Рішення № 30746381, 08.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р.Справа № 5023/5384/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мамалуя О.О.

при секретарі судового засідання Стоянові А.С.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Транстерміналсервіс-2000", м. Харків до ТОВ "Інтертранслогістик", м. Харків , Публічне АТ "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ про визнання недійсним правочину за участю :

позивача - Кривошеєнко О.Ю.,

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - Чумаков Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Транстерміналсервіс-2000» звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик» та до публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про визнання недійсним правочину заліку зустрічних однорідних вимог від 30.12.2011, проведеного ПАТ «Енергомашспецсталь» за зобов'язаннями з ТОВ «Інтертранслогістик» за договором № 0524/1 від 24 травня 2007 року та договором № 07/1863 від 18 листопада 2008 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність ознак зустрічних та однорідних вимог, направлення 28.11.2011 на виконання умов договору відступлення права вимоги № 111017/1 від 17.11.2011 року та № 111017/2 від 17.11.2011 року на адресу другого відповідача ПАТ «Енергомашспецсталь» листів вих. № 1128.2 та вих. № 1128.1 від 28.11.2011 року про укладення договорів відступлення права вимоги за договорами № 0524/1 від 24 травня 2007 року та № 07/1863 від 18 листопада 2008 року, проголошення Ухвали господарського суду Харківської області від 30 грудня 2011 року по справі № по справі № 5023/6061/11 (н.р. 38/211-10) та Ухвали господарського суду Харківської області від 06 грудня 2011 року по справі № 5023/4591/11 (н.в.о. 29/417-10) про заміну стягувача на ТОВ «Транстерміналсервіс-2000», суперечність оскаржуваного правочину вимогам ст. 512, 514, 516, 517, 601 ЦК України.

Перший відповідач - ТОВ «Інтертранслогістик», у поясненнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечують, позовні вимоги визнають з підстав викладених у письмових поясненнях, залучених до матеріалів справи. Ґрунтуючи позицію, представник відповідач надав до матеріалів справи докази не відповідності оскаржуваного правочину вимогам Закону та зазначив, що отримавши повідомлення також нового кредитора 02.12.2011 року, ПАТ «Енергомашспецсталь» не уточнював правові підстави проведення заліку з попереднім кредитором, а оформлені 30 грудня 2011 року акти заліку одночасно є правочинами, які на думку 1-го відповідача підписані не уповноваженими на підписання правочинів особами. Перший відповідач зазначає, що під ставність позову підтверджена висновками рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2011 року по справі 17/188пд та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року по справі 17/188пд, згідно яких встановлено перевищення повноважень посадових осіб та право підпису правочинів виключно голови правління ПАТ «Енергомашспецсталь» Єфімова М.В., що узгоджуються із даними довідки ЄДРПОУ. Під час відкритого судового засідання та у додаткових письмових поясненнях по справі, 1-й відповідач наголошує на різних системах оподаткування за оскаржуваними правочинами заліку та договорами за якими проведено залік, фактичне підписання одностороннього правочину не уповноваженими особами ПАТ «Енергомашспецсталь».

Другий відповідач - ПАТ «Енергомашспецсталь» у відзиві та поясненнях до відзиву на позов та представник 2-го відповідача у відкритому судовому засіданні, проти позовних вимог заперечують, зазначаючи про невчасне повідомлення про відступлення права вимоги та відповідність оскаржуваного правочину вимогам Закону. Представник відповідача надав до матеріалів справи докази на обґрунтування позиції по справі. В обґрунтування заперечень проти позову, другий відповідач у відзиві на позов, підтриманом у відкритому судовому засіданні посилається, що не був належним чином повідомлений про укладення договорів про відступлення права вимоги та заміну кредитора у зобов'язанні. Представник ПАТ «Енергомашспецсталь» вказує, що від ТОВ «Інтертранслогістик» на адресу другого відповідача надійшли рекомендовані листи без опису вкладення, при відкритті яких канцелярією ПАТ «Енергомашспецсталь» було встановлено, що у конвертах знаходяться чисті листи паперу, про що складено відповідний акт. Ухвали Господарського суду Харківської області від 06.12.2011 року по справі № 5023/4591/11 та від 30.12.2011 року по справі № 5023/6061/11 другий відповідач вважає неналежними доказами в підтвердження незаконності проведених заліків, оскільки останні були прийняті без участі представника другого відповідача та були отримані останнім не вчасно. Одночасно другий відповідач вказує, що на його адресу надійшли також повідомлення про відступлення права вимоги від нового кредитора - ТОВ «Транстерміналсервіс-2000», які відповідач вважає неналежним повідомленням.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив 30 грудня 2011 року другим відповідачем ПАТ «Енергомашспецсталь» підписано акт погашення взаємної заборгованості № 12/16 від 30.12.2011 року, згідно якого ПАТ «Енергомашспецсталь» в особі керівника фінансового відділу Лободи А.Г., що діяв на підставі довіреності № 12/43 від 29.04.2011 року з одного боку та згідно тексту акту ТОВ «Інтертранслогістик» з іншого боку домовилися про таке: зобов'язання, що виникли на підставі договорів (листів) 0524/1 від 24.05.2007 року на суму 477754,00 грн., на суму 696208,05 грн. з одного боку та 15/1018 від 18.06.2008 року на суму 1173962,05 грн. з іншого боку припиняються заліком зустрічної однорідної вимоги на загальну суму 1173962,05 грн. згідно ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України.

Крім цього, 30 грудня 2011 року другим відповідачем ПАТ «Енергомашспецсталь» підписано акт погашення взаємної заборгованості № 12/20 від 30.12.2011 року, згідно якого ПАТ «Енергомашспецсталь» в особі керівника фінансового відділу Лободи А.Г., що діяв на підставі довіреності № 12/43 від 29.04.2011 року з одного боку та згідно тексту акту ТОВ «Інтертранслогістик» з іншого боку домовилися про таке: зобов'язання, що виникли на підставі договорів (листів) 0524/1 від 24.05.2007 на суму 274877,26 грн. з одного боку та 15/1018 від 18.06.2008 на суму 274877,26 грн. з іншого боку припиняються заліком зустрічної однорідної вимоги на загальну суму 274877,26 грн. згідно ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що зазначені акти містять графу для підписів ТОВ «Інтертранслогістик», але з боку першого відповідача не підписані. З боку ПАТ «Енергомашспецсталь» акти погашення взаємної заборгованості підписані керівником фінансового відділу Лобода А.Г. та головним бухгалтером Рудь Т.І. Згідно пояснень представника ПАТ «Енергомашспецсталь» зазначені акти були направлені на адресу першого відповідача ТОВ «Інтертранслогістик» у січні 2012 року. Акт погашення взаємної заборгованості № 12/16 від 30.12.2011 року направлений листом від 10.01.2012 року та акт погашення взаємної заборгованості № 12/20 від 30.12.2011 року листом від 18.01.2012 року.

Надаючи оцінку та правову кваліфікацію правовідносинам сторін за оскаржуваним правочином, суд зазначає наступне. Матеріалами справи встановлено, що 17.10.2011 року між ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» (згідно тексту договору новий кредитор) та ТОВ «Інтертранслогістик» (згідно тексту договору первісний кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 111017/1 за п. 1.1. якого ТОВ «Інтертранслогістик» відступив, а ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» прийняв право вимоги, що належало ТОВ «Інтертранслогістик» за договором транспортно-експедиційного обслуговування № 0524/1 від 24.05.2007 який укладений між ПАТ «Енергомашспецсталь» та ТОВ «Інтертранслогістик». Новий кредитор приймає та сплачує право вимоги в порядку та на умовах, визначених договором. Згідно із п 2.1. договору 111017/1 передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами даного договору. Згідно п. 2.2. договору право вимоги підтверджено, зокрема судовими актами: рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2010 року по справі № 38/211-10. Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору всі документи з правовідносин первісного кредитора та боржника ПАТ «Енергомашспецсталь» за договором транспортно-експедиційного обслуговування № 0524/1 від 24.05.2007 року.

Матеріалами справи встановлено, що згідно акту прийому-передачі від 07.11.2011 року ТОВ «Інтертранслогістик» передав, а ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» прийняв оригінали первинних та правовстановлюючих документів первісного кредитора, оригінали договорів, додаткові угоди до договорів, оригінали банківських виписок, акти виконаних робіт, оригінали податкових накладних, первинні банківські, фінансові та обліково-звітні документи.

Також, 17.10.2011 року між ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» (згідно тексту договору новий кредитор) та ТОВ «Інтертранслогістик» (згідно тексту договору первісний кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 111017/2 за п. 1.1. якого ТОВ «Інтертранслогістик» відступив, а ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» прийняв право вимоги, що належало ТОВ «Інтертранслогістик» за договором № 07/1863 від 18.11.2008 р. Новий кредитор приймає та сплачує право вимоги в порядку та на умовах, визначених договором. Згідно із п. 2.1. договору 111017/2 передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами договору. Згідно п. 2.2. договору право вимоги підтверджено зокрема судовими актами: рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2011 року по справі № 29/417-10. Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору всі документи з правовідносин первісного кредитора та боржника ПАТ «Енергомашспецсталь» за договором.

Матеріалами справи встановлено, що згідно акту прийому-передачі від 07.11.2011 року ТОВ «Інтертранслогістик» передав, а ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» прийняв оригінали первинних та правовстановлюючих документів первісного кредитора, оригінали договорів, додаткові угоди до договорів, оригінали банківських виписок, акти виконаних робіт, оригінали податкових накладних, первинні банківські, фінансові та обліково-звітні документи.

Згідно наявних у справі доказів ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2011 по справі № 5023/4591/11 (н.в.о. 29/417-10) була задоволена заява ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» про заміну сторони по справі та замінено сторону - стягувача у виконавчому провадженні за наказом господарського суду Харківської області від 22.03. 2011 по справі № 29/417-10» - ТОВ «Інтертранслогістик» на ТОВ «Транстерміналсервіс-2000». Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.12.2011 по справі № 5023/6061/11 (н.р. 38/211-10) була задоволена заява ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» про заміну сторони - стягувача по справі № 5023/6061/11 - ТОВ «Інтертранслогістик» на ТОВ «Транстерміналсервіс-2000». Згідно з ухвалою суду по справі № 5023/4591/11 (н.в.о. 29/417-10) було встановлено, що на виконання умов договору відступлення права вимоги № 111017/2 від 17.10.2011 згідно акту приймання-передачі від 07.11.2011 року ТОВ «Інтертранслогістик» (первісний кредитор) передало, а ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» (новий кредитор) прийняв усі оригінали документів, що підтверджують право вимоги з ПАТ «Енергомашспецсталь» заборгованості та листом № 1128.2 від 28.11.2011 року ТОВ «Інтертранслогістик» повідомило боржника ПАТ «Енергомашспецсталь» про укладення між ним та ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» договору про відступлення права вимоги. Крім цього, дослідженням змісту ухвали господарського суду Харківської області по справі № 5023/6061/11 (н.р. 38/211-10) від 30.12.2011 р. встановлено, що між ТОВ «Інтертранслогістик» та ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» було укладено договір про відступлення права вимоги № 111017/1 від 17.10.2011, відповідно умов якого до ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» перейшло право вимоги боргу ПАТ «Енергомашспецсталь» за договором № 0524/1 від 24.05.2007 року.

До матеріалів даної справи не надано доказів скасування вищевказаних ухвал. Крім цього матеріали справи містять лист 2-го відповідача у даній справі ПАТ «Енергомашспецсталь» від 30.01.2012 вих. № 17/107-680, направлений на адресу ТОВ «Транстерміналсервіс-2000» згідно тексту якого боржник отримав повідомлення нового кредитора про відступлення права вимоги.

Разом з цим суд не погоджується із твердженнями позивача, щодо невідповідності оскаржуваних односторонніх правочинів заліку вимогам Закону, і зокрема ст. 512, 514, 516, 517, 601 Цивільного кодексу України, що за ст.ст. 203, 216 названого кодексу - є підставою до визнання останнього недійсним.

При цьому суд виходить з наступного. Згідно статті 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) - стаття 215 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно вимог статті 203 Господарського кодексу України унормовано підстави припинення господарського зобов'язання виконанням або зарахуванням. Згідно частини 3 названої норми права господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні вимоги містить стаття 601 Цивільного кодексу України згідно якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України), а загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормовані ст. 512 Цивільного кодексу України згідно якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно статті ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналіз наведених норм матеріального права та наданих до матеріалів справи доказів дозволяє суду дійти висновку про відсутність встановлених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстав недійсності оскаржуваного одностороннього правочину заліку зустрічних однорідних вимог.

Такий висновок суду узгоджується з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» згідно якого правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Позивач не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів невідповідності правочинів заліку зустрічних однорідних вимог приписам Закону.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.8 Конституції України, ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 15.04.2013 р.

Суддя Мамалуй О.О.