Рішення № 30741084, 16.04.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2013 року справа №927/429/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Комбар", вул. Генерала Корчагіна, 4, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,до відповідача: фермерського господарства „Дуболугівське", вул. Нижньоозерна, 74-Б, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,про стягнення 69235,16 грн.Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Коростиленко Ю.О., довіреність б/н від 01.10.2010 року,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Комбар" подано позов до фермерського господарства „Дуболугівське" про стягнення 69235,16 грн., в тому числі 54723,75 грн. основного боргу по оплаті поставленого товару відповідно до умов договору постачання нафтопродуктів №85 від 28.11.2012 року, 4845,96 грн. пені та 9665,45 грн., 30% за користування грошовими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Комбар" (постачальник) та фермерським господарством „Дуболугівське" (покупець) укладено договір постачання нафтопродуктів №85 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти: бензин А-76, бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо, масло М10Г2к, надалі - „Товар" відповідно до умов договору і додаткових угод до нього (в разі їх підписання), які є невід'ємною частиною цього договору.

Номенклатура, кількість, ціна за товар визначаються сторонами у видатковій документації (п. 1.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору ціна, кількість і асортимент кожної окремої партії товару заздалегідь узгоджуються сторонами, з наступним відображенням в рахунку-фактурі на оплату. Ціна також вказується в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 1 банківського дня після отримання товару.

Оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку і згідно з умовами цього договору і додаткових угод до нього (п. 3.3 договору).

Датою здійснення оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору у разі неоплати, або несвоєчасної плати за товар покупець повинен виплатити постачальникові пеню, яка нараховується за кожен день прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення від суми не сплаченого в строк товару.

Згідно п. 5.3 договору, якщо покупець не розрахувався за отриманий товар на протязі одного банківського дня з моменту отримання, то окрім пені, передбаченої в п. 5.2 цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові за порушення грошових зобов'язань, суму боргу та проценти за користування чужими грошовими коштами, в порядку виконання вимог ст. 536 Цивільного кодексу України, а саме проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за кожен день прострочення оплати, починаючи з другого календарного дня після отримання товару, на протязі всього періоду користування грошовими коштами, які підлягають оплаті постачальникові.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №1498 від 28.11.2012 року на загальну суму 104723,75 грн.

Вказаний товар отриманий представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №1 від 28.11.2012 року, що підтверджується його підписом та відтиском печатки підприємства на вказаній видатковій накладній.

Позивачем надано відповідачу рахунок-фактуру №1367 від 28.11.2012 року на оплату поставленого товару на суму 104723,75 грн.

Відповідач направив на адресу позивача лист вих. №01 від 29.01.2013 року, в якому зазначає, що він підтверджує свою заборгованість перед позивачем в сумі 104723,75 грн.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 50 000 грн., що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем на момент звернення з даним позовом в суд складає 54723,75 грн.

Між позивачем та відповідачем складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 28.11.2012 року по 19.03.2013 року, згідно якого заборгованість відповідача складає 54723,75 грн. Даний акт підписано та скріплено печатками двох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаною накладною, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договору, у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару, яке він не виконав.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг відповідача на суму 54723,75 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі неоплати, або несвоєчасної плати за товар покупець повинен виплатити постачальникові пеню, яка нараховується за кожен день прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення від суми не сплаченого в строк товару.

На підставі п. 5.2 договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 4845,96 грн. за період з 29.11.2012 року по 28.03.2013 року.

Згідно п. 5.3 договору, якщо покупець не розрахувався за отриманий товар на протязі одного банківського дня з моменту отримання, то окрім пені, передбаченої в п. 5.2 цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові за порушення грошових зобов'язань, суму боргу та проценти за користування чужими грошовими коштами, в порядку виконання вимог ст. 536 Цивільного кодексу України, а саме проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за кожен день прострочення оплати, починаючи з другого календарного дня після отримання товару, на протязі всього періоду користування грошовими коштами, які підлягають оплаті постачальникові.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі ст. 536 Цивільного кодексу України та п. 5.3 договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 9665,45 грн., що становить 30% за користування грошовими коштами.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені та 30% за користування чужими грошовими коштами, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про правомірність їх нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару своєчасно не виконав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 69235,16 грн., в тому числі 54723,75 грн. основного боргу, 4845,96 грн. пені та 9665,45 грн. 30% за користування чужими грошовими коштами.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства „Дуболугівське" (вул. Нижньоозерна, 74-Б, м. Ніжин, Чернігівська область, ідентифікаційний код 38189108, р/р 26000377106 в АТ „Райффайзен Банк Аваль", код банку 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Комбар" (вул. Генерала Корчагіна, 4, м. Ніжин, Чернігівська область, ідентифікаційний код 36697760, р/р 26000619990938 в ПАТ „Промінвестбанк", код банку 300012) 54723,75 грн. боргу, 4845,96 грн. пені, 9665,45 грн. 30% за користування чужими коштами та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна