Рішення № 30752108, 27.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.13 р. Справа № 905/791/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Лютій Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адамс девелопмент груп», м.Донецьк

до відповідача Дочірнє підприємство «Дюфор», м.Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Донецької міської ради.

про визнання права власності на будівлю прохідної автостоянки, розташовану за адресою: м.Донецьк, пр. Миру, буд.2д.

Представники сторін:

від позивача: Яковлєв А.В.

від відповідача: Сапешко Н.Г.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамс девелопмент груп», м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області до Дочірнього підприємства «Дюфор», м.Донецьк про визнання права власності на будівлю прохідної автостоянки, розташовану за адресою: м.Донецьк, пр. Миру, буд.2д.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було зведено капітальну будівлю прохідної автостоянки на земельній ділянці, наданій Донецькою міською радою в користування на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.02.1999 р. для розміщення автостоянки по проспекту Миру у Ворошиловському районі м. Донецька. Позивачем зведено капітальну будівлю, роботи виконано з дотриманням будівельних норм та правил. Позивач у позовній заяві стверджує, що, оскільки будування об'єкту нерухомості здійснено без оформлення належної дозвільної документації, він є об'єктом самочинного будівництва, що робить неможливим розпорядження позивачем своєю власністю.

Ухвалою від 01.02.2013р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №905/791/13-г, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого просить розгляд справи проводити без участі представника та винести рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. суд, в порядку ст..38 ГПК зобов'язав комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» за рахунок позивача провести технічну інвентаризацію будівлі прохідної автостоянки, розташованої по пр.Миру,2д, м.Донецька.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. провадження у справі зупинено у в зв'язку із призначенням комплексної судово-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.02.2013р. провадження у справі поновлено. Зазначеною ухвалою залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Донецьку міську раду.

Заявою від 27.02.2013р. позивач уточнив позовні вимоги, а саме просив визнати право власності на будівлю прохідної автостоянки літ.А-1, розташованої за адресою: м.Донецьк, пр.Миру,2д, загальною площею 10,8 кв.м та зовнішні геометричні розміри 3.51 х 4,47.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 29.04.1998р. за №104/9 між Донецькою міською радою (орендодавцем) та ТОВ «Студентська ініціатива» (орендарем) 02.12.1999р. укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,4500 га строком на 15 років (до 29.04.2013р) для розміщення автостоянки по проспекту Миру у Ворошиловському районі м. Донецька. Договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею від 02.02.1999р. за №2-400.

Рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної в місті Донецьку ради №431/26 від 31.10.2001р. товариство з обмеженою відповідальністю «Студентська ініціатива» перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю «СТІН холдінг».

Рішенням загальних зборів учасників №19/12-01 від 19.12.2006р. товариство з обмеженою відповідальністю «СТІН холдінг» перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю «Адамс девелопмент груп».

З долученої до матеріалів справи копії Статуту вбачається, що Товариство є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «СТІН холдінг» та товариства з обмеженою відповідальністю «Студентська ініціатива» (п.1.5. Статуту в новій редакції).

На земельній ділянці, наданій позивачу на умовах договору, зведено капітальну будівлю прохідної автостоянки, що має ознаки нерухомого майна. Будівництво здійснено без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на здійснення будівельних робіт.

Зважаючи на те, що роботи з будівництва спірного нерухомого майна проведено позивачем без додержання вимог чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення будівельних робіт, то об'єкт нерухомого майна вважаються такими, що побудовано самочинно, тобто без достатніх правових підстав.

Спірний об'єкт, який збудовано в 1999р. протягом більше десяти років використовується позивачем для власних потреб та підтримується останнім в належному стані.

На даний час між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо відчуження об'єкту.

Зважаючи на те, що спірний об'єкт - прохідна є об'єктом нерухомого майна та потребує державної реєстрації, відповідач листом від 13.01.2013р. витребував у позивача підтвердження права власності на будівлю прохідної.

Оскільки об'єкт збудовано господарським способом за відсутності дозвільної документації, позивач позбавлений можливості оформити правовстановлюючі документи на нього.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Законодавець встановлює, що позов про визнання права - це превентивна форма захисту права. Такий позов може пред'являтися, коли право ще не порушене, але існує загроза його порушення.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України передбачає такий спосіб захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, як визнання права, який може виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Під захистом права розуміється державно - примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.

Відповідно до статті 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зазначена стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип "все дозволено", крім того, що „заборонено" законом. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду.

Позивач є фактично користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно та використовує її за призначенням (для розміщення автостоянки).

Положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь -які дії, які не суперечать закону.

За частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі -самочинному будівництві були порушені.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Згідно ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За змістом ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

Необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення в установленому порядку земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Самовільне будівництво пов'язано з нормою права та містить обов'язково наступні умови:

- побудова на земельної ділянці, не відведеній для цієї мети;

- відсутність дозволу чи неналежно затвердженого проекту;

- істотні порушення будівельних норм і правил.

Документи, які підтверджували, що спірне самочинно збудоване майно порушує права інших осіб в матеріалах справи відсутні. Рішення міської ради стосовно знесення вказаних об'єктів в матеріалах справи відсутнє.

Здійснення позивачем самочинного будівництва нерухомого майна, без отримання відповідних дозволів, з порушенням порядку введення об'єкту в експлуатацію, не позбавляє його права власності на це майно.

Стаття 15 Цивільного кодексу України наголошує, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення ст. 16 даного Кодексу визначають в якості способу захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання права.

Висновки будівельно - технічної експертизи №36861591.13.02 від 18.02.2013р. спірного об'єкту свідчить про те, що прохідна автостоянки, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Миру, 2а є неподільною річчю, відповідає Державним будівельним нормам і правилам України; будівництво здійснено з дотриманням діючих будівельних норм і правил. За висновками експертизи об'єкт може в подальшому використовуватись за цільовим

Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вищезазначений висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при здійсненні будівництва спірного об'єкту нерухомості.

Одночасно слід зазначити, що до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки в тому числі і при проведенні робіт з будівництва.

За умовами договору оренди, власник землі (третя особа) має право: припинити право користування земельною ділянкою у разі використання не за цільовим призначенням, нераціональ ного використання, здійснювати контроль за використанням землі.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Донецької міської ради до позивача чи до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.

Більш того, Рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної в місті Донецьку ради №177/3 від 09.07.2008р. будівлі надано поштову адресу: проспект Миру, 2д.

Відсутність документів, що передують проведенню будівництва (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірних об'єктів відповідно до встановленого Порядку.

Водночас, згідно із п.10 Постанови № 461 від 13.04.2011 року, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно із порядком передбаченим цією постановою.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість в подальшому прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку спірного об'єкту та подальша його експлуатація, право власності на який було визнано у судовому порядку.

За таких підстав, приймаючи до уваги, що спірні об'єкти збудовані на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірних будівель діючим будівельним нормам і правилам, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. З урахуванням викладеного, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Адамс девелопмент груп», м. Донецьк до дочірнього підприємства «Дюфор», м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Донецької міської ради про визнання права власності на будівлю прохідної автостоянки літ.А-1, розташованої за адресою: м. Донецьк, пр.Миру,2д, загальною площею 10,8 кв.м (зовнішні геометричні розміри 3.51 х 4,47) - задовольнити.

Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Адамс девелопмент груп», м.Донецьк (83001, м. Донецьк, бул.Пушкіна, буд.2А, кім.801, ЄДРПОУ 24644707) на об'єкт нерухомого майна: будівлю прохідної автостоянки літ.А-1, розташованої за адресою: м.Донецьк, пр.Миру,2д, загальною площею 10,8 кв.м (зовнішні геометричні розміри 3.51 х 4,47).

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гриник М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2013р.