Рішення № 30741822, 18.04.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №2012/2297/2012

2/639/207/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі : головуючого - судді Труханович В.В.

при секретарі - Черненко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-ті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, виключення з переліку певного майна, що підлягає поділу, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у якому просила суд визнати об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як чоловіка та жінки, які перебувають у шлюбі між собою, жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 який зареєстрований за відповідачем, автомобіль марки «Ford Focus» 2006 року випуску, вартістю 61200 грн., зареєстрований за ОСОБА_2, автомобіль марки ГАЗ 33021 212, 2002 року випуску, вартістю 43000 грн., зареєстрований за ОСОБА_2

Поділити майно, що є об'єктами права спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 та на автомобіль марки «Ford Focus» 2006 року випуску, вартістю 61200 грн., а за ОСОБА_2 визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 та на автомобіль марки ГАЗ 33021 212, 2002 року випуску, вартістю 43000 грн.

Свої вимоги вона обґрунтовує тим, що 27.06.1998 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Жовтневим відділом реєстрації актів громадського стану, актовий запис №328.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю.

Як вказує позивач, на початку червня 2011 року відповідач ОСОБА_2 пішов із сім*ї, став проживати окремо, та почав заявляти позивачеві про те, що вона ніякого відношення не має до спільного майна, все, що було набуте за час їх спільного проживання, він вважає своєю особистою власністю та ділитися будь-чим з позивачем він намірів не має, тому, з метою захисту своїх прав позивач була змушена звернутися до суду з даним позовом.

25 червня 2012 року ОСОБА_2 надав суду заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та незаконними з наступних підстав.

31 січня 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова по цивільній справі №2-3552/11.

Відповідач вказує, що неодноразово пропонував позивачеві розділити все спільно нажите майно під час шлюбу у добровільному порядку, але згоди на це від останньої не отримав.

Також він вказав, що розподілу, в якості спільного нажитого майна подружжя, також підлягає квартира АДРЕСА_1, оскільки відповідачем був повністю зроблений ремонт всіх кімнат за його власні кошти на суму 100 000 гривень.

Стосовно розподілу житлового будинку АДРЕСА_2 відповідач заперечував, оскільки кошти на придбання зазначеного житлового будинку було надано батьками відповідача, так як подружжя не мало власних коштів.

Ані позивач, ані відповідач з часу придбання будинку не проживали у ньому і не використовували його для власних потреб.

Відповідач також вважає, що позивач необґрунтовано просить розподілити, як сумісно нажите майно, автомобіль марки ГАЗ 33021 212, оскільки даний автомобіль був перереєстрований на ім'я відповідача його рідним батьком 16.10.2007 року, без укладання будь-яких грошових угод.

Отже, ОСОБА_2 вважає, що ні позивач, ні відповідач вищевказане майно не придбавали, і вважати його, як спільно нажите майно, немає підстав.

Таким чином, просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в частині визнання права власності позивача на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та на автомобіль марки «Ford Focus», 2006 року випуску, та залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль марки «Ford Focus», 2006 року випуску, а у власності ОСОБА_1 - вікна металопластикові; водопровід ванни, мийка, підлога, унітаз; вхідні та міжкімнатні двері; газовий котел, автономне опалення; меблевий гарнітур, ліжко, дивани, шафи (2 шт.), штори; холодильник, пральну машину, газову піч; телевізори (3 шт.); постільну білизну; ковдри, паласи, подушки, килими; посуд для приготування їжі, столовий посуд.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 28 січня 2013 року звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя, та просив розподілити майно, що є спільною власністю подружжя наступним чином: виділити ОСОБА_1 у власність спільно нажите майно на суму 100 000 гривень: вікна металопластикові; водопровід ванни, мийка, підлога, унітаз; вхідні та міжкімнатні двері; газовий котел, автономне опалення; меблевий гарнітур, ліжко, дивани, шафи (2 шт.), штори; холодильник (2008 р.в.), пральну машину (2008 р.в.), газову піч; телевізори (3 шт.); постільну білизну; ковдри, паласи, подушки, килими; посуд для приготування їжі, столовий посуд, та зобов'язати ОСОБА_1 виплатити на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на вищезазначене майно в сумі 50 000 гривень.

Виключити з переліку майна, що підлягає поділу, вказаному в первісному позові, наступне майно: Жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.01.2013 року Жовтневою районною радою м. Харкова; автомобіль марки ГАЗ 33021 212 бортовий малотонаж В, 2002 року випуску, вартістю 43 000 гривень, зареєстрований за ОСОБА_2; автомобіль марки «Ford Focus», 2006 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2

Свої вимоги позивач по зустрічному позову обґрунтовує тим, що житловий будинок АДРЕСА_2 не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки був придбаний за кошти, надані батьками ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а зараз зареєстрований за ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_1 з часу придбання житлового будинку жодного разу не здійснювали фінансування ремонту будинку та споруд, не проживали в ньому і не використовували його для власних потреб.

Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що зазначений житловий будинок не можна вважати спільно нажитим майном подружжя ОСОБА_2, оскільки він придбаний, відремонтований, добудований та облаштований не за кошти подружжя ОСОБА_2, а за кошти батьків позивача

Що стосується автомобіля марки ГАЗ 33021 212 бортовий малотонаж В, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2, то він був перереєстрований на ім'я ОСОБА_2 його рідним батьком - ОСОБА_4 без фактичного укладання будь-яких угод.

Кошти на користь ОСОБА_4 сторони не сплачували.

Так, ОСОБА_2 вважає, що даний автомобіль розподілу не підлягає, так як сторони його не придбавали, кошти за нього не сплачували, а отже він не може вважатися спільно набутим майном подружжя.

Стосовно автомобіля «Ford Focus», 2006 року випуску, ОСОБА_2 вказує, що даний автомобіль був придбаний за кошти отримані від продажу земельної ділянки, яка належала на праві власності позивачеві за зустрічним позовом, а тому він набув право власності на зазначений автомобіль без використання спільних коштів подружжя.

Також він вказав, що розподілу, в якості спільного нажитого майна подружжя, підлягає квартира АДРЕСА_1, оскільки відповідачем був повністю зроблений ремонт всіх кімнат та придбано майно за його власні кошти на суму 100 000 гривень.

Наразі зазначене майно знаходиться в користування ОСОБА_1 і не розподілене між подружжям після розірвання шлюбу.

У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_2 і звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від 11.05.2012 року, в судовому засіданні заявлений позов підтримали в повному обсязі, просили суд його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності від 09.04.2012 року, в судовому засіданні проти первинного позову заперечувала та просила суд задовольнити зустрічний позов з підстав, викладених у ньому.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність у частковому задоволенні первинного позову та у відмові зустрічного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Оцінюючи докази, суд виходить з положень ст. 60 ЦПК України.

У судовому засіданні встановлено, що 27 червня 1998 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який було зареєстровано Жовтневим відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, актовий запис №328. (а.с. 5)

Від шлюбу подружжя має неповнолітнього сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 4)

Як вказує позивач по зустрічному позову, даний шлюб було розірвано 31 січня 2012 року на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова по цивільній справі №2-3552/11, проти даної обставини не заперечувала і ОСОБА_1

Під час шлюбу подружжям ОСОБА_1 було придбано рухоме та нерухоме майно, яке являється їх загальною сумісною власністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, належного їм праві загальної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом, про що зазначено у ч. 3 ст. 71 Сімейного кодексу України.

Що стосується спору про поділ сумісно нажитого під час шлюбу житлового будинку АДРЕСА_2, судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності від 25.01.2002 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова від 08.01.2002 року, тобто даний будинок був придбаний у власність під час шлюбу. (а.с. 170)

Частиною 3 ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, являється їх загальною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 СК України майно, яке придбало подружжя під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві загальної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав по уважній причині самостійного заробітку (доходу).

Відносно ствердження ОСОБА_2 про те, що на придбання та ремонт спірного будинку він затратив кошти, отримані від його батьків, то стосовно цього суд не отримав від відповідача ніяких доказів.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1, придбали за спільні кошти житловий будинок АДРЕСА_2, який відповідно до вимог ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України знаходиться в їх спільній сумісній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у випадку поділу майна, яке являється об'єктом права загальної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка являються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже даний житловий будинок підлягає поділу між подружжям у рівних частках, тобто по 1/2 кожному.

Що стосується поділу автомобілів, які знаходяться у власності ОСОБА_2 судом встановлені наступні обставини.

Згідно свідоцтва про реєстрацію технічного паспорту серії НОМЕР_3 автомобіль «Ford Focus», державний номер НОМЕР_1, зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 31.12.2010 року, на його ім'я також зареєстровано автомобіль «ГАЗ 33021 212 бортовий малотонаж.В», державний номер НОМЕР_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію технічного паспорту серії НОМЕР_4 16.10.2007 року. (а.с. 6,7)

Частиною 3 ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, являється їх загальною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом, про що зазначено у ч. 3 ст. 71 Сімейного кодексу України.

Згідно до ч. 1 ст. 70 СК України у випадку поділу майна, яке являється об'єктом права загальної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка являються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 71 СК України передбачає, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно звітів про оцінку майна №А-23/08/12-01МФ від 25.08.2012 року та №А-22/08/12-01МФ від 26.08.2012, ринкова вартість автомобіля «Ford Focus», державний номер НОМЕР_1, складає 85 072 грн., а ринкова вартість автомобіля «ГАЗ 33021 212 бортовий малотонаж.В», державний номер НОМЕР_2, - 38 831 грн. (а.с. 88-123, 124-153)

У зв'язку з тим, що ринкова вартість автомобіля «Ford Focus» значно вище за ринкову вартість автомобіля «ГАЗ 33021 212 бортовий малотонаж.В», суд вважає, що спірні автомобілі не можуть бути реально поділені між подружжям у відповідності до їх часток.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 пропонуючи виділити їй у власність автомобіль «Ford Focus», вартість якого значно більше від вартості автомобілю «ГАЗ 33021 212 бортовий малотонаж.В», який вона пропонує залишити у власності відповідача, просила суд відступити від засади рівності часток подружжя, на підставі того, що відповідач ОСОБА_2 невчасно та не в повному обсязі сплачує аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_9, який навчається у 8 класі ХЧ УВК «Вересень», вартість навчання становить 800 гривень на місяць. (а.с. 155)

Частина 3 ст. 70 СК України передбачає, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

В судовому засіданні було встановлено, що після розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_9, з матір'ю залишився проживати неповнолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з розрахунку заборгованості по аліментам станом на 01.04.2013 року ОСОБА_2 здійснює поточні виплати по аліментах на утримання неповнолітнього ОСОБА_9 (а.с. 201)

Таким чином, батько сина приймає постійну участь у матеріальному забезпеченні неповнолітнього ОСОБА_9

При вирішенні цієї справи в частині розподілу автомобілів, які знаходяться у власності ОСОБА_2, суд виходить із рівності часток подружжя, а тому суд вважає необхідним у частині задоволення вимог щодо поділу автомобілів відмовити.

Що стосується позовних вимог позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, то суд відмовляючи у його задоволені виходить з наступного.

У тексті позову ОСОБА_2 просив суд під час спільного розгляду з первісним позовом порушити питання про розподіл спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_2, яке складається з предметів побуту, меблів, електротоварів, будівельних та ремонтних товарів, газового обладнання, що розташовано в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, та розподілити майно, що є спільною власністю подружжя наступним чином: виділити ОСОБА_1 залишити у власності все спільно нажите майно на суму 100 000 гривень: вікна металопластикові; водопровід ванни, мийка, підлога, унітаз; вхідні та міжкімнатні двері; газовий котел, автономне опалення; меблевий гарнітур, ліжко, дивани, шафи (2 шт.), штори; холодильник (2008 р.в.), пральну машину (2008 р.в.), газову піч; телевізори (3 шт.); постільну білизну; ковдри, паласи, подушки, килими; посуд для приготування їжі, столовий посуд.

Також, зобов'язати ОСОБА_1 виплатити на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на вищезазначене майно в сумі 50 000 гривень.

Виключити з переліку майна, що підлягає поділу, вказаному в первісному позові, наступне майно: Жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.01.2013 року Жовтневою районною радою м. Харкова; автомобіль марки ГАЗ 33021 212 бортовий малотонаж.В, 2002 року випуску, вартістю 43 000 гривень, зареєстрований за ОСОБА_2; автомобіль марки «Ford Focus», 2006 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2

Як вказує в тексті позову позивач по зустрічному позову ОСОБА_2, грошові кошти, які були використані для проведення ремонту та придбання майна у квартиру АДРЕСА_1 належали йому особисто.

Однак, позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів того, що зазначене в позовних вимогах майно, наявне та було придбане під час подружнього життя ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 проти даного ствердження позивача заперечувала, та пояснила, що дана квартира була придбана ще до укладення шлюбу з ОСОБА_2 та усе майно, що в знаходиться в даній квартирі було також придбане до укладення шлюбу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, пояснила про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана батьками ОСОБА_1 у 1997 році, у 1998 році в даній квартирі було проведено ремонт та куплені всі необхідні меблі, після чого дана квартира була подарована їх доньки ОСОБА_1

Також пояснила, що під час подружнього життя передавала гроші ОСОБА_2, як своєму зятю, для придбання подружжям необхідних речей, оскільки подружжя мало недостатній дохід, а батьки ОСОБА_2 пенсіонери, додаткових доходів не мали, а тому допомагати молодому подружжю не мали можливості.

Відтак, доводи позивача по зустрічному позову також спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10

Отже, суд вважає що позовні вимоги по зустрічному позову необґрунтовані, а тому у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Дослідивши усі матеріали справи, приймаючи до уваги наявність доказів позовних вимог, аналізуючи їх у сукупності і надавши їм належну оцінку, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні вимог по зустрічному позову ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 15, 57-60, 61, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. 365, 368 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбаний у період шлюбу будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2

Визнати ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2

У задоволені іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-ті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, виключення з переліку певного майна, що підлягає поділу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В. В. Труханович