Постанова № 30750029, 16.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа № 5021/1534/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

заявника апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах - Романенко В.В. (за дов. № 26520/27-15 від 25.12.2012 р.);

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (вх. № 970 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 26.02.13 у справі № 5021/1534/12

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

до ТОВ "Торговий дім Північпостач" , м. Суми

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.10.2012р. порушено провадження у даній справі.

Постановою господарського суду Сумської області від 11.12.2012р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Курбанова Н.В.О.

У січні 2013 року до суду звернувся ліквідатор Курбанов Н.В.О. з клопотанням про затвердження оплати його послуг у даній справі у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ліквідатором своїх повноважень.

05.02.2013р. від ліквідатора надійшов звіту про виконану роботу за час виконання його обов'язків у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.02.2013 р. у справі № 5021/1534/12 (суддя Спиридонова Н.О.) задоволено клопотання ліквідатора Курбанова Н.В.О. про затвердження оплати послуг. Затверджено оплату послуг ліквідатора Курбанова Н.В. у даній справі у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ліквідатором своїх повноважень.

Кредитор - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах не погодилось з прийнятою господарським судом Сумської області ухвалою від 26.02.2013 р. та звернулось з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Боржник відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 10.04.2013 р. не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ліквідатор боржника відзив на апеляцйну скаргу не надав, в судове засідання 10.04.2013 р. не прибув, про час та місце судовго засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справиповідомленням про вручення поштового відправлення з вдміткою про вручення.

В судовому засіданні 10.04.2013 р. представник заявника апеляційної скарги пояснив, що вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представника боржника.

Частиною 2 ст. 102 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Ухвала про прийняття апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах винесена Харківським апеляційним господарським судом 26.03.2013 р., тобто п`ятнадцятиденний строк її розгляду спливає 10.04.2013 р., клопотання про продовження строків розгляду справи до Харківського апеляційного господарського суду не надходило, отже у судової колегії відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи. Крім того, п. 7 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. сторони попереджено, що їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк та не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву (апеляційну скаргу) і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника боржника.

В судовому засіданні 10.04.2013 р. представник заявника апеляціної скарги пояснив, що підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника заявника апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів та платежів.

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення контролюючими органами зобов'язань по сплаті податків та зборів, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають обов'язкові зобов'язання.

Наведена вище ст. 52 Закону передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених вказаною статтею.

Господарським судом першої інстанції встановлено наявність заборгованості, що підтверджується документально.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ст. 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Ст. 52 Закону, яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а ст. 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону, в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Північпостач", м. Суми порушено за заявою Управління пенсійного фонду України в м. Сумах. Заява мотивована неспроможністю ТОВ "Торговий дім "Північпостач" погасити заборгованість у розмірі 996,53 грн. та наявність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність юридичної особи за своїм місцезнаходженням.

Безспірність вимог кредитора підтверджується постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 р. та постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.069.2012 р. З метою виконання зазначених постанов суду та стягнення заборгованості кредитор звернувя до органів виконавчої служби, однак результати виконавчого провадження не призвели до погашення боргу.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд, враховуючи особливості, передбачені ст.52 Закону про банкрутство, зокрема відсутність комітету кредиторів, відповідно до приписів ст. 3-1 Закону, правомірно задовольнив клопотання ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Курбанова Н.В.О. та встановив оплату послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до норм ст. 31 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого (ліквідатора) відбувається на платній основі. Тобто, послуги ліквідатора у даній справі про банкрутство у будь-якому випадку повинні бути оплачені.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.16 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Проте, виходячи з вимог частин 12, 14 ст. 31 Закону, фактичне отримання арбітражним керуючим оплати послуг неможливо без затвердження ухвалою господарського суду розміру, періоду, джерела та порядку оплати послуг арбітражного керуючого.

При цьому, колегія суддів вважає, що необхідною умовою виникнення права на оплату послуг арбітражного керуючого у встановленому господарським судом розмірі, в процедурах банкрутства є його звітування перед комітетом кредиторів за фактично проведену роботу за конкретний період, виходячи з вимог ч. 16 ст. 31, ст. 25, ч. 11 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оспорюваної ухвали господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його ухвала підлягає залишенню без змін. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим дана скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 26.02.2013 р. у справі № 5021/1534/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст підписано 15.04.2013 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.