Ухвала суду № 30750798, 17.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Коршиков С.К.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року справа №812/193/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року по адміністративній справі № 812/193/13-а за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Первомайську Луганської області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення пені в сумі 46570,26 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення нарахованої пені за прострочення терміну сплати страхових внесків в сумі 46570,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХІV Державне підприємство «Первомайськвугілля» був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності і станом на 20.12.2012 має заборгованість зі сплати страхових внесків до відділення Фонду СНВ України. В порушення зазначеного Закону та Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та використання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань України», затвердженої постановою Правління Фонду страхування від нещасних випадків України від 12.07.2007 № 36, ДП «Первомайськвугілля» не в повному обсязі перерахувало страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Згідно акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду від 20.12.2012, пеня за платежами ДП «Первомайськвугілля» за період з 01.11.2011 по 30.09.2012 перед відділенням Фонду складає 46570,26 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року по адміністративній справі № 812/193/13-а у задоволенні позову відмовлено, з огляду на відсутність правової можливості з боку позивача здійснити нарахування пені за результатами перевірки на наявну заборгованість зі сплати страхових внесків (недоїмки) у періоді, що виникла до 01.01.2011 року (а.с.59, 60-61).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.66-68).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з огляду на положення п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Колегія суддів вважає, що розгляд справи за можливий без участі представників сторін. Від відповідача надійшли письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Первомайськвугілля» зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 24.04.2003 (а. с. 10). Позивачем проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ДП «Первомайськвугілля» за період з 01.11.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 20.12.2012 № 105 (а. с. 8-9). Проведеною перевіркою виявлені факти порушення сплати страхових внесків, за що нарахована пеня у розмірі 46570,26 грн.

Оцінка спірних відносин здійснюється щодо нарахування пені за спірним актом.

В акті перевірки зазначено про те, що вона проведена на підставі пункту 8.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України затвердженої Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, яка втратила чинність на підставі Постанови цього Фонду від 30 листопада 2010 року, яка зареєстрована в Мінюсті 17.12.2010 року за №1286/18581, з 1 січня 2011 року.

Результати перевірки викладені в акті за встановленою пунктом 4.9 формою додатку 5 до Порядку здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати страхувальниками страховим внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, інших платежів до Фонду та цільовим використанням коштів, затвердженого Постановою від 17 жовтня 2003 року № 68. Пунктом 7.1 Розділу 7 Порядку встановлено, що відповідно до статті 52 Закону № 1105 не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески стягуються у порядку, визначеному законом, з нарахування пені.

Колегія суддів зазначає, що наведений порядок не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовим актом відповідно до статті 117 Конституції України, внаслідок чого не може застосовуватись судом за положеннями принципу законності встановленими статтею 9 КАС України.

Акт складений на підставі порядку є єдиним документом на підставі якого нарахована пеня з посиланням на приписи пункту 4.9 Порядку, саме на підставі цього акту в обліку відповідача сформована недоїмка, пеня та здійснені висновки та пропозиції щодо їх сплати.

Згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон № 2464-VІ) частину статті 52 Закону № 1105-ХІV, якою передбачалось за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування нарахування пені згідно із законом було виключено.

Доводи апелянта щодо залишення відповідальності та права нарахування пені за порушення строків сплати внесків базується на тому, що у зв'язку з прийняттям Закону № 2464-VІ запроваджена нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В той же час, регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 2464-VІ (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Як зазначає позивач, з урахуванням приписів пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ таке регулювання щодо компетенції стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, залишені за Фондом.

Спору щодо необхідності виконання обов'язку відповідача вимог законодавства щодо сплати внесків нарахованих станом на 01.01.2011, та компетенції з боку Фонду по вимозі їх сплати не має.

Як зазначалось вище в межах даної справи, спірним питання є, саме правомірність нарахування відповідачем пені, а не інші питання, що стосуються стягнення заборгованості (недоїмки) по сплаті страхових внесків сум штрафних санкцій, що залишаються не погашеними на момент вирішення питання щодо нарахованої пені на момент складання акту.

На реалізацію положень Закону № 2464-VІ правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийняло постанову від 30 листопада 2010 року № 31 «Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України».

Пунктом 2 цієї постанови установлено вважати такою, що втратила чинність постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України»(Постанова № 36).

З огляду на положення п.2.1 Постанови Фонду від 30 листопада 2010 року, при наявності заборгованості зі сплати страхових внесків, сум штрафних санкцій, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості, існує правова можливість для відповідача застосування Інструкції №36, в той же час лише з певними застереженнями.

Згідно з підпунктом 5.1. Інструкції, затвердженої Постановою № 36, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Відповідно до пункту 5.2 вказаної Інструкції пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума пені нарахована у відповідності до вищенаведеної норми.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-14 від 23 вересня 1999 року передбачена відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків, зокрема частина друга даної статті ( в редакції Закону України №435-5 від 12 грудня 2006 року), що діяла по 1 січня 2011 року передбачала за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків стягнення із страхувальника пені згідно із законом.

Колегія суддів зазначає, що жодна Постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, якою затверджується та чи інша інструкція, не може підміняти собою закон, лише яким може встановлюватися відповідальність за допущенні ті чи інші порушення. Підміняти компетенцію такого органу на законодавчий орган та вважати за можливе застосування такої інструкції в частині нарахування пені є недоречним.

В даному випадку закону, як того вимагає положення ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який передбачав би нарахування та стягнення пені за несплату (несвоєчасну сплату) даного виду страхування не існує.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституцій Суд України Рішенням від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (пункт 1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.

Колегія суддів вважає, що підстави для нарахування пені у межах спірних відносин відсутні. Акт перевірки є протиправним способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій в частині нарахування пені, як з огляду на відсутність компетенції Фонду так і на порушення норм матеріального права, а також застосування положень підзаконного акту дія якого припинена шляхом скасування.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Первомайську Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року по адміністративній справі № 812/193/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар