Рішення № 30760111, 16.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2013 р. Справа № 902/4/13-г(2)

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)

до: СТОВ "Прогрес" (22811, Вінницька область, Немирівський район, с.Обідне, вул.Центральна)

про стягнення 8 061,73 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники:

позивача : Мицько Р.М. - за дорученням

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов, в якому позивач просить стягнути зі СТОВ «Прогрес» 6 733,43 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором на транспортування природного газу № Н-09-К 21 від 01.12.2009р. 505,21 грн. пені, 404,01 грн. інфляційних, 419,08 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою суду від 04.01.2013р. (суддя Мельник П.А.) порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.02.2013р.

Відповідно до п.п. 3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду за розпорядженням керівника апарату суду від 18.02.2013р. здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 902/4/13-г(2).

Відповідно до повторного автоматичного розподілу, вказану справу розподілено судді господарського суду Вінницької області Кожухар М.С.

Ухвалою суду від 18.02.2013р. суддею Кожухар М.С. прийнято справу № 902/4/13-г(2) до провадження та призначено її до розгляду на 21.03.2013р.

Судове засідання 21.03.2013р. не відбулось, в зв"язку з перебуванням судді Кожухар М.С. на лікарняному.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. справу призначено до розгляду на 16.04.2013р.

В судове засідання 16.04.203р. з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та витребуваних документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 03.04.2013р. за № 2289700209390.

Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, в зв'язку з чим, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.12.2009р. між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (Підприємство) (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") та СТОВ «Прогрес» (Споживач) укладено договір на транспортування природного газу № Н-09-К 21, предметом якого є надання Підприємством Споживачу послуг з транспортування газу, згідно з Договором на постачання природного газу, укладеним між Споживачем та будь-яким незалежним Постачальником природного газу. Копія Договору на постачання природного газу додається і є невід'ємною частиною до даного Договору".

Обсяги газу для транспортування визначаються Договором між Споживачем та Постачальником, згідно із затвердженим реєстром при умові підтвердження обсягів газу ДК "Укртрансгаз". Підприємство здійснює протягом грудня 2009 року транспортування газу, а Споживач зобов'язується його прийняти і сплатити на умовах цього Договору послуги з транспортування природного газу в об'ємі 1,8 тис. куб м. в тому числі по місяцях: у IV кварталі - 1,8 тис. куб. м. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Постачальник передає, а Споживач приймає газ в обсягах, зазначених в п. 1.2. даного Договору.

Відповідно до п. 3.2.1.1. Договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання - передачі газу.

Акти приймання-передачі газу, що зазначені в пункті 3.2.1.1 даного Договору, уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.2.1.2. Договору).

Сторона, яка не згодна з визначеною кількістю газу, письмово заявляє про це іншій стороні в 3-денний термін з моменту оформлення акту (п. 3.2.1.3. Договору).

Згідно п. 5.1. Договору, тариф на транспортування 1000 куб.м. природного газу по газових мережах ВАТ «Вінницягаз» становить 119,64 (сто дев'ятнадцять грн. 64 коп.), в тому числі ПДВ 19,94 грн. (дев'ятнадцять грн. 94 коп.).

Відповідно до п. 6.1. Договору, Споживач не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок Підприємству 100 % вартості послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, який запланований для транспортування згідно з виставленим рахунком. При невиконанні Споживачем п. 6.1. Договору Підприємство не здійснює транспортування газу Споживачу.

Відповідно до п. 6.2. Договору, в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним.

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за послуги з транспортування у строки, зазначені у п. 6.2. даного Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (1-й абзац п. 7.1. Договору).

Неустойка нараховується Підприємством протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (2-й абзац п. 7.1. Договору).

Договір набирає чинності з 1 грудня 2009р. і діє в частині транспортування до 31 грудня 2009р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).

01.12.2009р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору № Н-09 К 21 від 01.12.2009р. на постачання та транспортування природного газу, пунктом першим якої викладено в наступні редакції:

підпункт 1.1. пункту 1: « 1.1. Постачальник зобов'язується поставити Споживачу в 2010 році природний газ, надалі газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги по його постачанню та транспортуванню на умовах даного договору»;

підпункт 2.1. пункту 2: «Постачальник передає Споживачу в 2010 році газ в об'ємі до 9.5 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 2; лютий - 1,8, березень 1,5, квітень - 0,5, жовтень - 0,4, листопад - 0,4, грудень - 1,8»;

пункт 4.1.: « 4.1. Граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % - 40,4050 грн.; тариф на постачання природного газу-23,00 грн.; тариф на транспортування природного газу розподільчими мережами - 99,70 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 22,30 грн.; податок на додану вартість - 20 %. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2205,6550 грн., крім того ПДВ -441,1310 грн., всього з ПДВ - 2646,7860 (дві тисячі шістсот сорок шість гривень, 7860 коп.) гривень.».

Решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою до виконання сторонами (п. 4 Додаткової угоди № 1).

Ця Додаткова угода вводиться в дію в частині пункту 4.1. з 1 грудня 2009 року та в частині підпунктів 1.1, 1.2 з 1 січня 2010 року і є невід'ємною частиною Договору на постачання та транспортування природного газу № Н-09-К 21 від 01.12.2009р. (п. 5. Додаткової угоди № 1).

01.02.2010р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору № Н-09-К 21 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.2009р., якою внесли зміни, що стосуються тарифів на транспортування газу.

Пункт 10.1 Договору викладено в наступній редакції: «Даний договір діє: в частині поставки природного газу з 01.12.2009р. до 31 січня 2010 року, в частині транспортування природного газу з 01 грудня 2009 р. до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з постачання та транспортування - до їх повного здійснення.

Решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою до виконання сторонами (п.2 Додаткової угоди).

Дана додаткова угода набирає чинності з 01 лютого 2010 року та діє протягом строку дії договору на постачання та транспортування природного газу № Н-09-К 21 від 01.12.2009р. (п.3 Додаткової угоди).

ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") на виконання договірних зобов"язань передано Споживачу в грудні 2009 року та в січні 2010 року природний газ в обсязі - 2179 м.куб., що підтверджується двосторонніми актами подачі-приймання і реалізації природного газу за вказаний період.

Відповідач за поставлений Споживачу природний газ розрахувався частково, в зв'язку з чим заборгував Позивачу 6 733,43 грн.

Наведене стверджується наявними матеріалами справи та відсутністю будь-яких заперечень відповідача на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні відносини виникли з договору, що має елементи договору постачання (ст. 712 ЦК України) та перевезення вантажів (ч. 3 ст. 306 ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 6 733,43 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання зобов'язань за договором № Н-09-К 21 від 01.12.2009р. включено у ціну позову 505,21 грн. пені (за період з 29.06.2012р. по 29.12.2012р.), 404,01 грн. інфляційних (за період з грудня 2010р. по квітень 2012р.), 419,08 грн. - три відсотки річних (за період з 01.12.2010р. по 29.12.2012р.).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту пунктів 6.1, 6.2 Договору, остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 404,01 грн. інфляційних, 419,08 грн. - трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

Стосовно позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 505,21 грн. пені за період з 29.06.2012р. по 29.12.2012р., суд дійшов наступного висновку.

Позовні вимоги про стягнення пені ґрунтуються на абз 2 п. 7.1. Договору № Н-09-К 21 від 01.12.2009р., ст. 231 (зокрема п.6 цієї статті) Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України.

Дослідивши і оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 7.1. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за послуги з транспортування у строки, зазначені у п. 6.2. даного Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Абзацом другим цього пункту Договору визначено, що неустойка нараховується Підприємством протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Разом з тим, сторонам не надано право змінювати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначених норм слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Отже, положення договорів, що змінюють початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечать ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України.

Такої думки притримується Верховний Суд України зокрема у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, якою (постановою) за наслідками перегляду з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2011 р. у цій справі.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З матеріалів справи, зокрема наданого до справи розрахунку пені, вбачається, що до стягнення заявлено пеню, яка нарахована протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п.7.1. договору

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору, остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що другим абзацом пункту 7.1. договору № Н-09-К 21 від 01.12.2009р., сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на те, що другий абзац пункту 7.1 Договору № Н-09-К 21 від 01.12.2009р. суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України, цей пункт в частині другого абзацу підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з СТОВ «Прогрес» 505,21 грн. пені (за період з 29.06.2012р. по 29.12.2012р.), задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 83 (п.1), 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним абзац другий п.7.1 Договору № Н-09-К 21 на транспортування природного газу від 01.12.2009р., укладеного між Дочірнім підприємством "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та СТОВ "Прогрес".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (22811, Вінницька область, Немирівський район, с.Обідне, вул.Центральна, код ЄДР 03730963, р/р 26009011179500 МФО 351005) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м.Київ, МФО 320876) 6733,43 грн. (шість тисяч сімсот тридцять три грн. 43 коп.) боргу, 404,01 грн. (чотириста чотири грн. 01 коп.) інфляційних, 419,08 грн. (чотириста дев'ятнадцять грн. 08 коп.) - 3% річних та 1508,64 грн. (одну тисячу п'ятсот вісім грн. 64 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в позові в частині стягнення 505,21 грн. пені.

Повне рішення складено 18 квітня 2013 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1

3 - відповідачу 22811, Вінницька область, Немирівський район, с.Обідне, вул.Центральна