Постанова № 30754593, 18.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.04.2013 р. справа №913/117/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.при секретарі судового засідання за участю представників: Лосич Т.С.від позивача:Сафонов Д.О. - довіреність від 29.12.2012 року №2 Левченко Є.О. - довіреність від 30.12.2011 року б/нвід відповідача:не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від14.03.2013 року у справі№ 913/117/13-г (Суддя: Якушенко Р.Є.)за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну». м. ЛуганськдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Автострой», м.Свердловськпростягнення 28574 грн. 64 коп. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автострой» грошових коштів в розмірі 28574 грн. 64 коп., як безпідставно набутих.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.03.2013 року по справі №913/117/13-г в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Позивач також посилається на не укладання договору поставки від 25.09.2012 року №25/09 з відповідачем, оскільки в матеріалах справи відсутній та останнім додатково не наданий суду оригінал такого договору з оригінальними підписами посадових осіб та печатками сторін. Вказує на те, що проект договору, що наданий відповідачем в підтвердження узгодження всіх умов договору між сторонами, позивачем не підписувався, та крім того, позивач взагалі відмовився від підписання договору в редакції відповідача, а тому висновок суду про те, що кошти, заявлені до стягнення перераховані позивачем на підставі умов договору від 25.09.2012 року №25/09 та специфікації №4 до нього є необгрунтованим, а грошові кошти в розмірі 28574грн. 64 коп. є такими, що безпідставно набуті відповідачем та підлягають стягненню.

Представники позивача в судовому засіданні 17.04.2013 року підтримали доводи апеляційної скарги, надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник відповідача в судове засідання 17.04.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю «Автострой» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» ( Покупець) 25.09.2011 року в електронній формі уклали договір №25/09 (далі - договір) та специфікацію № 1 до нього (а.с.47-52).

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується поставити у встановлений термін у власність Покупця вугільну продукцію (далі - вугілля), а Покупець зобов'язався прийняти вугілля та сплатити за нього грошові кошти на умовах викладених у даному договорі.

Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що марка, сорт, кількість, якість, строки поставки вугілля, що поставляється, визначаються в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1. договору ціна однієї тони вугілля та базові показники якості зазначаються у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

За умовами п. 3.1. договору Постачальник поставляє вугілля залізничним транспортом навалом у відкритих напіввагонах з люками, що відкриваються, на умовах вказаних у специфікаціях. Найменування станції призначення для поставки конкретної партії вугілля вказується в специфікації (листі - заявці покупця).

Пунктом 3.7 договору встановлено, що відправником вугілля, що поставляється, або його одержувачем, може бути підприємство, яке не є стороною за даним договором.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору визначено, що Покупець зобов'язується зробити оплату вартості партії вугілля, протягом 5-ти банківських днів з дати вказаної у графі 56 «Календарний штемпель станції відправлення» електронної залізничної накладної. Оплата вартості залізничного тарифу здійснюється Покупцем при отриманні оригіналів документів зазначених у п.5.2. цього договору, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 12 договору.

У специфікації можуть бути передбаченні інші умови оплати вугілля та залізничного тарифу.

У пункті 11.9. договору сторони встановили, що вони визнають юридичну чинність значимість договору, підписаного з використанням факсимільного зв'язку, так само як і всіх пов'язаних з ним документів, підписаних аналогічним образом, з наступним обміном оригіналами протягом 30 календарних днів з дати підписання договору.

Згідно специфікації №1 вуд 25.09.2012 року до договору сума узгодженої поставки складає 589 950 грн. 00коп., в тому числі ПДВ (а.с. 52).

Пунктом 4 Специфікації № 1 до договору сторони узгодили умови оплати партії вугілля та залізничного тарифу - 100% передоплата вартості залізничного тарифу і 327 750 грн. 00 коп. з ПДВ - передоплата вартості Товару, 262 200 грн. 00 коп. з ПДВ з відстрочкою платежу на протязі п'яти банківських дня з дати вказаної у графі 46 «Календарный штемпель станции отправления» залізничної накладної.

Пунктом 6 Специфікації до договору сторони узгодили умови поставки, а. асме: FCA Довжанська, Донецької залізниці, код станції 500908.

Строк поставки згідно п. 7 специфікації №1 до договору, яким є вересень - жовтень 2012 року.

25.09.2012 позивач направив відповідачу лист № 65, в якому просив відповідача відвантажити згідно договору № 25/09 від 25.09.2012 вугілля у вересні - жовтні 2012 року марки АМ (13-40) мм. у кількості 621,0 тони (9 вагонів) на умовах постачання FCA Должанська, код станції 500908 (зовнішньоекономічний контракт № 10/11-2011-У від 10.11.2011, умови постачання DAF ст. Чоп (експ.ЧД)) та визначено інструкцію заповнення залізничних накладних (а.с.53).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок - фактуру № СФ - 0000094 від 02.10.2012 на оплату залізничного тарифу, тех.ПД на 9 вагонів вагою 621 тон на загальну суму 149527грн. 62коп.

08.10.2012 на підставі рахунка - фактури №СФ - 0000094 від 02.10.2012 позивач частково сплатив відповідачу вартість залізничного тарифу в сумі 69271 грн. 00 коп., замість 149527грн. 62 коп., тобто не за 9 вагонів як визначено договором № 25/09 від 25.09.2012 та специфікацією № 1 до нього, а лише за 5 вагонів (а.с.7).

Отримані кошти від позивача в розмірі 69271 грн. 00 коп. відповідач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Угольная ярмарка», відправнику вугільної продукції, відповідно до розділу 3 договору № 280302 на надання послуг від 28.03.2012 (виписка з банку від 08.10.2012), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Угольная ярмарка» перерахувала дані кошти на рахунок Державного підприємства «Донецької залізниці» відповідно до умов пункту 2.4 договору № 512/37 від 20.10.2011 (а.с.60-62).

Згідно пам'ятці про подачу вагонів № 107906.10.2012 року 06.10.2012 року п'ять вагонів подані Державним підприємством «Донецька залізниця» на вантажний майданчик Товариства з обмеженою відповідальністю «Угольная ярмарка», де перебували порожніми до 15.10.2012 року.

Відвантаження вугілля не відбулося, позивач листом від 15.10.2012 № 68 просив відповідача повернути грошові кошти у сумі 69271 грн. 00 коп., що перераховані на підставі рахунку - фактури № СФ - 0000094 від 02.10.2012 (а.с.68).

21.10.2012 року відповідач пред'явив вимогу № 36 Товариству з обмеженою відповідальністю «Угольная ярмарка» про повернення коштів у розмірі 69271 грн. 00 коп.

Згідно листа № 137/1 від 19.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Угольная ярмарка» зазначило, що поверненню підлягають грошові кошти в розмірі 40696грн. 36 коп., оскільки 28574 грн 64 коп. - утримані залізницею за користування вагонами, що підтверджується залізничними відомостями від 08.10.2012 року та від 18.10.2012 року (а.с.78).

Платіжним дорученням від №432 грошові кошти в розмірі 40696 грн. 36 коп. Товариство з обмеженою відповідальністю «Угольная ярмарка» сплатило на користь товариства відповідача, а останній здійснив перерахування отриманої суми позивачу, що підтверджується платіжним дорученням № 331 від 30.10.2012 (а.с.72,73).

12.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» направло на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автострой» претензію № 74 від 09.11.2012 про повернення грошових коштів в сумі 28574 грн. 64 коп., які відповідачем в подальшому не сплачені (а.с.11,12).

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся з вимогами про стягнення нібито безпідставно отриманих коштів з відповідача, посилаючись на приписи ст. 1212 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Положення цієї статті застосовується до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою Законом, іншими правовими актами чи правочином.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення передоплати залізничного тарифу сторони досягли згоди щодо істотних умов договору поставки № 25/09 від 25.09.2012 з урахуванням специфікації до цього договору, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлена до стягнення сума 28574грн. 64коп. була отримана відповідачем на виконання умов цього договору.

Посилання апелянта про не укладення договору, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Як підтверджено матеріалами справи договір № 25/09 від 25.09.2012 та специфікація до нього підписані в електронній формі.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватись виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Зважаючи на те, що листом № 67 від 05.10.2012, у зв'язку з неузгодженістю умов договору поставки № 25/09 від 25.09.2012, позивачем відізваний лист - заявку № 65 від 05.09.2012 року, а 08.10.2012 року позивач здійснив передоплату вартості залізничного тарифу в сумі 69271 грн. 00коп. згідно рахунку - фактури відповідача № СФ - 0000094 від 02.10.2012, колегія суддів вважає, що сторони в повній мірі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, у зв'язку з чим, не вбачається підстав для визнання такого договору неукладеним.

Таким чином, позивач звертаючись до суду із позовом, помилково в даному випадку посилається на приписи ст. 1212 Цивільного Кодексу України, оскільки правовідносини між сторонами виникли саме на підставі укладеного між сторонами договору, згідно умов якого позивач здійснив передоплату.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю доводів, а рішення суду першої інстанції, яке повно та всебічно відповідає нормам чинного законодавства, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» на рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2013 року у справі №913/117/13-г- залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2013 року у справі №913/117/13-г - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційного господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова