Ухвала суду № 30748527, 15.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/838/13-а

15.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервис" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 21.02.2013 у справі № 801/838/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервис" (вул. Пушкіна, 35/2, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95040)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання наказу протиправним,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2013 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервис" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання наказу протиправним відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервис" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

02.04.2013 від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервис" (далі - позивач) звернулось до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання наказу протиправним.

Позов мотивовано відсутністю підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Позивач зазначає, що на запит податкового органу були надані всі вказані у цьому запиті документи, тож у відповідача не існувало визначених законом підстав для проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Крім того, сам запит не відповідає вимогам вказаної норми, оскільки в ньому не міститься фактичних підстав його направлення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не знайшли свого підтвердження посилання позивача на порушення або обмеження прав і свобод позивача.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 07.02.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001832204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 771493,75 грн., з яких 617195,00 грн. - основний платіж, 154298,75 грн. - штрафні санкції; №0001842204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 274960,00 грн., з яких 219968,00 грн. - основний платіж, 54992,00 грн. - штрафні санкції.

Передумовою прийняття зазначених повідомлень-рішень став акт від 30.01.2013 №2232/10-/22-1 документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з рядом контрагентів за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу відповідача від 10.01.2013 №53 щодо проведення перевірки стало порушення позивачем вимог підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що листом від 26.11.2012 за вих.№56650/10/22-1, відповідач, посилаючись у своїх діях на підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, підпункт 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, запропонував позивачу надати пояснення та їх документальні підтвердження первинними документами (щодо правовідносин з рядом контрагентів за період з 01.10.2009 по 30.09.2012. На вказаний запит, отриманий позивачем 28.11.2012, було надано відповідь від 10.12.2012 за вих.№10/12, щодо незрозумілості підстав надіслання запиту, відсутності у запиті викладу обставин, що обумовили його направлення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 25.12.2012 за вих.№59446/10/22-1, відповідач повторно запропонував позивачу надати пояснення та їх документальні підтвердження первинними документами (щодо правовідносин з рядом контрагентів за період з 01.10.2009 по 30.09.2012), обґрунтував період, за який запитуються документи та контрагентів, правовідносини з якими ці документи підтверджують, роз'яснив позивачу відомості щодо проведених у нього попередніх перевірок. На вказаний запит, отриманий позивачем 26.12.2012, було надано відповідь від 09.01.2013 за вих.№09/01 щодо відсутності обов'язку надання відповіді на запит, оскільки він складений з порушенням вимог Податкового кодексу України. Згідно додатків до листа, запитувані документи позивачем надані не були.

Неспроможними визнаються посилання в апеляційній скарзі на абзац 11 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України щодо відсутності у позивача обов'язку надавати відповідь на запит відповідача у зв'язку з порушенням відповідачем порядку складання цього запиту, оскільки цей факт спростовується матеріалами справи, а з відповідей від 10.12.2012 вих.№10/12, від 09.01.2013 вих.№09/01 вбачається надання актів попередніх перевірок та не надання іншої інформації та документів, тобто позивач частково виконав запит відповідача.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що наказ відповідача від 10.01.2013 №53 створює певні негативні наслідки для позивача, оскільки видання керівником податкового органу наказу про призначення позапланової перевірки не створює небезпеки інтересам відповідного платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів, що повністю узгоджується з листом Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 року N1844/11/13-10.

Юридичним фактом, який тягне такі зміни є податкові повідомлення-рішення, які виносяться на підставі матеріалів перевірки, проте це не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові пояснення щодо правомірності прийняття оскаржуваного наказу є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачами наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервис" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, 197 пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервис" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2013 у справі № 801/838/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко