Постанова № 30738470, 16.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 5023/4077/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від прокуратури Ходаківський М.П. (посвід. № 014944)

від позивача не з'явилися

від першого відповідача не з'явилися

від другого відповідача Кравченко Я.М. (дов. від 17.06.05р.)

від третьої особи не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 12.11.12р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.13р.

у справі № 5023/4077/12

за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", смт. Кочеток Харківської області

до першого відповідача Печенізької районної державної адміністрації, смт. Печеніги Харківської області

другого відповідача ТОВ "Надія", м. Чугуїв

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділу Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, смт. Печеніги Харківської області

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.12р. у справі № 5023/4077/12 (суддя Прохоров С.А.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.13р. (головуючий Черленяк М.І., судді Івакіна В.О, Пелипенко Н.М.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, в якій просить рішення від 12.11.12р. та постанову від 05.02.13р. скасувати, позов задовольнити повністю. В обґрунтування касаційної скарги прокурор посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 21, 50-52, 57. 125, 126, 149 ЗК України, п. 12 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 75, 93, 94 Лісового кодексу України, ст. 47 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено.

Розпорядженням Печенізької районної держаної адміністрації № 217 від 09.06.03р. затверджено проект відведення та надано ТОВ "Надія" в оренду терміном на 50 років земельні ділянки для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради загальною площею 1 га.

23.07.03р. між Печенізькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ "Надія" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 31.07.03р. у Печенізькому районному відділі земельних ресурсів за № 15, яким орендодавець надав орендарю земельну ділянку із земель лісового фонду на території Печенізької селищної ради площею 1 га з метою несільськогосподарського використання для рекреаційного призначення строком на 50 років.

10.09.12р. Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" звернувся з позовом до Печенізької районної державної адміністрації, ТОВ "Надія" про скасування розпорядження Печенізької районної держаної адміністрації № 217 від 09.06.03р., визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.07.03р. та скасування запису № 15 від 31.07.03р. про його державну реєстрацію.

Ухвалою від 11.09.12р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.12р. у справі № 5023/4077/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.13р., у позові відмовлено, оскільки прокурором не було доведено порушення прав позивача щодо користування земельною ділянкою, переданою в оренду другому відповідачеві.

Частиною першою ст. 21 ЦК України передбачено, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом г) ч. 3 ст. 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно ст. 57 ЗК України (в редакції на момент винесення оскарженого розпорядження), земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.

Згідно ч. 7-8 ст. 9 Лісового кодексу України (в редакції на момент винесення оскарженого розпорядження), право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором. Форма договору на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі на умовах оренди, і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Судами встановлено, на підставі розпорядженням Печенізької районної держаної адміністрації № 217 від 09.06.03р. між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки від 23.07.03р. Дана земельна ділянка площею 1 га (ліса 1 групи) розміщена на території Печенізької селищної ради, частина на прибережній захисній смузі Печенізького водосховища та належить до земель Чугуїво-Бабчанського держлісгоспу.

На думку колегії, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що прокурор не мав права звертатися до суду в інтересах держави в особі позивача, тому що не витребували і не дослідили яким рішенням органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади земельна ділянка була надана позивачу в постійне користування, а також планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, не застосували до спірних відносин п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, приписи якого були чинними на момент прийняття судами рішення і постанови у даній справі, оскільки їх введено в дію з 29.03.06р. Законом України № 3404-IV від 08.02.06р.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення від 12.11.12р. та постанова від 05.02.13р. підлягають скасуванню в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене, перевірити чи порушені права позивача оспорюваним розпорядженням, і в залежності від встановленого розглянути позовні вимоги згідно з законом.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.11.12р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.13р. у справі № 5023/4077/12 скасувати повністю.

Справу № 5023/4077/12 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова