Ухвала суду № 30761182, 17.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року справа №2а/1270/5009/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Василенко Л.А.

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Фролової Н.В.,

від відповідача: Тулупової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р. по справі № 2а/1270/5009/2012 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002478013 від 06.04.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002478013 від 06.04.2012р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р. позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002478013 від 06.04.2012р.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного провадження відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 , п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту. Відповідач вважає, що позивач не довів реальності угод з ТОВ «Оріал», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Стілл-Імпекс».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за грудень 2011 року, за січень 2012 року, за результатами якої складено акт № 2/15-00/05763797 від 28.03.2012р. та прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 № 0002488013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 121978,00 грн. по декларації за листопад 2011 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0002478013 від 06.04.2012р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 121978,00 грн., у тому числі: по декларації за грудень 2011 року у сумі 115748,00 грн., по декларації за січень 2012 року у сумі 6230,00 грн.; та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 60989,00 грн., у тому числі: по декларації за грудень 2011 року у сумі 57874,00 грн., по декларації за січень 2012 року у сумі 3115,00 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме: в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України завищило податковий кредит з ПДВ у листопаді 2011 року на суму 121978,00 грн., що призвело до порушення п.200.1, п.200.3 в частині завищення від'ємного значення за листопад 2011 року на суму 121978,00 грн.; - в порушення п.200.4 ст.200 ПК України ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за грудень 2011 року завищено суму бюджетного відшкодування, заявленої у декларації за грудень 2011 року у розмірі 115748,00 грн.; - перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за грудень 2011 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 23296040,00 грн.; - у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС, не можливо підтвердити відображену ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за грудень 2011 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 1583415,00 грн. Зазначена сума буде підтверджена після отримання вищезазначених матеріалів; - в порушення п.200.4 ст.200 ПК України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму бюджетного відшкодування, заявленої у декларації за січень 2012 року у розмірі 6230,00 грн.;- перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за січень 2012 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 15993435,00 грн.;- у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС, не можливо підтвердити відображену ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за січень 2012 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 175820,00 грн. Зазначена сума буде підтверджена після отримання вищезазначених матеріалів; - перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» від'ємне значення за січень 2012 року в сумі 10723705,00 грн.

Податковий орган вважає, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Оріал», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Стілл-Імпекс» , реальність вчинення яких поставлені під сумнів.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Факт отримання позивачем продукції у наведених контрагентів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, податкові накладні, рахунками-фактурами, подорожні листи), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Оплата отриманої продукції підтверджена відповідними платіжними дорученнями.

Товар від ТОВ «Оріал», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Стілл-Імпекс» надійшов на склад позивача, що підтверджено прибутковими ордерами. Позивачем документально підтверджено відображення господарських операцій з ТОВ «Оріал», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Стілл-Імпекс» у бухгалтерському та податковому обліках, а також подальше використання товарів, отриманих від підприємств-контрагентів у господарській діяльності підприємства.

Податкові накладні, отримані позивачем від вищезазначених контрагентів, включені до реєстрів отриманих податкових накладних за липень 2010 року, вересень-жовтень 2010 року, грудень 2010 року, січень-вересень 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладених правочинів, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим.

Посилання відповідача на акти перевірок, що складені територіальними органами державної податкової служби стосовно наведених вище контрагентів позивача, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки вказані перевірки проводились на підставі податкової звітності з використанням автоматизованих систем, у тому числі автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА», без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Тобто, висновки територіальними органами державної податкової служби зроблено без дослідження первинних документів та питання реальності здійснення господарських операцій, а тому зазначені висновки є лише припущеннями, які нічим не підтверджені.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5010/2012р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 № 0002488013 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 121978,00 грн.

Наведеними судовими рішеннями встановлено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Оріал», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Стілл-Імпекс», а також підтверджено існування від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 121978,00 грн. по декларації за листопад 2011 року, яка була зарахована ПАТ «Луганськтепловоз» до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, та заявлена до бюджетного відшкодування у грудні 2011 року у сумі 115748,00 грн., у січні 2012 року у сумі 6230,00 грн.

За приписами ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р. по справі № 2а/1270/5009/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013р. по справі № 2а/1270/5009/2012- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 квітня 2013 року. Ухвала у повному обсязі буде складена у нарадчій кімнаті 19 квітня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

Л.А.ВАсиленко