Постанова № 30741151, 15.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 914/58/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - Трохлюк Н.В.

від відповідача (скаржник) - Мартинюк С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми», б/н від 14.03.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року (підписане 06.03.2013 року), суддя Березяк Н.Є.

у справі № 914/58/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми», с. Давидів

про стягнення 140195,64 грн.

в с т а н о в и в :

У суді першої інстанції позивачем подавались заяви про зменшення позовних вимог від 18.01.2013 року, від 13.02.2013 року, від 28.02.2013 року (арк. справи 33, 81, 107). В останній заяві про зменшення позовних вимог від 28.02.2013 року, яка отримана судом 04.03.2013 року, позивач просив стягнути з відповідача 48520 грн. - основного боргу, 15352 грн. - штрафу, 3499,39 грн. - пені, 717,38 грн. - 3% річних та 2000 грн. - витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року по справі №914/58/13 уточнені позовні вимоги ТзОВ «Промислово-фінансова група «Нафтахім» задоволено, стягнено на користь останнього із ТзОВ «Агролайф корми» 48520 грн. - основного боргу, 15352 грн. - штрафу, 3499,39 грн. - пені, 717,38 грн. - 3% річних та 2000 грн. - витрат на послуги адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст.193 ГК України. Поряд з цим, суд беручи до уваги умови договору №02/03/12 від 02.03.2012 року, специфікацію №3 від 18.10.2012 року, яка є невід'ємною частиною договору, протокол погодження договірної ціни, підписаний сторонами 13.11.2012 року, ч.2 ст.217, ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 ГК України, ст.ст.549, 625 ЦК України, вважає правомірними заявлені до стягнення - штраф, пеню, 3% річних. Посилаючись на наявність договору про надання юридичних послуг від 16.01.2012 року, додаткову угоду до нього від 10.12.2012 року, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №1040 від 14.12.2012 року, видане Трохлюк Н.В., акт прийому-передачі від 12.02.2013 року та те, що послуги адвоката оплачені в повному обсязі, враховуючи ст.44 ГПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Агролайф корми» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року по справі №914/58/13 в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 15352 грн. Зокрема, апелянт вказує на те, що ТзОВ «Агролайф-корми» не заперечувалась затримка в розрахунках із позивачем за поставлений згідно специфікації №3 від 18.10.2012 року товар, з огляду на що сторонами підписано протокол від 13.11.2012 року про внесення змін до умов поставки, в якому відповідач погодився на збільшення ціни поставленого товару з 152000 грн. до 153250 грн. З огляду на наведене, апелянт вважає неправомірним стягнення штрафу, який визначений умовами специфікації, оскільки підписуючи протокол про внесення змін до умов поставки товару щодо збільшення ціни, відповідач не передбачав у подальшому можливості стягнення штрафу. Скаржник посилаючись на норми ст.627 ЦК України, зазначає, що протокол від 13.11.2012 року укладено на заміну умов поставки згідно специфікації №3 від 18.10.2012 року, а вказана специфікація втратила чинність.

15.04.2013 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (від 12.04.2013 року), в яких останній посилається на ст.213 ЦК України та вказує на необґрунтованість заперечень позивача доводів апеляційної скарги, зазначаючи, що відповідач погодився на збільшення ціни саме в якості відповідальності за порушення строків оплати, а відтак застосування штрафу є неправомірним.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги та додаткових пояснень до неї підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апелянта заперечила, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просила залишити без змін оскаржуване рішення, вказуючи на безпідставність доводів апелянта. Зокрема, звертала увагу суду на те, що сторонами у специфікації №3 від 18.10.2012 року, яка є додатком та невід'ємною частиною договору №02/03/12 від 02.03.2012 року погоджено оплату штрафу, а підписанням протоколу від 13.11.2012 року сторони лише змінили загальну суму постави за специфікацією та строк оплати поставленої партії.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Частиною 2 ст.101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2012 року між ТзОВ «Промислово-фінансова група» (в тексті договору - продавець) та ТзОВ «Агролайф корми» (в тексті договору - покупець) укладено договір № 02/03/12, відповідно до умов якого, а саме п.1.1 позивач зобов'язувався продати, а відповідач - прийняти та оплатити товар в кількості і за ціною, зазначеною в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору встановлено, що ціни на товар встановлюються в гривнях і вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору. Вартість кожної партії товару вказана в рахунку-фактурі на цю партію і в специфікації. Загальна вартість цього договору дорівнює сумі всіх додатків (специфікацій) до нього.

Згідно із пунктом 3.4 договору умови оплати погодженої партії товару обумовлюються в специфікаціях.

На виконання умов договору, відповідно до специфікації № 3 від 18.10.2012 року позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-0002289 від 25.10.2012 року на суму 152000 грн.; довіреністю №412 виданою 24.10.2012 року, товарно-транспортною накладною №2289 від 25.10.2012 року та рахунком-фактурою № СФ-0001790 від 18.10.12 року.

В матеріалах справи наявна специфікація №3 (додаток №3 до договору №02/03/12 від 02.03.2012 року, арк. справи 18) у п.п.1,2 якої вказано, що продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти і сплатити за монокальцій фосфат б/б (іменований надалі товар), обумовлену цією специфікацією ціну, загальна сума поставки по даній специфікації 152000 грн.

Пунктом 5 специфікації №3 сторони погодили, що оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем (відповідачем) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах 100 % оплати протягом 14 календарних днів від дати поставки товару згідно п.4 даної специфікації.

Відповідно до п.4 специфікації, датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, товар поставлений відповідачу 25.10.2012 року, проте, такий не оплачено у строк, передбачений специфікацією №3 від 18.10.2012 року.

13.11.2012 року сторонами підписано протокол (додаток №5 до договору №02/03/12 від 02.03.2012 року, арк. справи 22), у п.1 якого вказано, що у зв'язку з невиконанням покупцем (відповідачем) взятих на себе обов'язків, наведених у п.6 додатку № 3 до договору №02/03/12 від 02.03.2012 року про сплату поставленої партії товару, збільшується ціна на поставлений товар, а саме монокальцій фосфат б/б. Після підписання протоколу ціна на продукцію, отриману за видатковою накладною №РН-0002289 від 25.10.2012 року складає 153520 грн.

Пунктом 4 протоколу передбачено, що оплата поставленої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця (позивача) на умовах - 100% оплати протягом 9-ти календарних днів з моменту підписання даного протоколу, але не пізніше 21.11.2012 року.

Згідно п.5, 10,11 протоколу, такий набирає чинності з моменту його підписання і є невід'ємною частиною вищевказаного договору. У всьому іншому діють умови договору №02/03/12 від 02.03.2012 року. Цей додаток є невід'ємною частиною договору.

В строк передбачений вказаним протоколом, а саме до 21.11.2012 року відповідачем оплата за отриманий товар не проведена, що останнім не заперечується.

Відповідно до умов договору, а саме п.11.1 сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, додатковими угодами до нього, специфікаціями до договору та чинним законодавством України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 48520 грн. - основного боргу.

Крім того, беручи до уваги п.11.3 договору №02/03/12 від 02.03.2012 року, яким передбачена сплата відповідачем пені, у разі прострочення ним платежу, передбаченого п. 3.4. договору а також специфікаціями до договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, враховуючи норми ст.ст.549, 625 ЦК України, перевіривши розрахунок 3% річних та пені, правомірними є заявлені до стягнення 3499,39 грн. - пені, 717,38 грн. - 3% річних за період з 22.11.12 р. по 28.02.2013 року.

Апелянт рішення суду першої інстанції щодо стягнення основного боргу, 3% річних та пені не оскаржує, а не погоджується лише із рішенням суду в частині стягнення штрафу в розмірі 15352 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, у п.7 специфікації №3 від 18.10.2012 року (додаток №3 до договору №02/02/12 від 02.03.2012 року) зазначено, що в разі несплати у строк, вказаний в п.6 даної специфікації, окрім пені, передбаченої п.11.3 договору, покупець (відповідач) сплачує продавцеві (позивачу) штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії товару.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України штраф встановлюється договором і може визначатися у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Відповідно до ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, на відміну від пені, яка обчислюється також у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, але вже за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1.1 договору та п. 8, 11 специфікації до договору, встановлено, що специфікація є невід'ємною частиною договору №02/03/12.

Таким чином, сторони у специфікації, яка є додатком до договору та невід'ємною його частиною погодили оплату штрафу.

Посилання скаржника на те, що протокол від 13.11.2012 року укладено на заміну умов поставки вказаних у специфікації №3 від 18.10.2012 року, а тому така втратила чинність не приймається судом до уваги, оскільки зміни до специфікації №3 від 18.10.2012 року щодо штрафу сторонами не вносились, а протоколом від 13.11.2012 року сторонами узгоджено ціну та строк оплати товару, поставленого згідно специфікації №3, у зв'язку з невиконанням покупцем (відповідачем) взятих на себе обов'язків щодо оплати товару.

Пунктами вказаного протоколу не передачено, що положення специфікації щодо стягнення штрафу не застосовуються.

Крім того, п.10 протоколу передбачено, що у всьому іншому діють умови договору №02/03/12 від 02.03.2012 року.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до всиновку, що підписання протоколу не змінює умови специфікації в частині нарахування штрафних санкцій.

Слід також зазначити, що одночасне стягнення пені і штрафу є правомірним, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій. Таким чином, умови укладеного між сторонами договору передбачають господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення штрафу є обгрунтованим.

Поряд з цим, враховуючи договір про надання юридичних послуг від 16.01.2012 року, додаткову угоду до нього від 10.12.2012 року, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №1040 від 14.12.2012 року, видане Трохлюк Н.В., акт прийому-передачі від 12.02.2013 року та те, що послуги адвоката оплачені в повному обсязі про що свідчить платіжне доручення №585 від 12.02.2013 року,враховуючи ст.44 ГПК України, судом правомірно стягнено з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про часткове скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року по справі №914/58/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Зварич О.В.

Хабіб М.І.