Рішення № 30754453, 16.04.2013, Господарський суд Чернігівської області

17.11.08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14000 , м. Чернігів тел. 69-81-66

просп. Миру , 20

16 квітня 2013 року справа № 927/339/13

Позивач: Підприємство споживчої кооперації «Торгівельний центр» Носівської райспоживспілки

17100 м. Носівка, вул. Центральна, 16

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

17100 АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 27288 грн. та примусове звільнення з приміщення

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: Рогова Л.А. д.24 від 20.03.2013 року

від відповідача: ОСОБА_1

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 10233 грн. орендної плати за період січень-березень 2013 року, 20466 грн. суми орендної плати в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення з січня 2013 року по березень 2013 року, 3051,82 грн. відшкодування комунальних витрат, 6,82 грн. індексу інфляції та примусове звільнення орендованих приміщень на підставі договорів оренди №18/20/1 від 11.01.2012 року та №18/22/1 від 11.01.2012 року.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про незгоду з вимогами, проведенням оплат орендної плати.

В судовому засіданні 06.04.2013 року позивачем надано внесення змін до позову, відповідно до заяви просить виселити відповідача із орендованого приміщення та стягнути неустойку з відповідача в розмірі подвійної орендної плати в сумі 27288 грн. за період з січня по квітень 2013 року. Зі змісту заяви не вбачається та в судовому засіданні позивач не формував позицію щодо відмови від частини заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача отримала копію заяви позивача, проти розгляду справи по суті не заперечувала, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи та інших процесуальних клопотань відповідач в судовому засіданні не заявляла.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Прийняти до розгляду подану позивачем заяву, яку суд розцінює як заяву про зменшення вимог в частині стягнення 10233 орендної плати за період січень-березень 2013 рок, 3051,82 грн. відшкодування комунальних витрат, 6,82 грн. індексу інфляції так як збільшення вимог на суму 6822 грн. в частині стягнення неустойки у розмірі 27288 грн. за період з січня по квітень 2013 року , оскільки це не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України. Розгляд справи провести з урахуванням поданої заяви.

Відповідно до приписів ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Позивачем на виконанням вимог суду щодо надання доказів права власності на частину або вцілому на будівлю (об'єкт оренди), надано до матеріалів справи Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.01.2008 року, відповідно до якого право власності на нежитлову будівлю «Торгівельний центр» в м.Носівка, вул..Центральна буд 16 в цілому зареєстровано за Носівською районною спілкою споживчих товариств.

Таким чином, позивач не є власником будівлі «Торгівельного центру» в м.Носівка по вул..Центральна, 16.

Відповідно до договору оренди майна №73 від 29.12.2010 року Носівська районна спілка споживчих товариств передала позивачу приміщення в м.Носівка по вул..Центральна,16.

Таким чином, позивач є орендарем зазначеного майна.

Пунктом 2.2. договору №73 сторонами договору визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна є орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди (з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року) без права суборенди і права на приватизацію.

Таким чином, умовами договору встановлено пряма заборона передання приміщень в суборенду, що свідчить про відсутність права у позивача на передачу орендованих ним приміщень в строкове платне користування іншим особам.

При цьому суд зазначає, що інших доказів наявності у позивача прав на будівлю по вул.. Центральна 16 в м.Носівка суду не надано, а матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивачем в обґрунтування підстав позову надано примірники договорів оренди № 18/22/І від 11.01.2012 р. та № 17/20/І від 11.01.2012 р.

В судовому засіданні 02.04.2013 року позивачем надано на огляд оригінали зазначених договорів, які оглянуті судом.

З наданих примірників договорів вбачається предмет договору - передання орендодавцем (позивач) орендарю (відповідач) у тимчасове платне користування торгових місць № 18,19,20,21площею 34,79 кв. м та площею 13,94 кв. м за адресою м. Носівка, вул. Центральна, 16.

Дані договори оренди не містять підпису відповідача по справі.

Позивачем також надано акти здачі приймання датовані 28.12.2011 р. з посиланням на договори від 28.12.2011 р.

Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.181,284,283 ГК України, ст.759 ЦК України договір оренди частини нерухомості має укладатись в письмовій формі з відображенням істотних умов.

За таких обставин , надані примірники договорів не відповідають вимогам ст.181 ГК України, оскільки відсутній підпис ФОП ОСОБА_1.

А тому, суд приходить до висновку, що договори № 18/22/І від 11.01.2012 р. та № 17/20/І від 11.01.2012 р. покладені в підставу заявленого позову є неукладеними.

Надані суду акти приймання передачі об'єктів оренди, судом до уваги не приймаються з огляду на зазначену на актах дату договорів , а саме 28.12.2011 року, в той час як примірники не підписаних договорів містять дату 11.01.2012 року. Окрім того, правовідносини оренди виникають саме на підставі договору, який містить такі істотні умови щодо розміру, строків та порядку сплати орендної плати, чого не вбачається з наявних в матеріалах справи актах приймання-передачі.

За умовами приписів ст.33 ГПК України, позивачем не надано суду договори оренди з датою укладення 28.12.2011 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до приписів ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій вчинення яких не є обов'язковими для неї.

З урахуванням приписів ст.11 ЦК України та встановленого судом факту відсутності прав у позивача здавати приміщення в суборенду на підставі договору №73, факту неукладення договорів № 18/22/І від 11.01.2012 р. та № 17/20/І від 11.01.2012 р., суд приходить до висновку, про відсутність правовідносин оренди на підставі наведених договорів, а тому відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку по сплаті неустойки у розмірі подвійної орендної плати, для зобов'язання відповідача примусово виселитись з приміщення як правовий наслідок закінчення договору.

Посилання позивача на вчинення сторонами фактичних дій щодо виконання договорів оренди №18/22/І від 11.01.2012 р. та № 17/20/І від 11.01.2012 р. шляхом передачі приміщень, сплати орендної плати судом до уваги не приймаються з огляду на встановлені вище факти та те, що такі дії не є підтвердженням факту укладення договорів оренди, визначення істотних умов оренди (суборенди) .

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в позові має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 13,14, 615,651, 761, 785 Цивільного кодексу України, , ст.ст.22,33,49,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Повне рішення складено 18 квітня 2013 року

Суддя І.А.Фетисова