Постанова № 30758260, 16.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 0124/8040/2012

16.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Лядової Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 0124/8040/2012 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Кайро І.А. ) від 22.10.12

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим (вул. Ломоносова, 27, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98604)

про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення допомоги по догляду за дитиною

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.12 у справі № 0124/8040/2012 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення допомоги по догляду за дитиною.

Рішення суду мотивовано тим, що з 01.01.2008 нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку незастрахованим та застрахованим особам регулюється Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"; відповідачем правильно було призначено позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130,00грн. на місяць відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" №1751 від 27.12.2001.

Не погодившись з вказаною постановою суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.12 у справі № 0124/8040/2012 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим про зобов'язання здійснити перерахунок допомоги при народжені дитині, стягнення недоплаченої допомоги при народженні дитині в сумі 4470 грн.; адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим в частині зобов'язання здійснити перерахунок допомоги при народжені дитині, стягнення недоплаченої допомоги при народженні дитині в сумі 4470 грн. - залишено без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим як особа, застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування (арк.с.13), має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону № 2240-III.

Однак, цю допомогу призначено і виплачено позивачеві з травня 2009 року до дня розгляду цієї справи в суді першої інстанції відповідно до положень статті 15 Закону № 2811-ХІІ (у редакції Закону № 107-VI) та пункту 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01.01.2008 - дати набрання чинності Законом №107-VI, правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Закону №2240-ІІІ, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 2811-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону № 2811-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2008, передбачено, що розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України №2811-ХІІ в редакції, яка діє з 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Згідно з пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону України №2811-ХІІ в редакції, яка діє з 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону №2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ІІІ.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію зазначені положення Закону № 2240-IIІ.

Спір існує щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 у справі № 21-410а12.

Отже, впродовж періоду з 18.03.2012 по 18.09.2012 дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено статтею 43 Закону № 2240-III, слід визнати протиправними та, зобов'язати Управління здійснити перерахунок та виплату позивачеві допомоги виходячи з розміру, встановленого цим законом з урахуванням раніше виплачених сум з 18.03.2012.

Вимога про зобов'язання виплатити конкретну суму в розмірі 23807,87 грн. задоволенню не підлягає, так як згідно позиції Вищого адміністративного суду України суд не є органом, повноважним здійснювати розрахунок сум недоплаченої допомоги та стягувати її з відповідача, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум допомоги відповідно до закону, а не визначати конкретні суми до стягнення; суд не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості позову в цієї частині є помилковим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.12 у справі № 0124/8040/2012 задовольнити частково.

2. Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.12 у справі № 0124/8040/2012 скасувати.

3.Прийняти нову постанову.

4.Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

5.Зобов'язати Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату встановленого розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, для дітей віком до 6 років, з 18.03.2012 до появи нових підстав для перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві та інше), з урахуванням проведених за період з 18.03.2012 по 18.09.2012 виплат.

6.Зобов'язати Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим надати до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим в місячний строк з дня отримання копії постанови звіт про її виконання.

7.В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко