/1270 до провадження Верховного Суду України (т. 7 а.с. 233).

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу імперативних приписів частини 1 статті 72 та частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної адміністративної справи обставини щодо правомірності визначення приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1479012,00 грн. не доказуються.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість, врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Зокрема, пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В порушення приписів пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року у справі № 2а/1270/3653/2012, не подала Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету в розмірі 1479012,00 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 року, в розмірі 1479012,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, що втілилась у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 1479012,00 грн., залишаються судом без задоволення, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства «Авангард» до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

У відповідності із пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із підпунктом 6 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до пункту 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку. У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою. Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Згідно із статтею 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

У зв'язку з викладеним Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області правомірно залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на пропущення позивачем 6-місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, оскільки суд прийшов до висновку, що позивачем за заявленими позовними вимогами не пропущений строк звернення до адміністративного суду з огляду на таке.

По-перше, у відповідності із пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України податковий орган повинен був надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, протягом 5 робочих днів, що настали за днем отримання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 року, якою залишено без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3653/2012.

По-друге, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі, після 01 січня 2011 року Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість визначається на підставі пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України і становить 1095 днів, наступних за днем отримання права на таке відшкодування.

З урахуванням розпочатої позивачем процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року № 0000078022, про зменшення приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1479012,00 грн. і приписів пункту 102.5 статті 102, пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 року, в розмірі 1479012,00 грн. становить 1095 днів, наступних за днем отримання права на таке відшкодування.

При розгляді даної адміністративної справи суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Щодо позовних вимог про зобов'язання спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби нарахувати пеню у розмірі 105878,06 грн. за несвоєчасне повернення суми зменшеного бюджетного відшкодування та відобразити в картці особового рахунку приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» нараховану суму пені на розмір заборгованості з бюджетного відшкодування суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Суд вважає безпідставним посилання представника позивача на частину 3 пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, якою встановлено, що контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, оскільки зазначена норма регулює правовідносини пов'язані із умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, що в свою чергу не має жодного відношення до питання нарахування пені за несвоєчасне повернення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Суд вважає також незмістовним посилання позивача на те, що встановлена у пункті 200.23 статті 200 Податкового кодексу України вимога про нарахування пені на рівні 120 відсотків річних суми несвоєчасно повернутого розміру бюджетного відшкодування є мірою фінансової відповідальності контролюючого органу, оскільки зазначеною нормою не визначено особу (орган) який здійснює відповідне нарахування пені за певні події.

Слід також зазначити, що порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі-Порядок № 845), визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно із підпунктом 6 пункту 16 Порядку № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Зокрема, стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до пункту 23 Порядку № 845, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

Таким чином, у супереч посиланню представника позивача в судовому засіданні, положення пункт 23 Порядку № 845 лише покладає обов'язок на податковий орган стосовно перевірки розміру та правомірності залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку та не пов'язує ці дії з обов'язком податкового органу нараховувати зазначений вид пені.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядку № 845 визначає лише механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Тобто, цей Порядок не має жодного відношення до регулювання питання щодо нарахування пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість та не може слугувати доказом того, що саме відповідач № 1 повинен нараховувати та обліковувати зазначений вид пені в картці особового рахунку платника податку.

Крім того, на думку суду, проблемою задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача № 1 нарахувати пеню за несвоєчасне повернення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість згідно положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України є саме невизначеність законодавцем особи (органу) (платник податків або контролюючий орган), які мають право (повинні) здійснювати відповідне нарахування цього виду пені.

Слід також звернути увагу на те, що у суду відсутні відомості щодо звернення позивача на адресу відповідача № 1 щодо нарахувати пені за несвоєчасне повернення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість згідно положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (відмови у такому нарахуванні), що не оспорювалось сторонами в судовому засіданні. Враховуючи, що захисту, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України підлягає лише порушено право, звернення позивача до суду із вимогою про нарахування зазначеного виду пені без подання заяви про таке нарахування податковому органу є передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.

Крім того, суд не бере до уваги розмір розрахованої позивачем пені (105878,06 грн.), оскільки відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України на суму заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Тобто, ця подія є триваючою, у зв'язку з чим, не можливо визначити граничний строк дії пені, що впливає на безпосередній її розмір.

З огляду на викладене суд вважає вимоги щодо зобов'язання відповідача № 1 нарахувати пеню та облікувати її у картці особового рахунку платника податку такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 квітня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2010 року в сумі 1479012,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (ідентифікаційний код 32292929, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 371, офіс 1-а) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 року, в розмірі 1479012,00 грн. (один мільйон чотириста сімдесят дев'ять тисяч дванадцять гривень нуль копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (ідентифікаційний код 32292929, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 371, офіс 1-а) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2140,00 грн. (дві тисячі сто сорок гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 18 квітня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб