Ухвала суду № 30761149, 21.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р.

справа № 2а-9666/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року у справі №2а-9666/10/0470 за позовом міського виробничого підприємства «Дніпроводоканал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання податкового повідомлення – рішення недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Міське виробниче підприємство «Дніпроводоканал» у зв’язку зі зміною найменування - комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради 2 серпня 2010 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську в якому просить визнати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000638823/0 від 15.07.2010 року недійсним.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути визнано недійсним у зв’язку з незаконним та необґрунтованим нарахуванням відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 849 249,23 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що податкове повідомлення - рішення від 15.07.2010 року №0000638823/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку більше ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (далі - ПДВ) у сумі 1 849 249,23 грн. ґрунтується на нормах законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Посилається на те, що граничний строк оплати декларації № 15169 від 20.10.2009 року – 30 жовтня 2009 року. Позивач сплачував заборгованість по ПДВ з 23.12.2009 року по 22.01.2010 року включно. Загальна кількість календарних днів погашення декларації по ПДВ № 15169 склала 85 днів.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу відповідач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Посилається на те, що податкові зобов’язання у вигляді штрафних санкцій у сумі 1 849 249,23 грн. виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в рамках справи про №Б15/33/06 про банкрутство позивача. Крім того їх застосовано не до суми розстрочених податкових зобов’язань, а до суми узгоджених податкових зобов’язань згідно декларацій за період травень 2009 року – лютий 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду

апеляційної скарги, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №1486-08-03/3-03341305 від 1.07.2010 року (далі – акт перевірки), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 №0000638823/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку більше ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (далі - ПДВ) у сумі 1 849 249,23 грн.

Податкове зобов'язання по податку на додану вартість за період з 1.06.09 по 1.03.10 було самостійно визначене позивачем у податкових деклараціях: від 20.05.09 №6787 на суму 1 590 539,00 грн., від 19.06.09 №8091 на суму 2 332 271,00 грн., від 20.07.09 №9865 на суму 2 151 732,00 грн., від 21.09.09 №13680 на суму 2 461 299 грн., від 20.10.09 №15169 на суму 2 651 956,00 грн., від 20.11.09 №18256 на суму 153 904,00 грн., від 21.12.09 №19196 на суму 148 141,00 грн. та від 20.01.10 №20081 на суму 2 658 283,00 грн., та вважається узгодженою з дня подання таких податкових декларацій.

Штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 849 249,23 грн. були застосовані до позивача за затримку більше ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах по деклараціям від 20.05.09 № 6787 на суму 1 590 539,00 грн., від 19.06.09 № 8091 на суму 2 332 271,00 грн., від 20.07.09 № 9865 на суму 2 151 732,00 грн., а також від 20.10.10 № 15169 на суму 2 651 956,00 грн. Це підтверджується розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, наведеного в додатку № 17 до акту перевірки від 01.07.10 №1486-08-03/3-03341305.

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача від 15.07.2010 №0000638823/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та правомірність спірного рішення відповідача.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.200 року № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпункту п.4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 для подання податкової декларації.

Податкове зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.06.09 по 01.03.10 було самостійно визначене Позивачем у податкових деклараціях: від 20.05.09 №6787 на суму 1 590 539,00 грн., від 19.06.09 №8091 на суму 2 332 271,00 грн., від 20.07.09 №9865 на суму 2 151 732,00 грн., від 21.09.09 №13680 на суму 2 461 299 грн., від 20.10.09 №15169 на суму 2 651 956,00 грн., від 20.11.09 №18256 на суму 153 904,00 грн., від 21.12.09 №19196 на суму 148 141,00 грн. та від 20.01.10 №20081 на суму 2 658 283,00 грн., а отже сума податкових зобов'язань вважається узгодженою з дня подання таких податкових декларацій.

Таким чином, вказаними нормами права визначено з якого часу та в який строк платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання самостійно визначеного ним у податковій декларації.

Судом першої інстанції вірно встановлено обставини виникнення у позивача обов’язку самостійно сплатити суми податкових зобов'язань, зазначених ним у поданих податкових деклараціях.

Крім того, судом першої інстанції було вірно встановлено, що між позивачем та відповідачем за період з 1.06.2009 року по 01.03.2010 року було укладено договір про розстрочення податкових зобов'язань з ПДВ від 30.07.2009 року №270 на суму 459 309,00 грн., на підставі якого частково розстрочені податкові зобов'язання відповідно до податкової декларації від 20.07.09 № 9865 на суму 2 151 732,00 грн. Однак, відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (додаток №17 до акту перевірки) штрафна (фінансова) санкція нарахована на суму 1 692 423,00 грн., яка була узгоджена відповідно до декларації від 20.07.09 № 9865, та яка не була розстрочена відповідно до договору про розстрочення податкових зобов'язань з ПДВ від 30.07.09 №270.

Тобто штрафні санкції у сумі 1 849 249,23 грн. застосовано не до суми розстрочених податкових зобов'язань, а до суми узгоджених податкових зобов'язань згідно декларацій за період травень 2009 року - лютий 2010 року, при цьому згідно розрахунку затримка сплати узгодженої суми податкового зобов’язання складає від 91 дня до 118 днів (а.с. 32-34).

Відповідно до статті 1 Закону України від 14.05.92 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Таким чином встановивши, що Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2006 року було порушено провадження у справі про банкротство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також те, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000658823/0 винесено 15.07.2010 року, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року у справі №2а-9666/10/0470 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко