Ухвала суду № 30756059, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/83/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення № 0007771720 від 06.11.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 13 300 грн., податкового повідомлення-рішення № 0009441720 від 20.12.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 13 749 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у м. Чернігові Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у м. Чернігові»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0006362320 від 28.12.2012 р., № 0006372320 від 28.12.2012 р. і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.10.2012 р. по 12.10.2012 р. посадовцями ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях за серпень-вересень 2011 р. при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Домес», за грудень 2011 р. при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Бімар».

Результати перевірки оформлено актом № 2064/17/НОМЕР_5 від 15.10.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості товару ТОВ «Домес» та ТОВ «Бімар».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

У серпні-вересні 2011 р. позивачем сформовано податковий кредит в розмірі 10 999 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Домес» за результатами господарських операцій з придбання дизельного пального.

Розрахунки з контрагентом ФОП ОСОБА_2 здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок продавця.

Придбане пальне використовувалось для надання послуг з перевезення ПАО «Київський картонно-паперовий комбінат», ТОВ «Вагро», ПП «Артміко», ТОВ «Шляхо-будівельне управління № 14», а отриманий у складі вартості послуг податок включено до податкових зобов'язань.

Разом з тим, за даними акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 22.12.2011 р. № 908/15-2/37496916 провести зустрічну перевірку ТОВ «Домес» неможливо через відсутність платника податку за місцем реєстрації.

Цим же актом встановлено, що договори, укладені названим товариством, є нікчемними.

На думку податкового органу наведене свідчить про безпідставність формування позивачем у серпні-вересні 2011 р. податкового кредиту у розмірі 10 999 грн. та податкових зобов'язань у сумі 12 933 грн.

Перевіркою також встановлено, що у грудні 2011 р. ФОП ОСОБА_2 відніс до складу податкового кредиту 10 640 грн. за податкової накладною, виданою ТОВ «Бімар» за результатами операцій з придбання дизельного палива.

Однак, відповідно до акту ДПІ у Черкасах від 07.03.2012 р. № 112/22-10/37101957 зустрічну звірку ТОВ «Бімар» провести неможливо і останнє не підтвердило реальність здійснення господарських операцій з платниками податків - покупцями та постачальниками.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007771720 від 06.11.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 13 300 грн., в тому числі 10 640 грн. за основним платежем та 2 660 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0009441720 від 20.12.2012 р., яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 13 749 грн., в тому числі 10 999 грн. за основним платежем та 2 750 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що ви никають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарської операції) дійшов висновку про реальність поставки товарів ТОВ «Домес» та ТОВ «Бімар».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, ФОП ОСОБА_2 було надано копії рахунків фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, а також актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, міжнародних товарно-транспортних накладних, які свідчать про використання отриманого пального у господарській діяльності платника податку під час надання послуг з перевезення вантажів.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операції та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням на те, що контрагентами позивача не документально підтверджено фактичне здійснення господарських операцій обґрунтовано не взяті судом до уваги.

Згідно актів ДПІ у Вишгородському районі Київської області та ДПІ у Черкасах зустрічні звірки ТОВ «Домес» та ТОВ «Бімар» проведено не було, а відтак висновок про безтоварність господарських операцій є лише припущенням.

Сам факт незнаходження платника податку за податковою адресою не може свідчити про відсутність господарських операцій.

На думку судової колегії необґрунтованими є і твердження відповідача щодо нікчемності названих правочинів, оскільки жодним нормативним актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

При цьому, в ході проведення перевірки відповідачем не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 16 квітня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.