Постанова № 30757214, 27.02.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2013 2-а/425/20/13

1224/124/12

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Ткачука Ю.А.

при секретарі - Тесленко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рубіжне адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області капітана міліції ОСОБА_2 про визнання незаконними його дій при винесені ним постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ВДАІ Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області капітана міліції ОСОБА_2 про визнання незаконними його дій при винесені ним постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в обґрунтування позову вказав, що 26.11.2012 року відповідачем його було притягнуто до адміністративної відповідальності за та накладено адміністративне стягнення за те, що він 26.11.2012 року керуючи автомобілем ЗИЛ 5301БО в м.Рубіжне не пристебнувся ременем безпеки та його автомобіль не укомплектований ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в, 31.4.7 ж ПДР України.

Вважає, що його було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки ПДР України він не порушував, оскільки автомобіль ЗИЛ 5301БО не обладнаний пасивними засобами безпеки, тому він не повинен був виконувати зазначені вимоги ПДР України. Враховуючи викладене, вважає, що він притягнутий до адміністративної відповідальності безпідставно і просить визнати дії відповідача незаконними та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали свої позовні вимоги, дали

суду аналогічні пояснення.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав, суду пояснив, що допустив помилку при притягненні позивача до адміністративної відповідальності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, сідка й оцінивши представлені письмові докази по справі в їх сукупності, вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а у відповідності до п.3 ч.1 ст.288 КпАП України постанову працівника Державтоінспекції МВС України про накладення адміністративного стягнення, може бути оскаржено у вищестоящий орган або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями установленими цим Кодексом.

Відповідно до ст.293 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим , однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган )посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.

Суд вважає встановленим наступне.

26.11.2012 року інспектором ВДАІ Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області капітана міліції ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 525710, в якому зазначено, що він 26.11.2012 року о 15-30 год. по вул. Залізнична м.Рубіжне керував автомобілем ЗИЛ 5301БО не пристебнувся ременм безпеки. Автомобіль не укомплектований ременями безпеки.

26.11.2012 року інспектором ВДАІ Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області капітана міліції ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 було розглянуто адміністративну справу та винесено постанову серії ВТ1 № 120017 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 350 гривень в звязку з порушенням п.2.3 в, 31.4.7 ж ПДР України.

Згідно з п. 2.3 в ПДР України, водій зобовязаний користватися пасивними засобами безпеки (підголовники, ремені безпеки), та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки, на автомобілях, обладнаних такими засобами.

У відповідності до п. 31.4.7.ж ПДР України, Забороняється експлуатація транспортних засобів за наявності технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема за відсутності ременів безпеки та підголовників в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією.

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 щорічно з 2005 по 2013 рік проходив техогляд в Рубіжанському ВДАІ, що підтверджується відповідними актами технічного огляду транспортних засобів.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4, суду пояснив, що він на належному йому СТО, на підставі ліцензії, у 2010, 2011, 2012 роках здійснював перевірку технічного стану автомобіля НОМЕР_1, про що складав відповідні протоколи. В звязку з тим, що конструкція вказаного автомобіля не передбачає обладанання його ременями безпеки, відсутність цього засобу безпеки, не перешкоджала йому робити висновок про визнання автомобіля технічно справним.

Згідно листа від 06.02.2013 року № 430-17/45 ВАМТ „Завод імені ОСОБА_5 (АМО ЗИЛ), відповідно до діючої на АМО ЗИЛ конструкторської документації автомобілі ЗИЛ всіх модифікацій кмплектуються ременями безпеки з 01.01.2008 року. Автомобілі ЗИЛ всіх модифікацій виготовлені до вказаного періоду ременями безпеки на комплектувались.

За таких обставин, оскільки автомобіль яким керував позивач, виготовлений у 2003 році, та не був укомплектований заводом виробником ременями безпеки, а ПДР України передбачають обовязок водія користуватися такими засобами пасивної безпеки, на автомобілях де їх установка передбачена конструкцією, тому суд вважає, що дії відповідача стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності в звязку з порушенням п.2.3 в, 31.4.7 ж ПДР України є неправомірними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,71,94,159-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст..ст. 121,268,283,288,293 КУпАП, "Правилами Дорожнього Руху", затвердженими Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 р., суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області капітана міліції ОСОБА_2, задовольнити.

Визнати дії інспектора ВДАІ Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області капітана міліції ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, незаконними.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 120017 від 26.11.2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 350 гривень, скасувати.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.А.Ткачук