Постанова № 30750062, 17.04.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5002-7/2376-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Мозговий Артем Вадимович, довіреність №б/н від 06.11.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс";

третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД;

третьої особи: Павленко Володимир Іванович, довіреність №б/н від 04.12.12, Компанія Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited);

розглянувши апеляційну скаргу Компанії Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited) на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 26 грудня 2012 року у справі №5002-7/2376-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Садова, буд.19, Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530)

до товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" (вул. Г. Васильєва, 23, Сімферополь, 95040)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД (вул. Ш. Руставелі, 38б, Київ 23, 01023)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Компанія Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited) (вул. Десятинна, 4/6, кв. 218, місто Київ, 01001)

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" про звернення стягнення на предмет застави: основні засоби - машини, обладнання, інструменти, інвентар, перелічені в Додатку №1 до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 19 серпня 2008 року і зареєстрованого в реєстрі за №21529, із змінами, внесеними на підставі договору про внесення змін до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 05 листопада 2008 року і зареєстрованого в реєстрі за №27472, що зберігаються за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Узлова, буд.. 6 і належать товариству з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" та перелік яких викладено в прохальній частині позовної заяві, для задоволення вимог публічного акціонерного товариства „Дочірній Банк Сбербанку Росії" із сплати частини заборгованості за комісією у розмірі 12 000 000,00 грн., нарахованою за обслуговування резервного і документарних акредитивів за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року за договором на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів №LC/150808 від 15 серпня 2008 року з всіма наступними змінами і доповненнями, а також визначити спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України „Про виконавче провадження" за початковою ціною визначеною незалежною експертною оцінкою.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 12, 16, 526, 536, 543, 572, 590, 625 Цивільного Кодексу України, статті 20 Закону України „Про заставу", положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що всупереч умовам укладених між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою „Союз-Віктан ЛТД" договору про акредитив та додаткових угод до нього, останній свої зобов'язання виконував не належним чином, зокрема, суми резервного й документарного акредитиву та суму комісійної винагороди Банку не повернув, що призвело до виникнення заборгованості. Разом з тим, з метою забезпечення належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою „Союз-Віктан ЛТД" взятих на себе зобов'язань за договором про акредитив з всіма змінами і доповненнями до нього, 19 серпня 2008 року між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" був укладений договір застави, який посвідчений приватним нотаріусом і зареєстрований в реєстрі за №21529. У вказаному договорі відповідач виступив заставодавцем та майновим поручителем товариства з обмеженою відповідальністю Фірмою „Союз-Віктан ЛТД" перед Банком в забезпечення зобов'язань Фірми „Союз-Віктан ЛТД". Отже, Банк, звертаючись до суду, заявив вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс", як майнового поручителя.

13 грудня 2012 року судом першої інстанції було здійснено заміну первісного позивача - публічне акціонерне товариство „Дочірній Банк СберБанку Росії" на належного позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія".

20 грудня 2012 року представником позивача у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України було надано клопотання про зменшення розміру позивних вимог, у якому останній просив суд звернути стягнення на предмет застави, а саме:

- основні засоби - машини, обладнання, інструменти, інвентар, перелічені в додатку 1 (перелік додається) до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 19 серпня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за №21529, із змінами, внесеними на підставі договору про внесення змін до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 05 листопада 2008 року і зареєстрованого в реєстрі за №27472, що зберігається за адресою: вул. Узлова 6, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95047 і належить товариству з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" (код ЄДРПОУ 31469850), визначивши спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною визначеною незалежною експертною оцінкою.

- основні засоби - машини, обладнання, інструменти, прилади, інвентар (меблі), транспортні засоби та ін., перелічені в Додатку 1 (перелік додається) до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 19 серпня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за №21530, із змінами, внесеними на підставі договору про внесення змін до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 05 листопада 2008 року і зареєстрованого в реєстрі за №27473, що зберігається за адресою: вул. Узлова 6, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95047 і належить товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" (код ЄДРПОУ 31469850), визначивши спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною визначеною незалежною експертною оцінкою.

- для часткового задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (код ЄДРПОУ 36499654, п/р 2600716690 в КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 324021) за договором №26-10/12-Н наступного відступлення права вимоги від 26 жовтня 2012 року, а саме: заборгованості за акредитивом та розрахункової комісії за обслуговування акредитиву за додатковою Угодою №6 від 26 листопада 2008 року та частини заборгованості за розрахункової комісії за обслуговування акредитиву за додатковою Угодою №3 від 19 серпня 2008 року до договору на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів №LС/150808 від 15 серпня 2008 року у загальній сумі 35 000 000,00 грн. (тридцять п'ять мільйонів гривень).

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" сплачений судовий збір у сумі 64 380,00 гривень.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2012 року у справі №5002-7/2376-2012 (суддя Дворний І.І.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" задоволено.

Звернуто стягнення на предмет застави, а саме:

- основні засоби - машини, обладнання, інструменти, інвентар, перелічені в додатку 1 до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 19 серпня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за №21529, із змінами, внесеними на підставі договору про внесення змін до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 05 листопада 2008 року і зареєстрованого в реєстрі за №27472, що зберігається за адресою: вул. Узлова 6, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95047 і належить товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс", визначивши спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною визначеною незалежною експертною оцінкою;

- основні засоби - машини, обладнання, інструменти, прилади, інвентар (меблі), транспортні засоби та ін., перелічені в додатку 1 до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 19 серпня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за №21530, із змінами, внесеними на підставі договору про внесення змін до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 05 листопада 2008 року і зареєстрованого в реєстрі за №27473, що зберігається за адресою: вул. Узлова 6, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95047 і належить товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс", визначивши спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною визначеною незалежною експертною оцінкою;

- для часткового задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" за договором №26-10/12-Н наступного відступлення права вимоги від 26 жовтня 2012 року, а саме: заборгованості за акредитивом та розрахункової комісії за обслуговування акредитиву за додатковою Угодою №6 від 26 листопада 2008 року та частини заборгованості за розрахункової комісії за обслуговування акредитиву за додатковою Угодою №3 від 19 серпня 2008 року до договору на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів №LС/150808 від 15 серпня 2008 року у загальній сумі 35 000 000,00 грн. (тридцять п'ять мільйонів гривень).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Підставою задоволення позовних вимог позивача стало рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2012 року по справі №5002-28/4250-2012, згідно якого відповідач зобов'язаний був передати у власність позивача вищевказаний цілісний майновий комплекс оцінений в 30 782 652,00 гри. та фактичне визнання відповідачем позовних вимог позивача.

Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, Компанія Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited) звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуваним рішенням були порушені права та інтереси заявника апеляційної скарги, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 05 березня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Плута В.М. у складі колегії його було замінено на суддю Гонтаря В.І..

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 26 березня 2013 року у зв'язку з хворобою судді Гонтаря В.І. у складі колегії його було замінено на суддю Балюкву К.Г.

05 березня 2013 року, у судовому засіданні, представник позивача з доводами апеляційної скарги не погоджується та заперечує проти їх задоволення, представник заявника апеляційної скарги наполягав на задоволенні апеляційної скарги, інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду були повідомленні належним чином рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладена на 26 березня 2013 року.

26 березня 2013 року, представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду були повідомленні належним чином рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладена на 09 квітня 2013 року.

09 квітня 2013 року, у судовому засіданні, представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав свої доводи проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача висловив свою думку з приводу розгляду справи, представник заявника апеляційної скарги наполягав на її задоволенні, представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, у розгляді справи було оголошено перерву до 17 квітня 2013 року.

17 квітня 2013 року від представника заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про залучення його у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судове засідання, призначене на 17 квітня 2012 року, представники відповідача та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Представники заявника апеляційної скарги підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні, представник позивача підтримав свій відзив на апеляційну скаргу та з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

15 серпня 2008 року закрите акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії" та фірма „Союз-Віктан" ЛТД (товариство з обмеженою відповідальністю) уклали договір на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів за №LC/150808 (далі по тексту - „договір про акредитив"), відповідно до якого, Банк відкрив товариству відновлювальний ліміт для проведення операцій з відкриття документарних та (або) резервних акредитивів у сумі 27 500 000,00 доларів США терміном дії до 30 серпня 2010 року.

Відповідно до пункту 1.3 даного договору про акредитив сума кожного акредитива, строк його відкриття та сплати, дата платежу фірми „Союз-Віктан" ЛТД, строки і розмір сплати винагороди за відкриття акредитиву, назва бенефіціара та інші істотні умови, будуть визначаться сторонами в додаткових угодах до договору про акредитив, що мають бути укладені для відкриття кожного акредитиву та будуть невід'ємною частиною договору про акредитив.

Матеріали справи свідчать про те, що 19 серпня 2008 року Банк та фірма "Союз-Віктан" ЛТД уклали додаткову угоду №2 до договору про акредитив, відповідно до умов якої, Банк на підставі наданої йому заяви на акредитив №1 від 19 серпня 2008 року відкрив Фірмі „Союз-Віктан" ЛТД резервний акредитив на суму 15 970 312,50 доларів США з датою платежу фірми "Союз-Віктан" ЛТД за акредитивом - не пізніше 20 серпня 2009 року і терміном дії до 20 серпня 2009 року.

В подальшому, 19 серпня 2008 року фірма "Союз-Віктан" та Банк уклали додаткову угоду №3 до договору про акредитив, відповідно до умов якої, останній, на підставі наданої йому заяви на акредитив №2 від 19 серпня 2008 року відкрив фірмі "Союз-Віктан" ЛТД документарний акредитив на суму 8 540 000,00 доларів США терміном дії до 08 вересня 2009 року і з датою платежу за акредитивом - 20 серпня 2009 року.

26 листопада 2008 року між Банком та фірмою „Союз-Віктан" ЛТД було укладено додаткову угоду №6 до договору про акредитив, згідно якої, Банк на підставі наданої йому заяви на акредитив №3 від 26 листопада 2008 року, відкрив фірмі „Союз-Віктан" ЛТД документарний акредитив на суму 2 979 412,00 доларів США терміном дії до 27 грудня 2008 року і з датою платежу фірми „Союз-Віктан" ЛТД за акредитивом - 23 листопада 2009 року.

Також, встановлено, що 01 грудня 2008 року Банк та фірма „Союз-Віктан" ЛТД уклали додаткову угоду №7 до договору про акредитив, якою встановили нову дату платежу останнього за акредитивом, випущеним Банком на підставі заяви на акредитив №3 від 26 листопада 2008 року - 27 листопада 2009 року.

04 серпня 2009 року між Банком та фірмою „Союз-Віктан" ЛТД було укладено додаткову угоду №8 до договору про акредитив, згідно з якою, сторони встановили нову дату платежу фірми „Союз-Віктан" ЛТД за акредитивом, випущеним Банком на підставі заяви на акредитив №1 від 19 серпня 2008 року - 18 вересня 2009 року.

Досліджуючи умови договору, укладеного між сторонами, та додаткові угоди до нього, судом встановлено, що фірма „Союз-Віктан" ЛТД зобов'язана сплатити Банку винагороду за відкриття акредитиву в загальній сумі 68 722,66 доларів США, а також щомісяця, у строк по 5 (п'ятий) робочий день місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати комісійну винагороду Банку в розмірі 4 відсотка річних від суми акредитиву, зазначеної в заяві на акредитив №1 від 19 серпня 2008 року, заяві на акредитив №2 від 19 серпня 2008 року та комісійну винагороду у розмірі 4,6 відсотка річних від суми акредитиву, зазначеної в заяві на акредитив №3 від 26 листопада 2008 року.

З метою забезпечення належного виконання товариством взятих на себе зобов'язань за договором про акредитив з всіма змінами і доповненнями до нього, 19 серпня 2008 року між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" було укладено договір застави, якій посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. і зареєстрований в реєстрі за №21529 (далі по тексту - договір застави).

Відповідно до статті 3 договору застави відповідач передав Банку в заставу належні заставодавцю (відповідачу) основні засоби - машини, обладнання, інструменти, інвентар тощо, що перелічені в додатку №1 до договору застави і належать товариству з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" на підставі довідки про вартість основних засобів №38 від 19 серпня 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2008 року Банк та товариство з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" уклали договір про внесення змін до договору застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. і зареєстрований в реєстрі за №27472.

Так, згідно пункту 1 статті 3 договору про внесення змін до договору застави від 05 листопада 2008 року сторони, серед іншого, виклали пункт 3.1 договору застави в новій редакції, відповідно до якої, предметом застави за цим договором стали належні товариству з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" основні засоби - машини, обладнання, інструменти, інвентар. Предмет застави, що передається в заставу Банку, перелічений в додатку №1 до договору застави та належить товариству з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" на підставі довідки про вартість основних засобів №39 від 19 серпня 2008 року.

Статтею 2 договору застави встановлено, що заставою забезпечуються наступні зобов'язання товариства, які випливають із договору про акредитив та можуть виникнути в майбутньому за Договором про акредитив:

- зобов'язання в строк/и та в порядку, які передбачені пунктом 1.1 договору про акредитив, а у випадках передбачених законодавством України та/або договором застави - до настання цього терміну, відшкодувати Банку суму акредитиву згідно договору про акредитив;

- зобов'язання в строк/и та в порядку, які передбачені в Розділі 5 договору про акредитив, а у випадках передбачених законодавством України та/або договором про акредитив та/або договором застави, - до настання термінів, зазначених в Розділі 5 договору про акредитив - сплатити/чувати Банку комісійну винагороду за обслуговування акредитивів за договором про акредитив з розрахунку 4% річних (з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках, передбачених розділом 5 Договору про акредитив;

- зобов'язання відшкодувати збитки, завдані Банку невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань по договору про акредитив;

- зобов'язання сплатити Банку штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору про акредитив у строки та у розмірах, передбачених договором про акредитив, тощо.

Звертаючись до суду з позовною заявою Банк наполягає на тому, що фірмою „Союз-Віктан" ЛТД, станом на 08 липня 2010 року, були порушені вищевказані умови договору про акредитив та додаткових угод до нього, а саме:

- за договором про акредитив та за додатковою угодою №2 до договору про акредитив не сплачена сума резервного акредитиву у розмірі 15 970 312,50 доларів США;

- за договором про акредитив та за додатковою угодою №3 до договору про акредитив не сплачена сума документарного акредитиву у розмірі 8 540 000,00 доларів США;

- за договором про акредитив та за додатковою угодою №6 до договору про акредитив не сплачена сума документарного акредитиву у розмірі 2 979 412,00 доларів США;

- за договором про акредитив та за додатковими угодами №2, 3, 6 до договору про акредитив не сплачена комісійна винагорода у розмірі 34 999 592,66 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що Банк з метою погашення третьою особою заборгованості за договором про акредитив направляв на адресу фірми „Союз-Віктан" ЛТД повідомлення - вимогу №677/5/06-2-2 від 05 березня 2010 року. Також, відповідне повідомлення - вимога було надіслано й на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" (№678/5/06-2-2 від 05 березня 2010 року).

Зі змісту направлених Банком повідомлень - вимог вбачається, що фірмі „Союз-Віктан" ЛТД та товариству з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" було запропоновано виконати свої зобов'язання за договором про акредитив та додатковими угодами до нього і за договором застави не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання вимоги, та попередженням, що у разі не виконання даної вимоги, Банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки.

Повідомлення-вимоги були отримані фірмою „Союз-Віктан" ЛТД 18 березня 2010 року, а товариством з обмеженою відповідальністю „"СВ-Плюс" - 19 березня 2010 року, втім, заборгованість за договором про акредитив і додатковими угодами до нього в установлений строк сплачена не була.

05 серпня 2010 року Банком було направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку встановленому статтею 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і одночасно зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави.

В подальшому, Банк звернувся до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави за вказаним вище договором застави для погашення частини заборгованості за договором про акредитив та додатковими угодами до нього у розмірі 12 000 000,00 гривень, що складаються з частини комісії за обслуговування акредитиву нарахованої за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року.

30 вересня 2010 року приватним нотаріусом на підставі вказаної вище заяви Банку, було вчинено виконавчий напис за реєстр. №2416 про звернення стягнення на предмет застави за вказаним вище договором застави для погашення частини заборгованості за договором про акредитив та додатковими угодами до нього у розмірі 12 000 000,00 гривень, що складаються з частини комісії за обслуговування акредитиву нарахованої за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України 08 листопада 2010 року було відкрито виконавче провадження по виконанню даного виконавчого напису.

Втім, рішенням господарського суду міста Києва від 19 травня 2011 року по справі №28/55, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05 жовтня 2011 року та постановою Верховного Суду України від 28 лютого 2012 року, виконавчий напис реєстр. №2416, вчинений 30 вересня 2010 року приватним нотаріусом визнано таким, що не підлягає виконанню.

Дані судові акти мотивовані тим, що звернення стягнення на заставлене рухоме майно здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Так, матеріали справи свідчать про те, що станом на 20 березня 2012 року заборгованість перед Банком по сплаті частини комісії за обслуговування акредитиву, нарахованої за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року у розмірі 12 000 000,00 грн. залишилась непогашеною та несплаченою.

Враховуючи положення пункту 6.2 статті 6 договору застави, відповідно до якого Банк набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого із зобов'язань зазначених в статті 2 договору застави, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і неналежним чином, Банк заявив до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс", як майнового поручителя, частини заборгованості за договором про акредитив у розмірі 12 000 000,00 грн., зокрема частини комісії за обслуговування резервного і документарних акредитивів, відкритих у відповідності з договором про акредитив, нарахованої за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року.

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини судом також було встановлено, що 26 жовтня 2012 року публічне акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії" та товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Фактор Плюс" уклали договір за №26/10/12 про відступлення права вимоги (далі по тексту - договір №26/10/12).

Одним із предметів відступлення за договором №26/10/12 був договір застави від 19 серпня 2008 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" та закритим акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанку Росії", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №21529, з врахуванням договору про внесення змін до договору застави за реєстровим №27472 (надалі по тексту - договір №21529).

В подальшому, 26 жовтня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Фактор Плюс" та товариство з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" уклали договір про відступлення права вимоги за договором застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевою Є.І. та зареєстрований в реєстрі за №1873 (далі по тексту - договір №1873).

На підставі Договору №1873 до товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" перейшло право звернення стягнення на предмет застави за договором №21529.

Враховуючи те, що предметом спору по справі №5002-7/2376-2012 є стягнення з відповідача предмету застави за договором №21529, а також факт переходу права звернення стягнення на предмет застави до товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (правонаступника), судом було здійснено заміну позивача у даній справі.

Матеріали справи свідчать про те, що 30 жовтня 2012 року відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача отримали від позивача вимогу щодо добровільного виконання простроченого зобов'язання протягом п'яти робочих днів з моменту отримання вимоги. Втім, у вказаний у вимозі строк заборгованість сплачена не була.

Так, ані відповідач, ані третя особа не виконали своїх зобов'язань за договором про акредитив та договором застави, грошові кошти не повернули, що за переконанням позивача порушує його законні права та інтереси.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про її задоволення та скасування рішення господарського суду, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою, договір, укладений між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. і зареєстрований в реєстрі за №21529 є договором застави, правовідносини за яким регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України „Про заставу", Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до статей 546, 572 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставою у відповідності до приписів статті 3 Закону України „Про заставу" може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права, майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення (стаття 4 Закону України „Про заставу").

Викладене кореспондується з положеннями статті 576 Цивільного кодексу України.

Так, згідно частини 1 статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Положеннями статті 19 Закону України „Про заставу", які кореспондуються з приписами частини 2 статті 589 Цивільного кодексу України визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України „Про заставу", яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 590 Цивільного кодексу України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Союз-Віктан ЛТД" підтвердило виниклу заборгованість та визнало наслідки несплати послуг наданих Банком за договором на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів №LC/150808 від 15 серпня 2008 року, а також підтвердило неповернення отриманих грошових коштів за вищевказаним договором.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Союз-Віктан ЛТД" підтвердило те, що на момент подачі позову воно мало прострочену до сплати заборгованість перед Банком та товариством з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія", що виникла з кредитного договору LС/150808 від 15 серпня 2008 року, який був укладений між товариством і Банком, та у подальшому, частково, а саме у сумі 168 910 136,40 грн. була відступлена Банком через товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія "Фактор Плюс" товариству з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (позивачу).

Підтвердженим третьою особою також є факт забезпечення вищевказаного кредиту, зокрема договором застави від 19 серпня 2008 року, що був укладений між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" в результаті чого кредит був забезпечений порукою товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс".

З огляду на зазначене, та беручи до уваги те, що боржник - товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Союз-Віктан ЛТД" належним чином та у строк, передбачений договором на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів №LC/150808 та додатковими угодами до нього не виконало взяті на себе грошові зобов'язання щодо повернення грошових коштів, позивач, як правонаступник Банку, набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави від 19 серпня 2008 року.

Однак, колегія суддів відзначає, що оскаржуваним рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2012 року у справі №5002-7/2376-2012 місцевий господарський суд вирішив питання про права та обов'язки компанії Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №5002-7/2376-2012 про звернення стягнення на предмет застави було вирішено питання про права та обов'язки компанії Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited), оскільки до майна, що входить до предмету позовних вимог позивача належить майно, на яке за позовною заявою компанії Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited) до товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Союз-Віктан" ЛТД" про розірвання договору доручення, визнання права власності на обладнання, у справі №2610/28060/2012, що розглядається в Шевченківському районному суді міста Києва визнається право власності.

До того ж щодо майна, на яке компанія Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited) в Шевченківському районному суді міста Києва визнає право власності, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року по справі 2610/28060/2012 було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт, опис, опечатування та передання на зберігання до товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" рухомого майна, а також заборонено товариству з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс» та товариству з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" відчужувати будь-яким способом дане рухоме майно.

Окрім того, компанія Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited) є кредитором у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Плюс", що підтверджується ухвалою від 22 січня 2013 року господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-6/2262-2011.

Статтею 1 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Відповідно до висновків Вищого господарського суду України особа набуває статусу сторони (кредитора) у справі про банкрутство з моменту подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника.

Зазначена правова позиція міститься, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 02 червня 2010 року у справі №Б24/435-09, від 20 жовтня 2010 року у справі №6/13-Б-Ю, від 27 жовтня 2010 року у справі №45/896.

Оскільки, компанія Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited) подала до господарського суду Автономної Республіки Крим заяву з грошовими вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс", то вона є стороною у справі про банкрутство останнього.

В зв'язку з цим, компанія Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited), як кредитор товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Плюс", претендує в подальшому на розподіл ліквідаційної маси товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Плюс" в порядку черговості та з дотриманням принципу пропорційності.

Оскаржуваним рішенням суду частина майнових активів товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Плюс" фактично виводиться з власності останнього, в зв'язку з чим зменшується об'єм ліквідаційної маси, за рахунок якої можуть бути задоволені вимоги кредиторів.

На підставі викладено, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується прав та обов'язків компанії Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited).

Згідно пункту 14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року №12 „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення її прав.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що задовольняючи позовні вимоги позивача господарським судом першої інстанції були порушено права та інтереси компанії Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited), оскільки рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2012 року у справі №5002-7/2376-2012 було прийняте щодо рухомого майна на яке заявник апеляційної скарги визнає право власності і яке знаходилось під арештом та забороною відчуження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „СВ Плюс" на момент винесення спірного рішення.

Також колегія суддів вважає за можливим зазначити наступне.

Згідно Постанови Вищого Господарського суду України від 24 грудня 2010 року у справі №11/74-10 обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції не було встановлено та взято до уваги, що відповідач у вказаній справі знаходиться в процедурі банкрутства, а щодо виниклих у нього зобов'язань згідно Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" існував мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В своїй постанові Вищий господарський суду України 29 січня 2013 року у справі №5011-44/5749-2012 зазначає, що відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 4 статті 12 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно пункту 4 Інформаційного листа Вищий господарський суд України від 19 березня 2002 року №01-8/307 „Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його кнкрутом" вимоги до боржника, які не підлягають задоволенню в межах провадження зі справи про банкрутство або не були заявлені кредиторами або заявлені ними після закінчення встановленого статтею 14 Закону місячного строку, який не відновлено господарським судом у встановленому порядку, можуть бути предметом позову. Позовне провадження за цими вимогами може бути порушено господарським судом за наявності підстав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Позовне провадження з таких справ не підлягає зупиненню на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України, але згідно з частиною З статті 12 Закону протягом дії мораторію у справі про банкрутство неплатоспроможного боржника забороняється стягнення його майнових активів на підставі наказу господарського суду, виданого кредиторам цього боржника.

Отже, задовольняючи позовну заяву позивача про звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції не врахував, що відповідач як власник предмету застави на момент винесення оскаржуваного рішення перебував у процедурі банкрутства, тому вимоги позивача як Кредитора повинні були заявлятися саме в межах справи про банкрутство, а не в індивідуальному позовному провадженні.

В постанові Президії Вищий господарський суд України від 04 червня 2004 року №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказано, що стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і Законом України „Про іпотеку" окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів). Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом.

Так, предметом позовних вимог в межах розгляду справи №5002-7/2376-2012 було звернення стягнення на предмет застави. Разом з цим вказані вимоги повинні пред'являтися в межах провадження у справі про банкрутство і не можуть бути предметом розгляду в межах позовного провадження, яке в індивідуальному порядку здатне задовольнити вимоги кредитора.

Вказане також підтверджується думкою Вищого господарського суду України, яка міститься в Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №15 „Про судову практику у справах про банкрутство" суди мають приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, приймаючи оскаржуване рішення по справі №5002-7/2376-2012 суд першої інстанції не врахував, що 05 липня 2011 року щодо відповідача було порушено провадження у справі про банкрутство та згідно частини 4 статті 12 Закону про банкрутство було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Стосовно залучення Компанії Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited) до участі у справі у якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Колегія суддів зазначає, що підставою залучення заявника апеляційної скарги до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є та обставина, що стосовно майна, яке входить до предмету позовних вимог у даній справі, належить нерухоме майно, щодо якого у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа №2610/28060/2012 про визнання за Компанією Ютіліан Лімітед (Eutilia Limited) права власності на це нерухоме майно.

Окрім цього, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року в зазначеній цивільній справі вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на це майно.

Таким чином, судове рішення в даній справі безпосередньо вплине на права та обов'язки Компанії Ютіліан Лімітед (Eutilia Limited), з огляду на те, що на розгляді іншого суду на момент вирішення даної справи у першій інстанції вже знаходилася справа про спір щодо вказаного майна, який був ініційований Компанією Ютіліан Лімітед (Eutilia Limited).

Отже, у зв'язку із тим, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки Компанії Ютіліан Лімітед (Eutilia Limited), колегія суддів дійшла висновку про залучення її у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до участі у справі.

Згідно з частиною 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також про не повне дослідження обставин які мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення та відмові у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія".

Керуючись статтею 27, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Компанію Ютіліан Лімітед (Eutilia Limited).

2. Апеляційну скаргу Компанії Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited) задовольнити.

3. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2012 року у справі №5002-7/2376-2012 скасувати.

4. Прийняти нове рішення у справі.

У задоволенні позову відмовити.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді К.Г. Балюкова

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Садова, буд.19,Мазанка,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97530)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" (вул. Г. Васильєва, 23,Сімферополь,95040)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД (вул. Ш. Руставелі, 38б,Київ 23,01023)

4. Компанія Ютіліа Лімітед (Eutilia Limited) (вул. Десятинна, 4/6, кв. 218, місто Київ, 01001)

5. Господарський суд Автономної республіки Крим