Постанова № 30755832, 09.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/780/13-а

09 квітня 2013 року 10год. 15хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Школяр О.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибула,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про визнання протиправними дій, скасування вимоги та зобов'язання вчинення певних дій,ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФУ в м.Кузнецовську) про визнання протиправними дій щодо нарахування боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік, скасування вимоги від 05.03.2013 №Ф-55 про сплату недоїмки в сумі 4572,42грн. та зобов'язання вчинення дій щодо прийняття рішення про звільнення від сплати такого внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за віком, а тому відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не зобов'язана.

У судове засідання позивач не прибула, у поданій суду заяві просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач, УПФУ в м.Кузнецовську, позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. Позивачу призначена пенсія за віком як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 N796-XII (далі - Закон N796-XII), тобто застосовано пільгову умову - зменшення пенсійного віку. Відтак, звільнення від сплати єдиного внеску позивача не стосується, як особи, що отримує інші види пенсійних виплат, не передбачених ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судове засідання представник відповідача не прибув, у поданих суду запереченнях просив розглянути справу за його відсутності.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії та має відповідне посвідчення від 22.08.1994 серії НОМЕР_2 (а.с.8), зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради Рівненської області 26.04.2010 (а.а.с.9-10), та з 01.01.2012 здійснює підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності 47.22 - роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 30.05.2012 (а.с.11).

Згідно з довідкою УПФУ в м.Кузнецовську від 06.02.2013 №38 та протоколу від 14.08.2008 №575, ФОП ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 06.09.2008 (а.а.с.7,36-39 ).

05.03.2013 УПФУ в м.Кузнецовську сформовано для ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску №Ф-55 на суму 4572,42грн. (а.а.с.21,34).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2013 ФОП ОСОБА_1 зверталася до УПФУ в м.Кузнецовську із заявою про припинення нарахування боргу з єдиного внеску (а.с.12), однак відповідачем листом від 20.02.2013 №614/Д-12 було відмовлено в задоволені даної заяви (а.с.13).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом №2464-VI.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4. ч.1. ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Разом з тим, статтею 55 Закону №796-XII встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.

У даному випадку положення ст.55 Закону №796-XII потрібно розуміти в контексті з положеннями ст.26 Закону №1058-IV. Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058-IV, за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.

Судом встановлено, що позивачу, відповідно до вимог Закону №796-XII була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV.

Частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Вказані факти щодо позивача підтверджуються наявними у справі та дослідженими судом вищезазначеними доказами.

Таким чином, обов'язок сплачувати єдиний внесок у ФОП ОСОБА_1 відсутній.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_1 призначено пенсію за віком (потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС) при повному стажі (шифр 150), тобто пільгову, а не на загальних підставах, оскільки вважає, що ця обставина жодним чином не позбавляє позивача права бути звільненим від сплати єдиного внеску. Вказана пільгова пенсія є пенсією за віком (лише зі зниженням останнього), а ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не передбачено обов'язковою умовою звільнення від сплати єдиного внеску призначення особі пенсії за віком саме на підставі Закону №1058-IV.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 звільнена від сплати за себе єдиного внеску, жодних інших обставин щодо існування у позивача боргу, УПФУ в м.Кузнецовську суду не доведено, у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, УПФУ в м.Кузнецовську не доведені ті обставини, на яких ґрунтувалися заперечення на адміністративний позов, а зокрема відповідачем не підтверджено належними доказами у справі обставин щодо порушення позивачем вимог Закону №2464-VI.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про те, що вимога УПФУ в м.Кузнецовську від 05.03.2013 №Ф-55 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 4572,42грн. та дії відповідача щодо її винесення є протиправними, а тому позов у цій частині підлягає до задоволення.

З приводу позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо звільнення ФОП ОСОБА_1 від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд зазначає, що дана вимога не відповідає змісту законодавства, адже судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення у майбутньому.

Таким чином, адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Отже, позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо звільнення ФОП ОСОБА_1 від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є необґрунтованою та безпідставною, а тому до задоволення не підлягає.

Підстави для застосування ст.94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області від 05.03.2013 №Ф-55 про сплату недоїмки в сумі 4572,42грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Присудити на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у сумі 149,11грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.