Постанова № 30742148, 02.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р. справа № 2а-7072/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Головко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року

у справі за позовом Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за рахунок активів,

В С Т А Н О В И В:

Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція в Запорізькій області звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості за рахунок активів з ФОП ОСОБА_2 .

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року адміністративний позов Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 штрафні санкції за рахунок активів у розмірі 5072 грн. 20 коп. на р/р 31113104700013, одержувач державний бюджет м. Мелітополя, код 34676932, банк ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 21080900, штрафні санкції у розмірі 3400 грн. на р/р 31111106700013, одержувач державний бюджет м. Мелітополя, код 34676932, банк ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 21081100, штрафні санкції у розмірі 05грн. 71 коп. на р/р 31415541700181, одержувач місцевий бюджет Семенівської сільської ради, код 34676932, банк ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 21080913.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та винести нове рішення, яким відмовити Мелітопольській об'єднаній державній податковій інспекції в Запорізькій області в задоволенні позовних вимог повністю.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців від 26.04.2010, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець за адресою АДРЕСА_1.

Станом на 18.02.2010 року співробітниками Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області проведена перевірка підприємницької діяльності відповідача за місцем його проживання, за адресою АДРЕСА_1 з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

Перевіркою встановлено порушення п.п.1, 11. 12 ст.3 Закону №265/95 - ВР, ст. 15 Закону №481/95-ВР про що складено акт перевірки №0102/08/11/23/НОМЕР_1 від 18.02.2010 року, на підставі якого Мелітопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Запорізької області винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме: №0001272308 від 25.02.2010 року про застосування до відповідача штрафних санкцій за здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту у розмірі 05 грн. 71 коп. у відповідності до ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96-ВР від 23.03.1996 (далі - Закон №98/96-ВР); №0001262308 від 25.02.2010 року про застосування до відповідача штрафних санкцій за здійснення розрахункових операцій без застосування РРО у розмірі 5 072 грн. 20 коп. відповідно до СТ.21 Закону №265/95 - ВР; №0001282308 від 25.02.2010 року про застосування до відповідача фінансових санкцій за торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без придбання відповідної ліцензії у розмірі З 400 грн. 00 коп. відповідно до ст. 17 Закону №481/95-ВР.

На даний час сума заборгованості не сплачена та являється узгодженою, оскільки не оскаржена в адміністративному порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оскаржив винесені рішення про застосування до нього фінансових санкцій в адміністративному порядку в терміни передбачені законом, а отже сума податкового боргу вважається узгодженою відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 року, тому вимогу про стягнення заборгованості за рахунок активів у розмірі 8 477 грн. 91 коп. вважав правомірною, але така позиція є помилковою з огляду на наступне.

Процедура погашення податкового боргу платників податків, який виник до набрання чинності Податковим Кодексом України врегульована Законом України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181).

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 цієї ж статті Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано з листом повідомлення про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, ДПІ не було направлено відповідачеві податкові вимоги. Доказів розміщення цих податкових вимог на дошці податкових оголошень, так само як і доказів надсилання податкових вимог відповідачеві на суми податкової заборгованості, податковим органом надано не було.

А відтак з огляду на те, що відповідно до абзацу другого підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» стягнення коштів та продаж активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги, та з урахуванням недотримання податковим органом встановленої законом процедури доведення до платника податків інформації про наявність у нього податкового боргу колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та звертає увагу на передчасність звернення ДПІ до суду з позовом про примусове стягнення існуючої заборгованості за рахунок активів.

З вимог п.п. 10.1.3. п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону випливає, що платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном), самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів.

Правила призначення, звільнення, а також компетенцію податкового керуючого визначає центральний податковий орган відповідно до пп. 8.6.5 п. 8.6 статті 8 Закону № 2181.

Наказом державної податкової адміністрації України від 02.08.2001 року № 312 затверджено положення про призначення, звільнення та компетенцію податкового керуючого, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.08.2001 р. за N 736/5927.

Приписами п. 5.2 розділу 5 зазначеного Положення визначено, як одну з функцій податкового керуючого, визначення складу активів, які підлягають продажу (якщо податковий керуючий вирішив, що платник визначив для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою за суму податкового боргу), виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.

Тобто, правом податкового керуючого на визначення активів платника податків можливе тільки у разі, якщо платник визначив для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою за суму податкового боргу.

Крім того, на час прийняття оспорюваного рішення стягнення могло поширюватися лише на ті активи, що еквівалентні розміру його податкового боргу. А відтак для правильного вирішення цього спору суду необхідно було звернути увагу, що позивачем, в порушення ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не проведено опис активів відповідача на які б поширювалося право податкової застави.

Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з приводу надання переліку активів для опису та подальшого продажу. Податковим керуючим не здійснено опис активів, які були ним же визначені, в присутності платника податків, з повідомленням останнього про здійснення такого опису. Акт опису спрямований на адресу відповідача після його складання для ознайомлення та підписання в матеріалах справи відсутній.

Як вбачається з аналізу норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» стягненню підлягають тільки ті активи та кошти, які передані у податкову заставу шляхом включення їх до акту опису активів, на які розповсюджується право податкової застави.

Податковим органом не надано доказів вжиття заходів щодо стягнення суми податкового боргу відповідача на підставі та у черговості, встановлених нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, колегія суддів вважає, що податковим органом не надано належних доказів правомірності та своєчасності звернення до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення суми податкового боргу відповідача, тому позов не підлягає задоволенню..

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у зв'язку з чим прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року - скасувати.

В задоволені позову Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко