Рішення № 30751414, 14.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 784/353/13 14.03.2013 14.03.2013 14.03.2013

Провадження № 22-ц/784/658/13 Головуючий у першій інстанції Румянцева Н.О.

Категорія 57 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Левківській Н.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Наріжної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення

Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року

за позовом

ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», банк), приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до банку та приватного нотаріуса про визнання виконавчого напису від 17 березня 2011 року за № 651 таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги він зазначав, що 16 квітня 2007 року між ним та банком, який на той час був товариством з обмеженою відповідальністю, укладено іпотечний договір на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «НКО» перед банком за кредитним договором. 17 березня 2011 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис № 651 про стягнення з нього на користь банку заборгованості за кредитом 1 259 773 грн. та 5668 грн. витрат на вчинення виконавчого напису, шляхом звернення на іпотечне майно - чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Так,вказаний напис вчинений з порушенням закону, а тому не підлягає виконанню оскільки розрахунок заборгованості є неправильним, не відповідає сумі боргу, в тому числі у звіті ліквідатора товариства, затвердженого господарським судом, а банк незаконно нарахував після відкриття ліквідаційної процедури неустойку та інші фінансові санкції. Крім того, банк вже звертався до суду з позовом про звернення стягнення на майно.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать доказам у справі та вимогам матеріального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що судом не враховано, що нотаріусом в напису вказаний розмір заборгованості, якій не відповідає розрахунку банку в направленому йому вимозі - попередженні, з дня виникнення права вимоги минуло більше року, та її строк закінчився 5 червня 2010 року.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

З'ясувавши обставини справ та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2007 року між банком (який на той час був товариством з обмеженою відповідальністю) та ТОВ «НКО» укладено договір не відновлювальної кредитної лінії. За договором позичальнику відкривалася кредитна лінія на 1280 000 грн. зі строком погашення до 15 квітня 2009 року (далі - кредитний договір) під 18 % річних. 26 вересня 2007 року між сторонами була укладена додаткова угода, якою внесені зміні в п.1.1. договору та в декілька інших пунктів. В наступному, а саме 1 липня 2008 року та 28 жовтня 2008 року сторонами укладено додаткові угоди №№ 2 і 3, за якими банк визначив підвищену процентну ставку за користування кредитними грошима за період після 19 квітня 2009 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальником, 16 квітня 2007 року був укладений іпотечний договір між банком та ОСОБА_5, за яким останній передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. У вказаний договір 26 вересня 2008 року були внесені зміни, в тому числі в ціну іпотечного майна, яка визначалася в 1 259 773 грн. ТОВ «НКО» не сплачувало кредит за умовами договору. У зв'язку з чим, банк 30 вересня 2009 року направив як ОСОБА_5, так і позичальнику вимогу про усунення порушення. У вимозі йшлося про дострокове повернення 1 333 961 грн. 21 коп., з яких: 1 280 000 грн. борг по кредиту ; 49121 грн. 76 коп. борг по простроченим процентам, 4839 грн. 45 коп. нарахованих процентів. Одночасно іпотекодавець ОСОБА_5 попереджався про наслідки невиконання вимог - звернення стягнення на іпотечне майно. Вимога була отримана ОСОБА_5 14 травня 2009 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, копія якого є в матеріалах справи.

15 березня 2011 року банк звернувся до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису за іпотечним договором для погашення боргу. В заяві банк вказував, що заборгованість за кредитним договором склала на 16 лютого 2009 року - 1 333 961 грн. 21 коп., з яких: 1 280 000 грн. борг за кредитом, 49121 грн. 76 коп. прострочені відсотки та 4839 грн. 45 коп. нараховані відсотки за період з 26 січня 2009 року по 31 січня 2009 року. Посилаючись на викладене позичальник просив вчинити виконавчий напис на іпотечному договорі, надавши копію розрахунку заборгованості станом на 16 лютого 2009 року в розмірі 1 333 961 грн. 21 коп.

17 березня 2011 року приватний нотаріус вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на іпотечну квартиру для погашення заборгованості по кредитному договору.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд виходив з того, що виконавчий напис вчинено у відповідності з вимогами закону, а борг є безспірним.

Проте з висновками суду погодитися не можна.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 33 Закону України «Про іпотеку», постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року № 1172, положенням Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 ( в редакції на час вчинення напису), а також наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року № 2368/5.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Отже, виходячи зі змісту вказаних нормативно правових актів, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджено документами, перелік яких затверджено вказаною постановою.

Незважаючи на таки вимоги закону, та направлення претензії банком іпотекодавцю на 1333 961 грн. 21 коп., боргу за кредитом на 16 лютого 2009 року, у виконавчому напису вказані інша сума заборгованості та період за який вона виникла. Зокрема у виконавчому напису зазначено, що кошти від реалізації майна пропонуються для задоволення вимог банку за період з 1 листопада 2008 року по 15 травня 2009 року в межах вартості предмета іпотеки в сумі 1 259 773 грн. При цьому у вказаному напису зазначено лише про погашення частини кредиту, хоча в розрахунку банку в якості боргу зазначено як тіло кредиту так і проценти за користування кредитом.

На ці обставини суд уваги не звернув. Тоді як вони свідчать про те, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено без дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (в редакції на час вчинення напису). У зв'язку з чим, його необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, скасувавши рішення у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, та ухваливши нове рішення, про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303,309,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 651 та вчинений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про звернення стягнення на чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, передану ним в іпотеку публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит», на підставі іпотечного договору від 16 квітня 2007 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: