Рішення № 30744557, 17.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Заводян К. І.

Суддів: Винту Ю.М., Лисака І.Н.

Секретаря: Ковальчук Н.О.

З участю: представників ОСОБА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих грошей, за апеляційними скаргами ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_6, та ОСОБА_5 на рішення Кіцманського районного суду від 06 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих грошей.

Посилався на такі обставини.

Між ним, ОСОБА_4 та учасником ТОВ "Корун" ОСОБА_5 була досягнута усна домовленість про продаж йому корпоративних прав у ТОВ "Корун" і нерухомого майна: будівель корівників, кормоцеху, конюшні, млина, майстерні, гаражів, розташованих у селі Борівці Кіцманського району, за 3 200 000 гривень.

28 квітня 2011 року він передав ОСОБА_5, в присутності ОСОБА_4 1 000 000 (один мільйон) гривень як перший транш, а влітку 2011 року передав йому ще 200 000 гривень, отриманих в кредит у ПАТ "Ерсте Банк".

На підтвердження досягнутих домовленостей у травні 2011 року на посаду директора ТОВ "Корун" було призначено його знайомого ОСОБА_7, на якого 31.01.2012 року ОСОБА_4 дав довіреність для здійснення відчуження вказаного вище майна.

_____________

Провадж. № 22ц-566/2013 р. Головуючий у першій інстанції Мізюк В.М.

Категорія: 57 Доповідач: Заводян К.І

Але 21.03.2012 року ОСОБА_4 анулював довіреність, видану ОСОБА_7 За рішенням зборів учасників товариства від 23.03.2012 року ОСОБА_7 був звільнений з посади директора товариства.

Від виконання досягнутих домовленостей щодо відчуження на його користь майна відповідачі відмовилися, але отримані 1 200 000 гривень йому не повернули.

Постановою від 15 листопада 2012 року про закриття кримінальної справи, порушеної за фактом заволодіння грішми ОСОБА_1 в сумі 1 200 000 грн., встановлено факт отримання відповідачами від нього вказаної суми грошей та факт відмови повернути йому ці гроші.

Вважав, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за рахунок нього, без достатньої правової підстави набули 1 200 000 гривень.

Посилаючись на ст.1212 ЦК України, просив суд стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, солідарно, на його користь 1 200 000 гривень.

Рішенням Кіцманського районного суду від 06 березня 2013 року позов задоволено. Із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, солідарно, на користь ОСОБА_1 стягнуто безпідставно отримані 1 200 000 гривень та 3 402 грн. у відшкодування витрат на оплату судового збору.

ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_6, і ОСОБА_5 подали на рішення суду апеляційні скарги. Просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.

ОСОБА_4 посилається на те, що грошей у ОСОБА_1 він не брав. Постановою про закриття кримінальної справи встановлено факт передачі ОСОБА_1 грошей в сумі 1 200 000 гривень ОСОБА_5 за корпоративні права в ТОВ "Корун"., чого не заперечує і сам ОСОБА_5, незважаючи на відсутність документального підтвердження передачі грошей.

Належне йому в с.Борівці нерухоме майно хотів придбати ОСОБА_7, але частина цього майна перебуває в заставі ПАТ "Сведбанк". ОСОБА_7 мав погасити банківський кредит, але цього не зробив, тому він анулював довіреність.

Грошей від ОСОБА_1 він не отримував, спільної домовленості про це із ОСОБА_5 не було, тому рішення суду в частині солідарного стягнення коштів є неправильним. Суд неповно з'ясував обставини справи.

ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Він підтверджує, що у кінці квітня 2011 р. він зустрівся із ОСОБА_1 та ОСОБА_11 з приводу продажу корпоративних прав та майна ТОВ "Корун", про купівлю яких вони раніше домовилися за 3 200 000 гривень. Вони залишили пакет з грошима в сумі 1 000 000 гривень на столі. Він пропонував написати про це розписку, але ОСОБА_1 сказав, що довіряє йому.

У квітні 2011 року на площі Філармонії у м.Чернівці ОСОБА_1 передав йому ще 200 000 гривень.

При черговій зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 повідомили, що сільський голова проти продажу ТОВ "Корун", хоче, щоб йому передали 10% від вартості угоди, а якщо він на цю пропозицію не погодиться, то підніме мешканців с.Борівці на розірвання договорів оренди з ТОВ "Корун".

Тоді ОСОБА_1 скасував попередні домовленості, заявивши, що без орендованої землі товариство йому не потрібне.

Передані йому ОСОБА_1 1 200 000 грн. є частковим виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань по придбанню у нього корпоративних прав. Він не відмовляється відчужити їх і посвідчити нотаріально такий договір, але ОСОБА_1 від цього відмовився. Кошти передавалися йому, ОСОБА_5 Рішення суду про солідарну відповідальність ОСОБА_5 і ОСОБА_4 є незаконним.

Нерухомого майна ОСОБА_4 він не продавав, той таких повноважень йому не давав.

З письмовою вимогою повернути гроші ОСОБА_1 до нього не звертався. При обговоренні питання про купівлю корпоративних прав питання про повернення коштів не обговорювалося.

Представники ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечують. Рішення суду вважають законним і обґрунтованим.

Вказують на те, що ОСОБА_4 приймав участь в домовленостях про продаж ОСОБА_1 корпоративних прав ТОВ "Корун" і майна. Кошти в сумі 1 200 000 грн. передавалися ОСОБА_4 і ОСОБА_5, обом.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню в повному об'ємі, а апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 ОСОБА_5 спільно домовились із ОСОБА_1 про продаж йому майна ОСОБА_4 та корпоративних прав ТОВ "Корун", окремо вартість цих об'єктів не визначалась, кошти їм були передані без достатньої правової підстави, тому вони повинні відповідати за даним позовом солідарно.

Проте погодитися з таким висновком місцевого суду не можливо.

Суд неправильно застосував норми матеріального права, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог п.п.3,4 част.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і постановлення нового рішення.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Як убачається з матеріалів справи, у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарного обов'язку перед ОСОБА_1 не було.

Правовідносини щодо безпідставного набутого майна (грошей) склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що підтверджується доказами, що є в матеріалах справи, і визнається відповідачами.

Так, ОСОБА_5 визнав, що між ним та ОСОБА_1 була досягнута домовленість про купівлю - продаж корпоративних прав ТОВ "Корун" за 3 200 000 гривень. Гроші повинні були передаватися частинами. У квітні 2011 року ОСОБА_1 передав йому 1 000 000 гривень, а у серпні 2011 року - 200 000 гривень.

Відповідно до ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Ніякого правочину з приводу передачі - отримання грошей між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 у письмовій формі не складалось. Як зазначив ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі, "він хотів дати розписку, але ОСОБА_1 сказав, що довіряє йому".

Відповідно до ст.174 ЦПК відповідач має право визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

Обставину про передачу ОСОБА_1 грошей в сумі 1 200 000 гривень, ОСОБА_5 визнав, що убачається із змісту апеляційної скарги, протоколу допиту його як свідка у кримінальній справі від 05.11.2012 р. (а.с.70 - 73).

Визнаючи обставину передачі грошей в сумі 1 200 000 гривень, ОСОБА_5 заперечує проти їх повернення, посилаючись на свою згоду продати ОСОБА_1 корпоративні права ТОВ "Корун" та на безпідставну відмову ОСОБА_1 виконувати умови усної угоди.

Згідно ст.ст.203, 627 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином судом встановлено, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 була усна домовленість щодо купівлі - продажу корпоративних прав у ТОВ "Корун", у зв'язку з якою ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 1 200 000 гривень, що визнали обидві сторони.

Надалі ОСОБА_1 укладати, як того вимагає закон, нотаріально посвідчений договір відмовився, заявивши позов про повернення сплачених грошей.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (гл.83 ЦК) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки підстава, на якій ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 гроші відпала, останній зобов'язаний передати ОСОБА_1 отримані ним гроші.

Що ж до позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, то йому грошей ОСОБА_1 не передавав. Тому в позові ОСОБА_1 до нього слід відмовити.

У зв'язку із задоволенням позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 в повному об'ємі, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 3 402 гривень, сплата якого підтверджується квитанцією, що є в матеріалах справи (а.с.1).

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_4 і відмовою в позові ОСОБА_1 до нього, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 слід стягнути витрати на оплату судового збору за апеляційну скаргу в сумі 1720,50 гривень.

Керуючись ст.ст.88, 307, п.п.3,4 част.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_6, задовольнити в повному об'ємі, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду від 06 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) гривень безпідставно отриманих грошей та 3402 (три тисячі чотириста дві) гривні у відшкодування витрат на оплату судового збору.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про повернення безпідставно отриманих грошей відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1720,50 гривень (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок у відшкодування витрат на оплату судового збору за апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: