Постанова № 30757514, 01.04.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1050/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Фелонюк Д.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2012р. №0000391502, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (далі - позивач, товариство, ТОВ «Суффле Агро Україна») звернулось в суд з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 05.12.2012 року №0000391502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 88111,00 грн..

На думку позивача зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки базується на необґрунтованих висновках камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 21.11.2012 року №59/15/34863309.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ "Суффле Агро Україна" подало податкову декларацію із податку на додану вартість за вересень 2012 року, загальна сума податкового кредиту за якою, з урахуванням уточнення від 12.11.12 року, становить 9410648,00 грн.. До декларації за вересень 2012 року товариство подало додаток встановленого зразка за формою 8 - Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) на суму ПДВ 6168687,00 грн. та копії видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт, інших первинних документів. До даної заяви товариство подало заяву із скаргою на постачальника за формою додатку № 8, крім іншого, були включені податкові накладні на суму ПДВ 88111,00 грн. з періодами виписки, відмінними від вересня 2012 року. При проведенні камеральної перевірки зазначеної декларації перевіряючий прийшов до висновку про те, що позивачем до заяви із скаргою на постачальників (форма дод.8) неправомірно включено зазначені податкові накладні (всі накладні та первинні документи перераховуються на стор.4-5 акту перевірки).

З вказаним висновком позивач не погоджується, вважає, що податкове законодавство надає платнику податків 1 рік на заявлення податкового кредиту за належно складеними податковими накладними. Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України… У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної».

Звертає увагу на те, що в процесі здійснення господарської діяльності не всі контрагенти є добросовісними, деякі з них можуть неправильно заповнювати податкові накладні, не реєструвати їх, взагалі не складати та не надавати їх. Окрім цього, існують звичайні збої в роботі пошти, кур'єрів, засобів зв'язку і т.п., які не залежать від волі контрагентів та повинні мати нормальне цивілізоване вирішення. Будь-яка відповідальність, в тому числі за податкові порушення, має за законодавством України, індивідуальний характер - позивач не повинен нести відповідальності за дії третіх осіб.

Зазначає, що згідно п.201.10 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Крім того, звертає увагу на те, що формуючи податковий кредит за вересень 2012 року на підставі податкових накладних за періоди, відмінні від вересня 2012 року, позивач керувався узагальнюючим роз'ясненням ДПС України - лист ДПС України від 17.11.2011р. №6451/7/15-3117-10, у якому зазначено, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця: - у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених п.198.2 ст.198 ПК України, у разі отримання її у такому податковому періоді; - у тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки такої податкової накладної, - у разі отримання її із запізненням в інших податкових періодах. Якщо ж податкова накладна заповнена з порушеннями або вона не зареєстрована в Єдиному реєстрі протягом встановленого для такої реєстрації терміну, платник податку - покупець включає до складу податкового кредиту податкової декларації за відповідний звітний період суми податку на додану вартість, зазначені в такій накладній, за умови подання разом із такою декларацією заяви із скаргою на постачальника (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість). До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (п.201.10 ст.201 ПК України).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. 18.03.2013 року до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№9112 від 18.03.2013р.), відповідно до якого просить розглянути справу без участі позивача в порядку письмового провадження.

27.03.2013 року до суду від ТОВ «Суффле Агро Україна» надійшли письмові пояснення по справі (вх.№10318 від 27.03.2013р.) відповідно до яких ознайомившись з запереченнями відповідача на позов, товариство зазначає, що позиція відповідача щодо невідповідності та відкликанні листа ДПС України від 17.11.2011 року №6451/7/15-3117-10 та розумінні положень п.198.2 ст.198 та п.201.10 ст.201 ПК України іншим чином, ніж їх розуміє позивач, спростовується та підтверджується Наказом ДПС України від 16.02.2012р. N127, яким затверджена Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, яка жодним словом не суперечить позиції, викладеній у зазначеному листі ДПС України від 17.11.2011 р. N 6451/7/15-3117-10. Звертає увагу на той факт, що позов аргументовано не лише листами та наказами ДПС України, а й іншими аргументами, що є ключовими для розуміння змісту положень п.198.2 ст.198 та п.201.10 ст.201 ПК України. Стаття 4 ПК України встановлює основні засади податкового законодавства України, серед яких згідно пп.4.1.4 є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. 28.03.2013 року до суду від відповідача надійшла заява (вх.№10414 від 28.03.2013р.) відповідно до якої підтримує клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У поданих письмових запереченнях на позов (вх.№8727 від 14.03.2013р.) відповідач повідомляє, що позов не визнає і просить у його задоволенні відмовити повністю. Вважає оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення правомірним, оскільки факт порушення позивачем вимог п.198.1 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, пп.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України встановлені відповідачем в ході проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 (№99064983552 від 22.10.2012р.) ТОВ «Суффле Агро Україна» та зафіксовані у акті перевірки від 21.11.2012 року №59/15/34863309. А саме, встановлено завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту вересня 2012 року (рядок 19, 20.2 декларації) на 88111,00 грн.. Порушення виникли внаслідок завищення суми податкового кредиту вересня 2012 року на 88111,00 грн. внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі заяви платника (дод.8) по податкових накладних з періодом виписки відмінним від звітного. Зазначає, що при проведенні камеральної перевірки декларації з ПДВ за вересень 2012 р. з урахуванням наданих копій документів до заяви із скаргою на постачальника (дод.8) (вх.№9330/10 від 19.10.12р.) встановлено, що позивач до заяви із скаргою на постачальника (дод.8) включено податкові накладні з періодами виписки відмінними звітного на суму 440553 грн., сума ПДВ - 88111,00 грн.. Вказує на те, що ТОВ "Суффле Агро Україна" не мало права на формування податкового кредиту по податкових накладних на суму 440553 грн., ПДВ 88111,00 грн. в іншому звітному періоді ніж листопад, грудень 2011р., червень, липень та серпень 2012 р., оскільки підпунктом 201.4 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів-послуг. Підпунктом 201.6 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Отже, платник ПДВ має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду лише отримані належним чином оформлені податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів.

В розумінні п.201.10 ст. 201 ПК України «звітним податковим періодом» за який подається податкова декларація є той період, у якому була виписана не належним чином оформлена податкова накладна або мала бути виписана, але не виписана, оскільки у відповідності до п.203.1 ст.203 ПК України звітність подається протягом 20 календарних днів, що настають за звітним (податковим) місяцем.

Звертає увагу на те, що в п.201.10 ст.201 ПК України йдеться про неналежним чином оформлену податкову накладну та/або не дотримання порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідний порядок дій у цьому звітному періоді. А ось в п.198.6 ст.198 ПК України на яку посилається позивач (про право включення податкової накладної протягом 365 днів) не йдеться про не дотримання порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже п.198.6 ст.198 ПК України не стосується п.201.10 ст.201 ПК України щодо порядку дій у випадку порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної та її реєстрації.

Згідно частини 6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, представник позивача і представник відповідача подали клопотання про розгляд справи без їх участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 КАС України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов належить до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 18.01.2007 року виконавчим комітетом Славутської міської ради Хмельницької області, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 16751070006000265 (код ЄДРПОУ - 34863309), що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №690246, довідки управління статистики у Славутському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №148900.

Основними видами діяльності товариства за КВЕД є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21); оптова торгівля хімічними продуктами (46.75); діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (46.11); консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22); післяурожайна діяльність (01.63); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).

21.11.2012 року працівником Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V ПК України в порядку статті 76 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» код ЄДРПОУ 34863309.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.11.2012 року №59/15/34863309 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено, що позивач в порушення п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, пп.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року (рядок 19 декларації) на 88111,00 грн.. Порушення виникли внаслідок неправомірного його формування за рахунок включення до заяви платника (додаток 8) податкових накладних з періодами виписки відмінними від звітного.

На підставі висновків акту перевірки Славутською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 05.12.2012 року №0000391502 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 88111,00 грн..

Не погоджуючись з висновками зробленими відповідачем у акті перевірки позивач подав заперечення до акту від 28.11.2012р. №1/з до Славутської ОДПІ ДПС у Хмельницькій області ДПС. За результатами розгляду заперечень, згідно висновку №1/15 від 03.12.12р. про розгляд заперечення до акту камеральної податкової декларації з податку на додану вартість від 21.11.2012р. №59/15/34863309 Славутська ОДПІ вважає, що факти викладені в акті обґрунтовані та залишає без змін висновок камеральної перевірки від 21.11.2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС у Хмельницькій області (скарга №1/а від 17.12.2012р.). За результатами розгляду скарги ДПС у Хмельницькій області прийняте рішення від 14.02.2013 року №1844/10/10-218, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ від 05.12.12р. №0000391502, а скарга - без задоволення.

Вподальшому податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ від 05.12.12р. №0000391502 позивач оскаржив в судовому порядку.

Податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 05.12.2012 року №0000391502 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 88111,00 грн. базується на викладених в акті камеральної перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, пп.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України, а саме позивач неправомірно сформував податковий кредит в вересні 2012 року за рахунок включення до заяви платника (додаток 8) податкових накладних від СП ТОВ «Арсенюк-Штефанік» №200 від 29.11.2011р., від ТОВ «Люкс Прінт» №24 від 26.12.2011р., від ПП «Комерційно-навчальний центр «Авторгаф» №25 від 11.06.2012р., від ТОВ «Люкс Прінт» №16 від 19.06.2012р., від ТОВ «Жашківська кінноспортивна школа» №96 від 26.07.2012р., від ТОВ «Карлсон Вагонліт Україна Лімітед» №286 від 10.08.2012р., від ТОВ «ДПЗКУ-МТС» №434 від 16.08.2012р., від ТОВ «Жашківська кінноспортивна школа» №105 від 16.08.2012р., від ТОВ «ДПЗКУ-МТС» №526 від 28.08.2012р., від ПАТ «Укртелеком» Хмельницька філія №5218/680 від 31.08.2012р., від ТОВ «Сингента» №2556 від 31.08.2012р. на суму 440553,00 грн. (ПДВ - 88111,00 грн.) в іншому звітному періоді (вересні 2012р.) ніж листопад, грудень 2011р., червень, липень та серпень 2012 року.

Досліджуючи правомірність вищезазначених висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, пп.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України та завищення суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року на 88111,00 грн. суд встановив наведене нижче.

ТОВ "Суффле Агро Україна" подало податкову декларацію із податку на додану вартість за вересень 2012 року (від 22.10.2012 року №9064983552), до якої додало заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)(Д8). Позивачем в підтвердження своєї позиції щодо реальності здійснення господарських операцій, правомірності виникнення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту в тому числі в сумі 88111,00 грн. у вересні 2012 року надані первинні та інші документи, які підтверджують факт виконання послуг (робіт) та їх оплати СП ТОВ «Арсенюк-Штефанік», ТОВ «Люкс Прінт», ПП «Комерційно-навчальний центр «Авторгаф», ТОВ «Жашківська кінноспортивна школа», ТОВ «Карлсон Вагонліт Україна Лімітед», ТОВ «ДПЗКУ-МТС», ПАТ «Укртелеком» Хмельницька філія, ТОВ «Сингента». А саме, до заяви (додаток 8) за вересень 2012 року позивач додав копії податкових накладних виписаних: СП ТОВ «Арсенюк-Штефанік» №200 від 29.11.2011р. на суму 970 грн., в т.ч. ПДВ - 161,67 грн.; ТОВ «Люкс Прінт» №24 від 26.12.2011р. на суму 100 грн., в т.ч. ПДВ - 16,67 грн., №16 від 19.06.2012р. на суму 950 грн., в т.ч. ПДВ - 158,33 грн.; ПП «Комерційно-навчальний центр «Авторгаф» №25 від 11.06.2012р. на суму 1820 грн., в т.ч. ПДВ - 303,33 грн.; ТОВ «Жашківська кінноспортивна школа» №96 від 26.07.2012р. на суму 4200 грн., в т.ч. ПДВ - 200 грн., №105 від 16.08.2012р. на суму 800 грн., в т.ч. ПДВ - 133,33 грн.; ТОВ «Карлсон Вагонліт Україна Лімітед» №286 від 10.08.2012р. на суму 247,22 грн., в т.ч. ПДВ - 41,20 грн.; ТОВ «ДПЗКУ-МТС» №434 від 16.08.2012р. на суму 183866,06 грн., в т.ч. ПДВ - 30644,35 грн., №526 від 28.08.2012р. на суму 91001,04 грн., в т.ч. ПДВ - 15166,83 грн.; ПАТ «Укртелеком» Хмельницька філія №5218/680 від 31.08.2012р. на суму 1382,64 грн., в т.ч. ПДВ - 230,44 грн.; ТОВ «Сингента» №2556 від 31.08.2012р. на суму 243326,74 грн., в т.ч. ПДВ - 40554,46 грн. на загальну суму 440553 грн. (ПДВ - 88111,00 грн.), акти виконаних робіт, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні доручення, видаткові накладні, рахунки-акти та податкові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи).

Як вбачається з акту камеральної перевірки, висновки податного органу щодо відсутності у позивача права на включення такої суми до податкового кредиту по вищезазначених податкових накладних, ґрунтуються на тому, що позивач мав задекларувати цю суму у тому ж податковому періоді в якому оформлені ними господарські операції (листопад, грудень 2011 року, червень, липень, серпень 2012 року). Зробивши це в вересні 2012р. він втратив право на формування податкового кредиту за їх рахунок.

З такими висновками податкового органу, суд погодитись не може в силу наступних міркувань.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п.1.1 ст.1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна (згідно з пунктом 201.7 статті 201 Кодексу) виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) та підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Єдиний реєстр), яка здійснюється платником податку - продавцем не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки, згідно з абзацом другим пункту 201.10 статті 201 Кодексу (з урахуванням вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної позбавляє покупця права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац дев'ятий пункту 201.10 статті 201 Кодексу).

Таким чином, податкова накладна заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця:

- у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, - у разі отримання її у такому податковому періоді;

- у тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки такої податкової накладної, - у разі отримання її із запізненням в інших податкових періодах.

Якщо ж податкова накладна заповнена з порушеннями або вона не зареєстрована в Єдиному реєстрі протягом встановленого для такої реєстрації терміну, платник податку - покупець включає до складу податкового кредиту податкової декларації за відповідний звітний період суми податку на додану вартість, зазначені в такій накладній, за умови подання разом із такою декларацією заяви із скаргою на постачальника (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість). До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

Отже, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту.

Тобто, поняття звітний період у пункті 201.10 ПК України потрібно тлумачити не як період, в який податкова накладна мала бути отримана покупцем, а період, у якому платник податків включив суму податку до складу податкового кредиту, з врахуванням того, що таке право покупець має протягом 365 календарних днів з дати виписки такої податкової накладної.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач діяв відповідно до вимог податкового законодавства та правомірно включив до податкового кредиту вересня 2012 року - 88111,00 грн. по податкових накладних від: СП ТОВ «Арсенюк-Штефанік» №200 від 29.11.2011р. на суму 970 грн., в т.ч. ПДВ - 161,67 грн.; ТОВ «Люкс Прінт» №24 від 26.12.2011р. на суму 100 грн., в т.ч. ПДВ - 16,67 грн., №16 від 19.06.2012р. на суму 950 грн., в т.ч. ПДВ - 158,33 грн.; ПП «Комерційно-навчальний центр «Авторгаф» №25 від 11.06.2012р. на суму 1820 грн., в т.ч. ПДВ - 303,33 грн.; ТОВ «Жашківська кінноспортивна школа» №96 від 26.07.2012р. на суму 4200 грн., в т.ч. ПДВ - 200 грн., №105 від 16.08.2012р. на суму 800 грн., в т.ч. ПДВ - 133,33 грн.; ТОВ «Карлсон Вагонліт Україна Лімітед» №286 від 10.08.2012р. на суму 247,22 грн., в т.ч. ПДВ - 41,20 грн.; ТОВ «ДПЗКУ-МТС» №434 від 16.08.2012р. на суму 183866,06 грн., в т.ч. ПДВ - 30644,35 грн., №526 від 28.08.2012р. на суму 91001,04 грн., в т.ч. ПДВ - 15166,83 грн.; ПАТ «Укртелеком» Хмельницька філія №5218/680 від 31.08.2012р. на суму 1382,64 грн., в т.ч. ПДВ - 230,44 грн.; ТОВ «Сингента» №2556 від 31.08.2012р. на суму 243326,74 грн., в т.ч. ПДВ - 40554,46 грн. на загальну суму 440553 грн..

Водночас, судом береться до уваги той факт, що контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права. Так, у п.53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп.50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні". Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п.23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відтак, доводи податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими належним чином.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 881,11 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницькій області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2012 року №0000391502 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області від 05.12.2012 року №0000391502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" судові витрати в розмірі 881,11 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 11 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк