Ухвала суду № 30758405, 11.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 р.Справа № 2а-1864/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Миколаївбудресурси» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Миколаївбудресурси» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Миколаївбудресурси» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва № 0000013500 від 19.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35 812 грн. основного платежу та нараховано 8 953 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки відповідача про недійсність правочину, укладеного позивачем та ТОВ «Ликиф-Агрострой», є необґрунтованими, недоведеними та суперечать нормам цивільного та податкового права. Відповідач не зазначив норми права, які б дозволяли би йому робити висновок про недійсність правочину між платниками податків через відсутність у одного з них матеріально-технічної бази та трудових ресурсів. Факт виконання робіт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому податкове повідомлення-рішення прийнято незаконно та підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 29.02.2012 року № 670/35-10/22427805 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Ликиф- Агрострой» за період з 01.02.2010 року по 31.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.2.6, пп.7.4.1, пп.7.4.5, пп..7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 35 812 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2012 року № 0000013500, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35 812 грн. основного платежу та нараховано 8 953 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, укладених позивачем з ТОВ «Ликиф-Агрострой» та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом є правомірним.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним з огляду на наступне.

Відповідно до 7.4.1, пп.7.4.5, пп.7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся, ЗАТ «Миколаївбудресурс» сформовано податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТОВ «Ликиф-Агрострой».

На підтвердження здійснених господарських операцій Товариством до органів державної податкової служби надано договори про виконання робіт, видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки фактура, податкові накладні, банківські виписки.

Проте в ході перевірки встановлено, що директором і головним бухгалтером ТОВ «Ликиф-Агрострой» значиться громадянка ОСОБА_3

Допитана в якості свідка в рамках кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва стосовно створення ТОВ «Ликиф-Агрострой» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, зазначена особа пояснила, що вона дала згоду на реєстрацію підприємства на її ім'я невідомому ОСОБА_4 за грошову винагороду. Наміру займатись особисто підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутків у неї не було. Ніякого відношення вона до підприємства не має. Жодного документа, що стосується фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ликиф-Агрострой», а також податкову звітність цього Товариства вона не складала і не підписувала.

Згідно почеркознавчого дослідження, проведенного з метою ідентифікації підпису ОСОБА_3 на реєстраційних документах та податкової звітності, підписи від імені ОСОБА_3 на документах податкової звітності виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Крім цього перевіркою встановлено, що у ТОВ «Ликиф-Агрострой» відсутні трудові ресурси, які б приймали участь у навантаженні-розвантаженні будь-яких товарів, ТМЦ, наданні послуг, транспортуванні, зберіганні товару, у виконанні монтажних робіт, не встановлено наявність власних орендованих, одержаних за договором лізингу складських, торговельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Зазначене Товариство не подає до податкових органів податкової звітності та не сплачує до державного бюджету податки. Це свідчить про відсутність фактичного виконання робіт та фактичної реалізації товару ТОВ «Ликиф-Агрострой» позивачу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, наприклад у випадку, коли до валових витрат віднесено ті, які нібито мали місце внаслідок проведення операцій за удаваними (нікчемними) угодами.

Оцінюючи докази у даній справі, колегія суддів зазначає, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови. що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість.

За змістом частини першої статті 228 ЦК України, право чин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою статті 215 того ж кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний право чин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, операції позивача із придбання товарів та послуг у ТОВ «Ликиф-Агрострой» не мали реального товарного характеру, а відтак позивач позбавлений права формувати податковий кредит за даними господарськими операціями.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо підтвердження правомірності дій податкового органу при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому колегія суддів зазначає, що доводи апелянта стосовно відсутності обвинувального вироку відносно ОСОБА_3, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з наданої податковим органом постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків давності, провадження по кримінальній справі відносно директора підприємства - контрагента позивача, припиняється за не реабілітуючи підстав.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1. ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВ «Миколаївбудресурси» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Миколаївбудресурси» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.