Постанова № 30743133, 09.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа№ 23/506

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Чередник Т.І. - представник; Михайленко В.В. - представник;

від відповідача: Дрегуляс О.Е. - представник;

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті"

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 23.01.2012р.

по справі № 23/506

за позовом Закритого акціонерного товариства "Теплосервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті"

про стягнення 816 329, 81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Теплосервіс" звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шікіреті" про стягнення 816 329, 81 грн. ( у тому числі 630 679, 11 грн. - сума від курсової різниці грн../євро, 20018,50 грн. - 3% річних, 26 144,24 грн. - інфляційні втрати, 139 487, 96 грн. - пеня).

Рішенням Господарського суду м.Києва від 23.01.2012р. у справі 23/506 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 630 679,11 грн. - сума від курсової різниці грн./євро, 20018, 50 грн. - 3% річних, 6 506, 98 грн. витрат по сплаті державного мита, 188 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що місцевим судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновок місцевого суду про належне виконання позивачем своїх зобов"язань за контрактом та про відсутність з боку відповідача в період виконання робіт та після його завершення зауважень чи заперечень щодо якості або строків виконання позивачем робіт за контрактом не відповідає реальним обставинам справи і є помилковим.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновок місцевого суду про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за контрактом не відповідає реальним обставинам справи, оскільки судом зроблено висновок про належне виконання позивачем своїх зобов'язань (виконання підрядних робіт) за контрактом, базуючи його виключно на факті підписання відповідачем актів виконаних робіт, позивачем.

Апелянт звертає увагу суду на те, що загальна сума, сплачена позивачу відповідачем станом на 04.08.2011 (тобто до дати подання позову), щодо сплати якої суду надано документальне підтвердження платежу, складає 6 147 482,51 грн., однак суми, зазначені позивачем, так і сума, визначена судом, є нижчими суми платежів, фактично здійснених відповідачем на користь позивача, причому не тільки станом на 04.08.2011р., але і станом на 05.05.2008р.. Це прямо свідчить про відсутність суми заборгованості відповідача, на яку позивачем було нараховано заявлені до відшкодування збитки.

Ухвалою від 13.03.2012 року порушено апеляційне провадження та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обовязковою.

Ухвалою від 12.04.2012 року було призначено судово-економічну експертизу, апеляційне провадження у справі зупинено. Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зобовязано сторін надати в розпорядження експертизи необхідні документи на вимогу експертів.

Супровідним листом № 5219/12-44 від 17.08.2012 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав на адресу суду висновок судово-економічної експертизи та повернув матеріали справи № 23/506.

Ухвалою від 10.09.2012 року апеляційне провадження по справі № 23/506 поновлено, справу призначено до розгляду на 23.10.2012р.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

22.11.2012 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання за вх. № 09-11.1/10439 про призначення повторної судово-економічної експертизи з метою отримання повних та обґрунтованих відповідей на поставлені питання, оскільки висновок експертизи не надає в повному обсязі відповідь на поставлені питання та викликає сумніви через велику різницю в розрахунках.

Ухвалою від 27.11.2012р. було повторно призначено судово-економічну експертизу, апеляційне провадження у справі зупинено. Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зобовязано сторін надати в розпорядження експертизи необхідні документи на вимогу експертів.

Супровідним листом № 12017/12018/12-45 від 27.02.2013 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав на адресу суду висновок судово-економічної експертизи та повернув матеріали справи № 23/506.

Ухвалою від 14.03.2013 року поновлено апеляційне провадження по справі та призначено до розгляду на 26.03.2013р.

26.03.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.06.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено контракт № 007-25, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту "Розширення та реконструкція центральних очисних споруд лівого берега м. Запоріжжя", а відповідач зобов'язався їх оплатити.

Відповідно до пункту 2.1 контракту № 007-25 від 05.10.2006 року договірна ціна склала 15 652 890, 00 грн., що еквівалентно 2 422 116, 26 євро по курсу 6, 462485 євро.

Пунктом 1.5 контракту № 007-25 від 05.10.2006 року сторони погодили етапи виконання робіт, зокрема, перший етап - 110 календарних днів з моменту підписання договору, тобто до 22.01.2007 року, другий 176 календарних днів після виконання робіт по першому етапу, згідно графіку проведення робіт, погодженого з відповідачем.

Згідно ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

Додатковою угодою сторони продовжили термін дії контракту № 007-25 від 05.10.2006 року, включаючи строки гарантійних зобов'язань до 01.03.2009 року.

Факт виконання будівельно-монтажних робіт з боку позивача у період з грудня 2006 року по липень 2008 року підтверджено наданими суду актами виконаних робіт (копії залучені до матеріалів справи), підписаними відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Відповідно до пункту 4.2 контракту № 007-25 від 05.10.2006 року закінчені роботи сплачуються щомісячно за звітний місяць згідно ціни за одиницю продукції. Проміжні платежі виконаного об'єму робіт здійснюються відповідачем не пізніше 25 календарних днів після підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 4.6 контракту № 007-25 від 05.10.2006 року встановлено, що 7 % будуть утримуватись від необхідної суми оплати позивачу за виконані роботи. Сума зазначених утримань сплачується позивачу в наступному місяці після утримання одночасно з місячною оплатою, але не пізніше 45 календарних днів від дати утримання.

25.06.2011 року сторонами у справі укладена додаткова угода до контракту № 007-25 від 05.10.2006 року щодо проведення остаточних розрахунків, згідно пункту 2 відповідач проводить остаточний розрахунок з позивачем щодо сплати утриманої суми компенсації за контрактом у сумі 195 759, 13 грн. двома траншами, зокрема, перший транш у розмірі 50 % від суми, а саме 97 879, 56 грн. проводить до 08.07.2011 року, другий транш у розмірі 97 879, 56 грн. до 08.08.2011 року.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов контракту № 007-25 від 05.10.2006 року повністю не виконав свої зобов'язання за виконані роботи, оскільки відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 5 689 379, 63 грн., а отже заборгованість відповідача на момент розгляду спору становить 2 377, 37 грн.

Згідно пункту 2.3 контракту № 007-25 від 05.10.2006 року ціни за виконані роботи, які підлягають до сплати в майбутньому підлягають індексації, якщо на момент платежу за виконані роботи чи на момент наступної оплати робіт по контракту курс НБУ євро на момент платежу збільшився більше ніж на 0, 25 % порівняно з курсом НБУ євро, згідно з курсом контракту. При вищезазначених умовах зміни курсу НБУ євро, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу в гривнях за виконані роботи проіндексовану ціну плюс ПДВ в розмірі 20 %.

Пунктом 8.4 контракту № 007-25 від 05.10.2006 року встановлено, що при несвоєчасній оплаті з вини відповідача за виконані роботи, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 15 % від вартості несплачених робіт за кожен день прострочки, але не більше розміру, передбаченого діючим законодавством України.

Позивач вважає, що відвідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані роботи та просить суд стягнути з відповідача суму збитків від курсової різниці грн./євро у розмірі 630 679,11 грн., 3% річних від суми прострочення у розмірі 20018,50 грн., інфляційні збитки у розмірі 26 144,24 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов"язання у розмірі 139 487,96 грн.

Представник відповідача суду пояснив, що він не заперечує факт несплати позивачу суми 318662,38 грн. станом на 30.07.2008р. або на 30.08.2008р., однак відповідач заперечує, що зазначена сума являла собою неправомірну заборгованість, на яку мають бути нараховані курсові збитки, інфляційні збитки, 3 % за прострочення платежу та пеня за прострочення платежу.

Відповідач зазначає, що фактично сума 318662,38 грн. складається із двох сум:

122 903,25 грн. - кошти, що мали бути сплачені відповідачем позивачу після їх отримання від замовника будівництва. Однак, станом на 30.07.2008р. (а також на 30.08.2008р.) зазначені кошти не були отримані відповідачем, і тому відповідач мав підстави не сплачувати зазначену суму позивачу за умовами п. 4.2. Контракту та статей 613(2) (невчинення кредитором дій, без яких боржник не міг виконати своє зобов'язання), 616(2) (наслідки порушення зобов'язання з вини кредитора) та 617 (обставини непереборної сили) ЦК України, особливо з огляду на те, що зазначені кошти не були отримані відповідачем від замовника саме внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за Контрактом. Тому на зазначену суму не можуть нараховуватись ані збитки (курсові чи інфляційні), ані пеня чи 3 відсотки річних за прострочення грошового зобов'язання. При цьому платіж, зроблений відповідачем 21.01.2010р. на користь позивача, був зроблений відповідачем до отримання коштів, затриманих замовником будівництва (який почав повертати відповідачу утримані ним кошти лише у 2011 році). Тобто зазначений платіж був зроблений відповідачем із власних коштів;

195 759,13 грн. - сума, утримана відповідачем на підставі ст. 224 ГК України, ст. 22 ЦК України та статті 852 та 858 ЦК України в якості компенсації збитків, понесених ним внаслідок несвоєчасного та неповного виконання позивачем своїх зобов'язань за Контрактом. Зазначена сума визнавалася позивачем правомірно утриманою (див. п. 1.1. Додаткової Угоди № 2 від 25.06.2011р. до Контракту). Сплата відповідачем зазначеної суми позивачу фактично є пробаченням невиконання зобов'язання позивачем, а не сплатою заборгованості, оскільки підставою платежу є не виконання робіт позивачем, а саме пробачення порушень, яких припустився позивач під час виконання Контракту. Відповідач вважає, що вказана сума не може вважатись заборгованістю відповідача перед позивачем, і тому на неї також не можуть бути нараховані ані збитки (курсові чи інфляційні), ані пеня чи 3% річних за прострочення грошового зобов'язання.

Водночас відповідач звертає окрему увагу суду на п. 3 Додаткової Угоди № 2 від 25.06.2011 до Контракту, за яким після сплати відповідачем позивачу "пробаченої" суми раніше утриманих збитків (195 759,13 грн.) сторони не матимуть одна до одної жодних претензій за Контрактом. Між тим, позивач подав позовну заяву проти відповідача саме у зв'язку із Контрактом та у зв'язку із платежем, зробленим в рамках Додаткової Угоди №2 від 25.06.2011р. Тобто, спочатку позивач свідомо відмовився від будь-яких претензій до відповідача в обмін на пробачення неналежного виконання своїх зобов'язань за Контрактом, але потім, отримавши відповідне пробачення та повернувши кошти, які вже не були боргом відповідача, позивач раптом вирішив не виконувати умови п.3 додаткової угоди № 2 і вимагає надання цим коштам статусу боргу.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, колегія не може погодитися з доводами позивача з наступних підстав.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути двосторонніми чи багатосторонніми.

Згідно з ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У зв'язку з необхідністю застосування спеціальних знань колегією була призначена експертиза з економічних питань.

Висновком судової експертизи з економічних питань по справі 23/506, складеного судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та надісланого на адресу Київського апеляційного господарського суду супровідним листом № 12017/12018/12-45 від 27.02.2013 р. встановлено, що заборгованість ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» перед ЗАТ «Теплосервіс» за контрактом № 007-25 від 05.10.2006 (з усіма додатками до нього) станом на 30.08.2008 року документально підтверджується банківськими виписками, актами виконаних робіт та актами звірки, наявними у матеріалах справи, складає 321 039, 71 грн.

Сума позову з урахуванням умов контракту №007-25 від 05.10.2006 року становить 437 113,11 грн., а саме:

- збитків від курсової різниці грн./євро у розмірі 293 225, 41 грн.;

- 3% річних від суми прострочення у розмірі 18 653,61 грн.;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 125 234, 09 грн.

Інфляційні збитки, які розраховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно з умовами Контракту №007-25 від 05.10.2006 р. «Розширення та реконструкція очисних споруд лівого берега (ЦОС-1) м. Запоріжжя», нарахуванню не підлягають.

Сума податку на додану вартість враховувалася при розрахунку заборгованості ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» перед ЗАТ «Теплосервіс», окільки відповідно до Актів виконаних робіт у відповідності до Контракту №007-25 від 05.10.2006р. «Розширення та реконструкція очисних споруд лівого берега (ЦОС-1) м. Запоріжжя» загальний обсяг виконаних робіт включав податок на додану вартість в розмірі 20%.

Відповідно до Актів виконаних робіт, у відповідності до Контракту №007-25 від 05.10.2006р. «Розширення та реконструкція очисних споруд лівого берега (ЦОС-1) м. Запоріжжя» до загального обсягу виконаних робіт включено податок на додану вартість в розмірі 20%.

Відповідно до висновку експерта ЗАТ «Теплосервіс» здійснено повторне додавання ПДВ до суми заборгованості із урахуванням курсової різниці, зазначеної у розрахунку, що не передбачено чинним законодавством.

08.04.2013 року представником позивача були подані пояснення по справі №23/506 з урахуванням висновку експерта, відповідно до якого позивач погодився з даним висновком та вважає його повністю обґрунтованим та таким, що складений з урахуванням всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми 816 329,81 грн. не обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню частково на підставі висновку експертизи, суми від курсової різниці у сумі: 437 113,11 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України. Крім того, в зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, витрати відповідача за проведення судових експертиз, слід віднести на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 23.01.2012 року у справі № 23/506 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, б. 11, оф. 610, ідентифікаційний код 20492287) на користь Закритого акціонерного товариства "Теплосервіс" (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, б. 4-А, індефікаційний код 20492287) 293 225,41 грн. - сума від курсової різниці, грн./евро, 18 653,61 грн. - 3 % річних, 125 234, 09 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 4375,04 грн. - витрат по сплаті державного мита за подання позову та 126,38 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових вимог.

Видати наказ.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Теплосервіс" (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, б. 4-А, індефікаційний код 20492287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, б. 11, оф. 610, ідентифікаційний код 20492287) 3 791, 85 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 21 680,07 грн. - витрат за проведення судових експертиз.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.»

Матеріали справи № 23/506 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.