Постанова № 30746432, 16.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа№ 910/484/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участі представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Макусь Н.П. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року по справі № 910/484/13 (Повний текст рішення складено і підписано 04.03.2013 р.) (суддя: Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

про стягнення 140 329,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення 140 329,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року по справі № 910/484/13 позовні вимоги задоволено повністю, на підставі рішення підлягає стягненню з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 129 143,39 грн. - основного боргу, 5 147,51 грн. - інфляційних втрат, 6 038,11 грн. - процентів річних, 2 824,65 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року по справі № 910/484/13 та прийняти нове рішення у справі, яким в позові ПАТ «Київенерго» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що за умовами Договору відповідач повинен лише забезпечувати надходження коштів, тобто виконувати посередницькі функції між ПАТ «Київенерго» та мешканцями будинку, а не фактично перераховувати кошти до КП ГІОЦ КМДА.

Крім того, аелянт зазначає, що тарифи які застосовує позивач не відповідають тарифам узгодженим між сторонами та зазначеним в Договорі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.04.2013.

Представник позивача у судове засідання не з'явися, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача, який повідомлений про дату час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

26.10.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (споживач) було укладено Договір № 220323 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у виді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору сторони погодили, що споживач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачуючи вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 8.1 Договору визначено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000.

При цьому п. 8.4. Договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

У відповідності до п. 9 Додатку 2 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

З наданих позивачем облікових карток, відомостей обліку споживання теплової енергії та довідки про надходження коштів вбачається, що відповідачем належним чином зобов'язання по Договору в частині повної та своєчасної сплати за поставлену теплову енергію в період з 01.10.2010 по 01.12.2012 не виконано, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 129 143,39 грн., яка мала бути сплачена у відповідності до п. 2.3.1. Договору.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неналежне виконання позивачем умов Договору, у зв'язку з недоведеністю.

Щодо тверджень апелянта про застосування позивачем тарифів, які не відповідають умовам Договору, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з правомірністю застосування тарифів встановлених НКРЕ України для встановлення вартості поставленої відповідачу теплової енергії.

З наведеного вбачається, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 129 143,39 грн. заборгованості за Договором № 22-0323 від 26.10.2000.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача, відповідно до арифметично правильного розрахунку підлягає стягненню 5 147,51 грн. інфляційних втрат та 6 038,11 грн. процентів річних

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 по справі № 910/484/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/484/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.