Рішення № 30756648, 10.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1607/13 10.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення 404 577, 20 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Марковська В.В. за довіреністю № 91/2012/12/26-2 від 26.12.2012 р.;

від відповідача: Хижниченко Н.С. за довіреністю № 113-Д від 25.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 404 577, 20 грн., в тому числі: 396 275, 70 грн. основного боргу, 8 301, 50 грн. 3% річних та 8 091, 54 грн. витрат зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.05.2005 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, за яку останній розрахувався частково, внаслідок чого у нього за період з 01.06.2011 р. по 01.01.2013 р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 396 275, 70 грн. З метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1607/13 та призначено її до розгляду на 20.02.2013 р.

У судовому засіданні 20.02.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що кредитором за спірним договором є позивач, а боржниками, на його думку, населення та орендарі. При цьому, як зазначає відповідач, позивачем, в тому числі, не враховано визначених законодавством строків оплати за комунально-житлові послуги для населення та орендарів.

У судовому засіданні 20.02.2013 р. судом було оголошено перерву до 19.03.2013 р.

01.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив, в яких він звертає увагу на те, що за змістом п. 3.2. Договору він не несе відповідальності за відносини відповідача з третьою стороною, проте як на відповідача згідно з п. 2.3.8. Договору покладено обов'язок своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, визначеними Договором.

19.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої він просить поставити питання: 1) Чи відповідають визначені ПАТ "Київенерго" обсяги споживання теплової енергії за договором № 330741 від 11.10.2005 р. за період з 01.06.2011 р. по 01.01.2013 р. у Гкал договірним тепловим навантаженням з урахуванням фактичної температури теплоносія? 2) Яка дійсна кількість теплової енергії, що затрачена ПАТ "Київенерго" на виготовлення гарячої води у Гкал за договором № 330741 від 11.10.2005 р. за період з 01.06.2011 р. по 01.01.2013 р.? 3) Які фактичні обсяги споживання теплової енергії КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" за договором № 330741 від 11.10.2005 р. за період з 01.06.2011 р. по 01.01.2013 р.? Клопотання мотивоване тим, що у разі, коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору. Як зазначає відповідач, протягом опалювального періоду з боку споживачів постійно надходять скарги на незадовільне опалення приміщень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та у судовому засіданні оголошено перерву до 02.04.2013 р. Розгляд клопотання про призначення судової експертизи, враховуючи роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України в постанові № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", за змістом якого питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення, - судом відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

20.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи у справі, в яких він зазначає, що нарахування відповідачу та теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення договору по приладам обліку, а об'єм спожитої теплової енергії визначено на підставі відомостей обліку, які відповідач щомісяця подає позивачу і саме на підставі даних первинних документів визначається кількість спожитої теплової енергії.

У судовому засіданні 20.03.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.04.2013 р.

05.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 10.04.2013 р. від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Київської міської державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в задоволенні якого судом вирішено відмовити, оскільки відповідачем в порушення приписів ст. 27 ГПК України належним чином не обґрунтовано, яким чином прийняте у даній справі рішення може вплинути на права та обов'язки КМДА відносно однієї і сторін, або порушити її права та законні інтереси.

Також, у судовому засіданні 10.04.2013 р. судом розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи та вирішено в його задоволенні відмовити.

Так, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України в № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач не наводить ґрунтовних пояснень, яким чином питання дійсної кількості теплової енергії, що затрачена ПАТ "Київенерго" на виготовлення гарячої води у Гкал за договором № 330741 від 11.10.2005 р., впливає на предмет судового розгляду у даній справі, зважаючи на те, що за змістом укладеного між сторонами Договору облік спожитої теплової енергії здійснюється на підставі показань приладів обліку і як вбачається з матеріалів справи, саме на підставі наданих відповідачем відомостей обліку споживання теплової енергії позивачем визначено розмір спожитої теплової енергії у спірний період. З цих же підстав суд не знаходить обґрунтованим клопотання в частині заявлення до вирішення судовим експертом питань про те, чи відповідають визначені ПАТ "Київенерго" обсяги споживання теплової енергії за договором договірним тепловим навантаженням з урахуванням фактичної температури теплоносія та щодо фактичних обсягів споживання теплової енергії.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2005 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено Договір № 330741 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору, позивач зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого Споживачем акта за підписом повноваженого представника Постачальника).

Сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування.

Відповідач в свою чергу, згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.5 Договору зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, в п. п. 4, 8, 9, 10 цього додатку передбачено, що дата зняття Споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця.

У разі відсутності у Споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Згідно з п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У відповідності до п. 10 Додатку 2 до Договору, Споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з п. 4.1. Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2005 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3.).

Доказів припинення дії Договору сторонами не надано, а матеріали справи містять листування сторін, відповідно до якого строк Договору продовжувався за їх згодою.

Відповідно до п. 3 Звертання-доручення на укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді облік споживання теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував належним чином зобов'язань з оплати поставленої позивачем теплової енергії, внаслідок чого у нього за спірним договором утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 396 275, 70 грн., що підтверджується відповідними обліковими картками (табуляграмами), відомостями споживання теплової енергії та розрахунком позивача, який відповідачем не оспорюється.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, у відповідності до п. 10 Додатку 2 до Договору, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 8 301, 50 грн. 3% річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Доводи, покладені в основу його заперечень, не узгоджуються зі змістом укладеного між сторонами Договору та є безпідставними.

Так, помилковими є твердження відповідача про те, що кредитором за спірним Договором є позивач, а боржниками - населення та орендарі, оскільки такий Договір укладений між позивачем та відповідачем і на права та обов'язки третіх осіб своєї дії не розповсюджує.

Посилання на приписи ст. 511 ЦК України в даному випадку є необґрунтованими, оскільки вказана стаття наголошує на тому, що у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора, а не обов'язки. Тобто, дана норма визначає третю особу як додаткового суб'єкта зобов'язання, який однак не є його стороною: боржником або кредитором.

Так, чинним законодавством не дозволяється без згоди особи покласти на неї обов'язок вчинити якусь дію або утриматися від вчинення такої дії на користь однієї із сторін договору, стороною якого вона не є. Зобов'язання може породжувати для третьої особи тільки права щодо боржника та (або) кредитора.

При цьому, слід відмітити, що можливість покладення самостійно боржником виконання зобов'язання на третю особу передбачає стаття 528 ЦК України, однак в такому випадку мова йдеться не про додаткового суб'єкта зобов'язання, а про суб'єкта виконання, оскільки третя особа в розумінні ст. 528 ЦК України не має прав у зобов'язанні та не має визначених зобов'язанням обов'язків.

Крім того, за змістом ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Що стосується посилань відповідача на не врахування позивачем строків оплати за комунально-житлові послуги, які встановлені для населення та орендарів, суд відзначає, що відносини щодо порядку розрахунків між сторонами визначено умовами укладено між сторонами Договору, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, не розірваний та є діючим на момент вирішення спору по суті. У випадку незгоди з таким порядком, відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з пропозицією змінити в цій частині його умови.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, Печерський район, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 396 275 (триста дев'яносто шість тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 70 коп. основного боргу, 8 301 (вісім тисяч триста одну) грн. 50 коп. 3% річних та 8 091 (вісім тисяч дев'яносто одну) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.04.2013 р.

Суддя В.С. Ломака