Постанова № 30738603, 17.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5023/4584/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргикомунального підприємства "Харківські теплові мережі"на постанову та на рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року господарського суду Харківської області від 19.12.2012 рокуу справі господарського судуХарківської областіза позовом акціонерної компанії "Харківобленерго" докомунального підприємства "Харківські теплові мережі"простягнення в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Солдатенко А.М., - відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року АК "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до КП "Харківські теплові мережі" про стягнення 308 832,60 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 159,48 грн. інфляційних втрат, 1 029,68 грн. - 3% річних та 1 223,60 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.12.2012 року позов задоволено. Стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь АК "Харківобленерго" 308 832,60 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 159,48 грн. інфляційних втрат, 1 029,68 грн. - 3% річних, 1 223,60 грн. пені та судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, зазначене рішення-без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, КП "Харківські теплові мережі" подано касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2012 року скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що судами невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2010 року між АК "Харківобленерго" (постачальник) та КП "Харківські теплові мережі" (споживач) укладено договір № 702 про постачання електричної енергії, за умовами якого, постачальник продає електроенергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок з дозволеною потужністю, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань по оплаті використаної електроенергії, за ним утворилась заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних, які судами задоволені та не оскаржуються в касаційній скарзі.

Крім того, судом стягнуто 308 832,60 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 308 832,60 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовили у клопотанні відповідача про зменшення цієї суми з тих підстав, що передбачена ч.6 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" санкція не є штрафною в розумінні ч.2 ст.233 ГК України, відповідно з чим, її розмір не може бути зменшений.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного.

Згідно умов договору, на липень 2012 року відповідачу встановлена договірна величина споживання електричної енергії у розмірі 2 939 000 кВт/год.

Суди встановили, що за вказаний період відповідачем спожито 3 292 054 кВт/год., тобто, на 353 054 кВт/год. більше встановленої договірної величини. У визначеному договором порядку, сторони не узгодили збільшення договірних величин споживання (зазначені обставини скаржником не оскаржуються).

За змістом статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі енергії зобов'язані додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. При цьому, споживачі енергії несуть відповідальність за порушення умов договору та Правил користування електричною енергією.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про електроенергетику", правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Частиною 6 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" (із змінами та доповненнями) встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Пунктом 4.2.2 договору № 702 від 31.03.2010 року передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитої та договірної величин споживання електроенергії та потужності. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним (за підсумком минулого року) обсягом споживання 50 000 кВт г і більше (ст.26 ЗУ "Про електроенергетику").

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 ГК України).

Враховуючи вказані приписи та оскільки, саме внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання на липень 2012 року, у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов'язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною, то, за переконанням колегії суддів, остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої, для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ. Колегія суддів зауважує на тому, що п.4.2.2 договору, який передбачає обов'язок щодо сплати двократної вартості міститься у розділі 4 договору "Відповідальність сторін".

Отже, приймаючи до уваги наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що вказана санкція є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафною санкцією в розумінні ст.230 ГК, яка може бути зменшена згідно ст.233 ГК України та ч.3 ст.83 ГПК України.

Зазначені обставини не були враховані судами під час розгляду справи.

Таким чином, за переконанням судової колегії, виходячи з вказаних положень закону, суду слід було з'ясувати, відповідно до вимог закону та поданих документів наявність підстав для зменшення розміру вказаної санкції, чого зроблено не було.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин у справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення в частині стягнення 308 832,60 грн. двократної вартості електроенергії не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа в цій частині -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи відповідача та позивача, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2012 року у справі № 5023/4584/12 скасувати в частині стягнення 308 832,60 грн.

В скасованій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2012 року з даної справи залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець