Постанова № 30750891, 27.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року (о 16 год. 50 хв.)Справа № 0870/58/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Жигунової О.М.

представника відповідача Ратієва Д.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Запорізький титано - магнієвий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ДП «ЗТМК», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, яка була замінена на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ, відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001150808 та № 0001170808 від 27.07.2011.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та наданих додаткових поясненнях (вх. № 40611 від 24.09.2012 та вх. № 835 від 11.01.2013). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відсутнє заниження валового доходу на суму 76 178 717 грн. та заниження валових витрат на суму 702 429 грн. внаслідок здійснення врегулювання сумнівної заборгованості по взаємовідносинам з ВАТ «Запоріжжяобленерго», оскільки у ДП «ЗТМК» відсутнє рішення суду про визнання заборгованості, а є ухвала, якою затверджена мирова угода, і на підставі якої припинено провадження у справі, а тому немає підстав для застосування до зазначеної заборгованості підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Щодо завищення валових витрат на суму 53 332 528 грн. та суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 на суму 30 546 787 грн., за 2010 рік на суму 84 597 021 грн. внаслідок не врахування результатів попередніх перевірок позивач зазначає, що відсутнє їх завищення, оскільки ДП «ЗТМК» не погоджується з результатами Акту від 22.09.2010 №307/08-08/00194731 попередньої планової перевірки та здійснює оскарження прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. Щодо завищення валових витрат на суму 3 606 564 грн. та на суму 3 209 776 грн. внаслідок врегулювання безнадійної заборгованості, яка була віднесена до складу валового доходу та була погашена ДП «ЗТМК» у неперевіряємому податковому періоді, зазначає, що не збільшення валових витрат на суму заборгованості у податкових періодах її погашення, не позбавляє права платника податку збільшити валові витрати на суму погашеної заборгованості у наступних податкових періодах шляхом виправлення даних податкової декларації. Також, позивач заперечує проти завищення валових витрат на суму 301 375 грн. на придбання товару по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Авангард-Інвест» у зв'язку з тим, що поставка здійснювалася на підставі укладених дійсних договорів та підтверджується первинними документами. Просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001150808 та № 0001170808 від 27.07.2011.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченнях на адміністративний позов (вх. № 51720) від 05.12.2012. Зокрема, зазначає, що має місце заниження з боку позивача валового доходу на суму 76 178 717 грн. та заниження валових витрат на суму 702 429,00грн. в результаті невірного застосування пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та норм Господарського процесуального кодексу, а ухвала суду про затвердження мирової угоди є рішенням про визнання заборгованості. Щодо завищення валових витрат на суму 3 606 564 грн. позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат сума заборгованості перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», яка була віднесена до складу валового доходу у 2 кварталі 2010 року у декларації з податку на прибуток підприємства по ряд. 02.3. «врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості на була погашено ДП «ЗТМК» у 1 кварталі 2010 року. Тобто позивачем в декларації за 1 квартал 2010 року було збільшено валові доходи у розмірі 3606 564,00 грн.

Так перевіркою встановлено, що в порушення п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за 2010 безпідставно збільшено валові витрати у розмірі 3209 776,00 грн., на суму визнаної судом заборгованості.

Зазначає, що з врахуванням приписів пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами » позивач мав право збільшити валові витрати за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення, тобто у 4 кварталі 2008 - 2 квартал 2010.

Щодо завищення валових витрат на суму 301 375 грн. на придбання товару по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Авангард-Інвест» відповідач зазначає, що ТОВ «Авангард-Інвест» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту третіх осіб здійснювало взаємовідносини з ДП «ЗТМК» без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах та відсутність мети створення правових наслідків та стверджує, що фактично господарські операції з поставки товарів ТОВ «Авангард-Інвест» не відбувалося. Просить суд у задоволенні адміністративного позову ДП «ЗТМК» відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ДП «ЗТМК» (ідентифікаційний код 00194731) є юридичною особою, яка зареєстрована 22.12.1999 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 526100 та довідкою АА № 477783 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) посадовою особою СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ЗТМК» з питань, що викладені в запереченнях підприємства до акта перевірки від 08.06.2011 № 140/08-08/00194731 за період з 01.07.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено Акт від 14.07.2011 № 168/08-08/00194731 (далі - Акт).

Відповідно до Акту перевіркою встановлено, зокрема, порушення пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5, п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21 419 400 грн., у тому числі за 3 квартали 2010 року в сумі 24 245 095 грн. (за 3 квартал 201 року 9 961 637 грн.), за 2010 рік в сумі 21 419 400 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 84 597 021 грн., у тому числі: за 3 квартали 2010 у сумі 30 546 787 грн. (з врахуванням 20% від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього (2009) податкового року в сумі 20 026 198 грн.), за рік 2010 рік у сумі 84 597 021 грн. (з врахуванням 20% від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього (2009) податкового року в сумі 20 026 198 грн.).

На вказаний Акт позивачем надавалися заперечення від 19.07.2011 вих. №11/13-2678, в яких позивач не погоджується з висновками перевірки та наводить аргументи про відсутність порушень чинного законодавства.

Листом від 26.07.2011 № 6211/10/08-08 відповідачем надано відповідь на заперечення, в якій зазначено, що підстав для задоволення зазначених заперечень на акт перевірки немає.

На підставі Акта та виявленого порушення відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 № 0001150808, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8 919 927,50 грн., в тому числі за основним платежем - 7 135 942,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 783 985,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 № 0001170808, яким позивачу зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року у сумі 30 546 787,00 грн., за рік 2010 рік у сумі 84 597 021,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ДП «ЗТМК» було оскаржено їх до ДПА у Запорізькій області (скарга № 25-02.22/2865 від 08.08.2011).

За результатами розгляду зазначеної скарги ДПА в Запорізькій області прийнято рішення № 4425/10/25-020 від 04.10.2011, яким податкове повідомлення-рішення №0001150808 від 27.07.2011 та податкове повідомлення-рішення № 0001170808 від 27.07.2011 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про результати розгляду скарг, 14.10.2011 ДП «ЗТМК» було оскаржено їх до ДПС України.

Розглянувши повторну скаргу, ДПС України прийняло рішення № 7620/6/10-2115 від 15.12.2011, яким податкове повідомлення-рішення № 0001150808 та податкове повідомлення-рішення № 0001170808 від 27.07.2011 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо завищення валових витрат на суму 3 606 564 грн. та на суму 3 209 776 грн., то суд дійшов до висновку про відсутність даного порушення виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, який діяв на час існування спірних правовідносин, у попередніх податкових періодах позивачем було збільшено валові доходи на суму 3 606 564 грн. та на суму 3 209 776 грн.

Згідно з пп. 12.1.5 п. 12.1. ст. 12 Закону № 334/94-ВР якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

З зазначеного виходить, що платник податку має право збільшити валові витрати на відповідну суму у випадку її погашення.

Факт погашення заборгованості, попередньо віднесеної позивачем до валового доходу відповідач не заперечує.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III та пунктом 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 № 143, що діяв на час існування спірних правовідносин, було передбачено, що платник податку, який самостійно виявляє помилку в показниках раніше поданої податкової декларації, має право виправити її одним зі способів: або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний звітний період, у якому помилку було самостійно виявлено; або надати уточнюючий розрахунок показників до податкової декларації, у якій було припущено помилку.

Скористатися зазначеним правом платник податку має право протягом строку давності, визначеного ст. 15 Закону № 2181-III, тобто протягом 1095 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, у якій було припущено помилку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що не збільшення валових витрат на суму заборгованості у податкових періодах її погашення, не позбавляє права платника податку збільшити валові витрати на суму погашеної заборгованості у наступних податкових періодах шляхом виправлення даних податкової декларації.

Отже, позивачем правомірно було збільшено валові витрати на суми погашення заборгованості попередньо віднесеної до складу валового доходу шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за 2010 рік.

Також слід зазначити, що відповідно до пп. 2.3.2 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 № 327, який діяв на час існування спірних правовідносин, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.

З зазначеного виходить, що податковий орган під час проведення перевірок повинен встановлювати будь-які порушення податкового законодавства, як завищення валових витрат у відповідних періодах, так і їх заниження, що відповідачем не було зроблено під час проведення попередніх перевірок.

Таким чином, позивач відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 5.1 ст. 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства законно та обґрунтовано збільшено валові витрати на суму 3 606 564 грн. та на суму 3 209 776грн.

Щодо твердження відповідача про те, що договори укладені між ДП «ЗТМК» та ТОВ «Авангард-Інвест» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, у зв'язку з чим позивач не має права на віднесення до складу валових витрат у грудні суму 301 375 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Авангард-Інвест» та ДП «ЗТМК» були укладені договори № 365 від 22.11.2010, № 287 від 19.08.2010 на поставку піддонів дерев'яних, чавуну та коксового дріб'язку за період 01.12.2010 по 31.12.2010.

На підтвердження поставки товару від ТОВ «Авангард-Інвест» позивачем було надано суду первинні документи, зокрема, копії податкових накладних, видаткових накладних, прибуткові ордери, рахунки та платіжні доручення, а саме податкова накладна № 556 від 01.12.2010, прибутковий ордер № 2010-5225, видаткова накладна № РН-000887 від 01.12.2010, платіжне доручення № 11Н-622 від 28.01.2011, рахунок-фактура № СФ-000815 від 24.11.2010, податкова накладна № 571 від 06.12.2010, прибутковий ордер № 2010-5033, видаткова накладна № РН-000899 від 06.12.2010, платіжне доручення № 10Н-621 від 10.12.2010, рахунок-фактура № СФ-000840 від 06.12.2010, податкова накладна № 592 від 13.12.2010, № 610 від 21.12.2010, прибутковий ордер № 2010-5117, видаткова накладна №РН-000915 від 13.12.2010, прибутковий ордер № 2010-5267, видаткова накладна № РН-000931 від 21.12.2010, платіжне доручення № 10Н-1045 від 28.12.2010, рахунок-фактура №СФ-000840 від 06.12.2010, № СФ-000856 від 13.12.2010, платіжне доручення №10Н-1062 від 29.12.2010, № 10Н-1094 від 30.12.2010, № 11Н-114 від 10.01.2011, рахунок-фактура №СФ-000867 від 21.12.2010, податкова накладна № 611 від 22.12.2010, прибутковий ордер №2010-5443, видаткова накладна № РН-000932 від 22.12.2010, платіжне доручення №11Н-623 від 28.01.2011, рахунок-фактура № СФ-000869 від 22.12.2010, картки складського зберігання, копію свідоцтва платника ПДВ №11561573, а також копії залізничних накладних №52938300 від 01.12.2010, № 52938436 від 01.12.2010, № 52994173 від 01.12.2010, №52994169 від 01.12.2010, № 52994202 від 10.12.2010, № 52994226 від 17.12.2010.

Первинні документи відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки та підтверджують факт поставки товару ДП «ЗТМК» від ТОВ «Авангард-Інвест».

Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагента позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Щодо твердження відповідача про те, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Авангард-Інвест» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочину та визнання його таким, що укладений без наміру настання правових наслідків. Твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочину є лише його припущенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобовязання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем було сформовано валові витрати у відповідності до приписів податкового законодавства, а висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0001150808, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

З Акту вбачається, що СДПІ під час проведення перевірки враховано результати Акту планової виїзної перевірки № 307/08-08/00194731 від 22.09.2010 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, за результатами якої встановлено порушення:

п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, а саме, ДП «ЗТМК» не включило до складу валового доходу суму непогашеної заборгованості у розмірі 87 731 377,00 грн., визнаної у порядку досудового врегулювання спорів;

порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ДП «ЗТМК» за 3 квартали 2009, 2009 рік, за 1 квартал 2010, 1 півріччя 2010 завищено валові витрати, а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості, що для цілей оподаткування відповідно до вказаного Закону не може бути визнано як господарська діяльність в сумі 135 857 742 грн.;

порушення пп 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підприємством завищено валові витрати на суму 155 000 грн.;

порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ДП «ЗТМК» завищено валові витрати, а саме витрати на придбання товару, поставка якого постачальником ТОВ «Електрод-Сервіс» не підтверджена товарно-транспортними накладними в сумі 14 564 615 грн.

Отже, відповідачем зроблено висновок про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 84 597 021 грн. за 2010 рік, у тому числі за 3 квартали 2010 у сумі 30 546 787,00 грн. та завищення валових витрат у сумі 53 332 528 грн.

Як було встановлено судом, позивач не погодився з результатами акту перевірки №307/08-08/00194731 від 22.09.2010 та оскаржив у судовому порядку прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення № 0000740808/0 від 05.10.2010, №0000740808/1 від 09.12.2010, які були предметом розгляду справи №2а-0870/3374/11.

За результатами розгляду справи №2а-0870/3374/11 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом викладені в акті перевірки №307/08-08/00194731 від 22.09.2010 висновки про порушення ДП «ЗТМК» законодавства, визнані неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, а прийняті податкові-повідомлення рішення №0000740808/0 від 05.10.2010, №0000740808/1 від 09.12.2010 скасовані. Вищим адміністративним судом постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 по справі №2а-0870/3374/11 залишено без змін.

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом по справі №2а-0870/3374/11 було встановлено, що з врахуванням об'єктивно обумовлених причин реалізації ДП «ЗТМК» продукції за цінами з перевищенням фактичної собівартості та відсутності законодавчо встановленої заборони щодо самостійного визначення суб'єктом підприємницької діяльності ціни товару, здійснення ДП «ЗТМК» спірних операцій підпадає під визначення господарської діяльності в розумінні Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та діяльності направленої на отримання доходу, тому ДП «ЗТМК» законно та обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 135 857 742 грн. внаслідок реалізації продукції власного виробництва за цінами нижчими її повної собівартості, а висновки СДПІ з цього питання визнані судом помилковими.

Як виходить з Акту перевірки №168/08-08/00194731, відповідачем у 2 півріччі 2010 не виявлено порушення щодо завищення валових витрат у зв'язку з реалізацією позивачем продукції власного виробництва нижче собівартості, на об'єкт оподаткування податком на прибуток та податок на прибуток за 3 квартали 2010 року, 2010 рік, вплинуло саме зменшення відповідачем валових витрат у розмірі 135 857 742 грн., витрат на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості за період 2009 року по 1 півріччя 2010 року.

Також, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було з'ясовані та встановлені обставини по відсутності підстав у позивача для збільшення валового доходу на підставі ухвал про затвердження мирових угод при врегулюванні сумнівної заборгованості по взаємовідносинам з ВАТ «Запоріжжяобленерго». Так, судом зазначено, що виносячи ухвалу про затвердження мирової угоди, якою одночасно припиняється провадження по справі, викладає висновок з розглядуваного питання. Рішення про визнання заборгованості не приймається, оскільки в даному випадку спір по суті не вирішується. Встановлення в мотивувальній частині ухвали обставин, які мають значення для вирішення питання про затвердження мирової угоди, не свідчить про прийняття судом рішення в розумінні пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», тому винесення Господарським судом Запорізької області ухвал про затвердження мирових угод не є підставою для збільшення валових доходів на підставі пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, суд, під час розгляду справи №2а-0870/3374/11 встановив відсутність з боку ДП «ЗТМК» порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, за 3 квартали 2009, 2009 рік, за 1 квартал 2010, 1 півріччя 2010 та відповідно прийшов до висновку про відсутність завищення валових витрат у загальній сумі 135 857 742 грн. та відповідно завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 127 631 390 грн., а також заниження валового доходу а суму 87 731 377 грн. у вказаних періодах.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, фактично встановлені ті обставини, що вплинули на від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та на валові доходи позивача за 2010 рік, у тому числі за 3 квартали 2010.

На підставі вищевикладеного, відповідач неправомірно зменшив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 84 597 021 грн. за 2010 рік, у тому числі за 3 квартали 2010 у сумі 30 546 787 грн. та зменшив валові витрати у сумі 53 332 528 грн. та збільшив валові доходи за заборгованістю по ВАТ «Запоріжжяобленерго» на суму 76 178 717грн.

У зв'язку з зазначеним податкове повідомлення-рішення № від 27.07.2011 0001170808, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001150808 від 27.07.2011, податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0001170808 від 27.07.2011, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.

Присудити на користь Державного підприємства «Запорізький титано - магнієвий комбінат» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 30,12 грн. (тридцять гривень дванадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак