Рішення № 30749349, 11.04.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/25645/2012

Провадження №2/761/2232/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Поляковій Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про стягнення відсотків за користування банківським вкладом, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходилась зазначена справа, яка надійшла на новий розгляд до суду першої інстанції після скасування рішення Вищим спеціалізованим судом України по розгляду цивільних та кримінальних справ.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути на свою користь з відповідача суму у розмірі 11 884 592 грн. 70 коп., з яких 7 617 879 грн. 72 коп. нараховані згідно договору проценти, 3 091 217 грн. 31 коп. інфляційні витрати, 1 178 495 грн. 67 коп. 3% річних, посилаючись на те, що 11 квітня 2008 року між нею та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту). Відповідно до заяви від 03 квітня 2009 року позивач просила повернути всю суму депозитного вкладу і нарахованих процентів та перерахувати їх на рахунок в філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» в м. Києві, однак відповідачем не було здійснено повернення вкладу та процентів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача заявлені вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що оскільки після закінчення дії депозитного договору кошти були перераховані на поточний рахунок, підстави для стягнення відсотків у розмірі 18.6% річних за період з 11.04.2009 року по 14.08.2011 року відсутні, так само немає підстав для стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції, оскільки в той період діяла тимчасова адміністрація.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 11 квітня 2008 року між позивачем та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту).

За умовами договору позивач внесла на депозитний рахунок кошти в розмірі 12 643 217,35 грн. зі сплатою 18,6% річних строком на 12 місяців. Датою повернення вкладу було визначено 11.04.2009 року.

Відповідно до заяви від 03 квітня 2009 року позивач просила повернути всю суму депозитного вкладу і нарахованих процентів та перерахувати їх на рахунок в філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» в м. Києві, однак відповідачем не було здійснено повернення вкладу та процентів.

Як було встановлено в судовому засіданні, після закінчення дії Договору, депозитний вклад в розмірі 12 643 217,35 грн. та відсотки за час дії договору в розмірі 2 340 548,28 грн. відповідачем були перераховані на поточний рахунок вкладника лише 08.12.2009 року. Тобто в період з 12.04.2009 року по 07.12.2009 року кошти перебували на депозитному рахунку позивача.

Позивач просить в позовних вимогах про стягнення відсотків за період з 11 квітня 2009 року по 14 серпня 2011 року, тобто після закінчення дії договору.

Як передбачено умовами Договору п.1.3 - Банк закриває вкладний рахунок після закінчення дії Договору та/або повернення коштів вкладнику, п.3.4.4 - сплата процентів і повернення вкладу здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вкладника НОМЕР_1 в день настання дати повернення вкладу.

Як вбачається з поточного звіту по рахунку НОМЕР_1, 08.12.2009 року кошти та відсотки за їх користування були зараховані на поточний рахунок, відсотки по поточному рахунку в розмірі 0,1% річних нараховувались та виплачувались до моменту повернення коштів з зазначеного рахунку.

У розрахунках, які надано до позовної заяви, зазначається що стягнення 3% річних та інфляційних витрат, які повинні проводитися з 10 квітня 2009 року, хоча 10 лютого 2009 року набула чинності постанова НБУ від 10 лютого 2009 року №59 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ «Надра».

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст.85 названого Закону (у редакції, чинній на час введення мораторію) Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше шести місяців ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Протягом дії мораторію: забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

Посилання ПАТ «КБ «Надра» на те, що мораторій є обставиною, яка звільняє сторону від виконання зобов'язання спростовується вимогами ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка прямо вказує, що невиконання зобов'язань обмежене терміном дії мораторію і штрафні санкції у зв'язку з невиконанням зобов'язання підлягають сплаті після закінчення мораторію.

Параграфом 3 глави 71 книги п'ятої ЦК врегульовано правовідносини із банківського вкладу.

У ст. 1061 ЦК передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

За ч. 5 ст. 1061 ЦК проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Вказаною статтею не врегульовано випадку, коли у строк, передбачений договором, банк не повернув вкладнику його вклад. Разом з тим, у ч. 3 ст. 1058 ЦК вказано, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Після спливу дії договору банківського вкладу (депозиту), кошти ОСОБА_1 залишилися на її депозитному рахунку у користуванні банку і лише 08.12.2009 року були перераховані на поточний рахунок, однак сторони не уклали договору щодо умов, за яких банк користується вказаними коштами, але вказали у п. 1.3. договору, що банк закриває вкладний рахунок після закінчення строку дії договору або (та) повернення коштів вкладнику, тому відповідно до ч. 2 ст. 1070 ЦК, якщо відповідні умови не встановлені договором, проценти виплачуються у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. У випадку, якщо банком не приймалися вклади на вимогу, відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного Банку України.

Так як ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не містить заборони на нарахування відсотків за користування грошима вкладників на строк дії мораторію, а лише передбачає неможливість їх отримання такими клієнтами, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення процентів за користування коштами на банківському рахунку ОСОБА_2 після закінчення строку дії договору банківського вкладу в період часу з 12.04.2009 року по 08.12.2009 року.

Крім того, представником позивача заявлялися вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Відповідно до п. 2 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК стягнення трьох відсотків річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання не є фінансовою (економічною) санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці 3 відсотки та індекс інфляції нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним (чи звільнення його від сплати) неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач мала у відповідача чотири вкладних рахунки та після закінчення строку їх дії всі кошти були перераховані на один поточний рахунок з якого 05.09.2011 року розпочались виплати. Встановити кошти по якому рахунку почали виплачувати саме з цього дня в судовому засіданні не вдалось можливим, тим більше, що представник відповідача повідомив суду, що саме за спірним договором почали виплачувати кошти 05.09.2011 року.

А тому суд приходить до висновку про стягнення 3-х відсотків річних та індексу інфляції за період з 12.04.2009 року по 04.09.2011 року, що становить:

Три відсотки річних - 12 643 217,35 грн. х 3% річних (876 днів) = 1 078 831,13 грн.

Індекс інфляції за зазначений період становить 1,205, а інфляційні втрати становлять 3 071 671,95 грн.

А тому всього підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума в розмірі 1 078 831,13 грн. + 3 071 671,95 грн. = 4 150 503,08 грн.

Крім того, на підставі статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.526, 625 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про стягнення відсотків за користування банківським вкладом, інфляційних витрат та трьох відсотків річних - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в сумі 1 078 831 (один мільйон сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять одна) гривна 13 копійок, інфляційні втрати в сумі 3 071 671 (три мільйони сімдесят одна тисяча шістсот сімдесят одна) гривна 95 копійок, 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок державного мита та 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Сторона, яка не була присутня при проголошенні рішення може його оскаржити протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н.Г.Притула