Постанова № 30738560, 11.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 5004/1264/12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,суддів:Данилової Т.Б. Яценко О.В.,розглянулакасаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Володимиравтодор" (далі - Товариство)на постанову Рівненського апеляційного господарського судувід29.01.13у справі5004/1264/12господарського судуВолинської областіза позовомТовариства доВолодимир-Волинської міської ради (далі - Міськрада)провизнання неправомірним рішення та визнання права постійного користування землею.

В засіданнях взяли участь представники:

- позивача:Єремейчук І.П. - керівник (вип. з ЄДР від 28.02.12); - у судовому засіданні 04.04.13;- відповідача:не з'явилися.

Ухвалою від 15.03.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Сибіги О.М., Яценко О.В., касаційну скаргу Товариства прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.04.13.

У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки розпорядженням секретаря другої судової палати від 03.04.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Про вказані обставини присутнього представника сторони було повідомлено на початку судового засідання 04.04.13.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

У зв'язку з неявкою представника Міськради у судове засідання, для надання можливості захищати свої права та інтереси безпосередньо у судовому засіданні, а також надання додаткового часу для підготовки відзиву на касаційну скаргу, ухвалою від 04.04.13 розгляд справи було відкладено на 11.04.13.

Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 11.04.13 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 11.04.13 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду та ухвалою про відкладення розгляду справи учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 11.04.13 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи.

Повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу в установленому законом порядку поштою.

Рішенням від 07.11.12 господарського суду Волинської області (суддя - Гончар М.М.) позов задоволено частково.

Визнано недійним рішення Міськради від 11.10.11 № 11/12 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" по вул.М.Хвильового, 16, площею 5 658 м2".

В решті позову відмовлено.

При винесенні рішення місцевий суд дійшов до висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до державної форми власності, а тому Міськрада в силу положень ст. 16, ч. 2, 3 ст. 84, ч. 3, 4 ст. 142, ч. 8 ст. 149 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України не мала права вилучати її з користування Товариства.

Постановою від 29.01.13 Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Тимошенко О.М., суддів - Коломис В.В., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу Міськради задоволено.

Рішення від 07.11.12 господарського суду Волинської області в частині задоволення позовних вимог скасовано.

Прийнято нове рішення.

В позові про визнання недійним рішення Міськради від 11.10.11 № 11/12 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул.М.Хвильового, 16 площею 5 658 м2" відмовлено.

В решті рішення від 07.11.12 господарського суду Волинської області залишено без змін.

При винесенні постанови апеляційний суд зазначив, що до Товариства внаслідок перетворення Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці перейшло її майно, права та обов'язки, у зв'язку з чим Товариство набуло право отримати в користування земельну ділянку, яка знаходилась в користуванні дільниці, однак для реалізації вказаного права, Товариству необхідно було звернутись до відповідної Ради народних депутатів з метою оформлення (переоформлення тощо) права постійного користування земельною ділянкою у відповідності до чинного на той час законодавства та отримати державний акт. Проте, вказаних дій Товариством вчинено не було, а отже право на отримання земельної ділянки в постійне користування Товариство не реалізувало. З урахуванням зазначеного апеляційний суд дійшов до висновку про те, що Міськрада встановивши, що Володимир-Волинська шляхова ремонтно-будівельна дільниця не існує (ліквідована), правомірно прийняла рішення № 11/12 від 11.10.11 про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 29.01.13 Рівненського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 07.11.12 господарського суду Волинської області залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 104, 108 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 92, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 59, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 22, 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, згідно державного акту серії ВЛ 30, виданого 24.05.96, у постійному користуванні Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці перебувала земельна ділянка площею 5 658 м2 в межах згідно з планом землекористування для ведення виробничої діяльності та обслуговування підсобних будівель.

Рішенням від 11.10.11 № 11/12 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул.М.Хвильового, 16 площею 5 658 м2" право постійного користування Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці земельною ділянкою по вул.М.Хвильового, 16 площею 5 658 м2 припинено.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в статуті Товариства вказано, що воно є правонаступником прав і зобов'язань структурного підрозділу шляхового ремонтно-будівельного управління акціонерного товариства відкритого типу "Волиньрембуд" Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці.

Крім того, судами встановлено, що Товариство зареєстроване з тим же ідентифікаційним кодом, що і шляхова ремонтно-будівельна дільниця (25088421).

Разом з тим, встановлено, що згідно довідки № 5493 про включення до ЄДРПОУ, виданої станом на 08.10.97, шляхова ремонтно-будівельна дільниця є підрозділом без права юридичної особи.

Судові інстанції встановили, що в даному випадку має місце перетворення юридичної особи, тобто змінено організаційно-правову форму особи: структурний підрозділ - шляхова ремонтно-будівельна дільниця перетворився у товариство з обмеженою відповідальністю "Володимиравтодор", до якого перейшли майно, права та обов'язки зазначеного підрозділу.

При цьому, встановлено, що Товариство зареєстроване 21.09.98, що відображено в довідці АБ № 442852 про включення юридичної особи до ЄДРПОУ, отже з даного часу структурний підрозділ - шляхова ремонтно-будівельна дільниця, вважається ліквідованим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно положень ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

За змістом приписів ст. 95 Цивільного кодексу України відокремлені підрозділи юридичної особи не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Разом з тим, вирішуючи спір, суди не надали належної правової оцінки тій обставині, у зв'язку з чим Товариство визначено як правонаступника структурного підрозділу юридичної особи.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 26.03.12 (справа № 5002-24/216-2011), яка є обов'язковою для врахування судами в силу вимог ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою Конституційний Суд України Рішенням від 22.0.05 № 5-рп/2005 визнав неконституційним та вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку лише з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій в процесі розгляду справи, не надано належної правової оцінки як питанням порушення оскарженим рішенням Міськради прав та інтересів Товариства, так і відповідності такого рішення Міськради вимогам законодавства.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". Вказаний перелік осіб є вичерпним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Володимиравтодор" задовольнити частково.

Рішення від 07.11.12 господарського суду Волинської області та постанову від 29.01.13 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5004/1264/12 господарського суду Волинської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова О.Яценко