Постанова № 30738445, 15.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Справа № 5023/3246/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Кривда Д.С. (доповідач), Львов Б.Ю.,за участю представників від:позивачаЦимберов Д.І., ліквідатор,відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),третіх осіб1) Рєпнін Є.Ю., представник, 2) Олександров О.П., представник, 3) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),прокуратурине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДослідного господарства "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук в особі ліквідатора Цимберова Д.І.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 рокуу справі№ 5023/3246/12 господарського суду Харківської областіза позовомДослідного господарства "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук в особі ліквідатора Цимберова Д.І.доХарківської районної державної адміністрації Харківської області,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Інститут овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, 2. Національна академія аграрних наук, 3. Міське районне управління Держкомзему у місті Люботині Харківського району Харківської області,за участюХарківської міжрайонної прокуратурипровизнання недійсним розпорядження і акта та скасування державної реєстрації акта,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 11.04.2013 року №05-05/247 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Кривда Д.С., Львов Б.Ю. для розгляду касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року у справі № 5023/3246/12 господарського суду Харківської області.

ВСТАНОВИВ:

Дослідне господарство "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва УААН звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської райдержадміністрації Харківської області про визнання недійсним розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 07.08.2002р. №248, визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею від 22.08.2002р. серія I XP № 006279, виданого Харківською районною державною адміністрацією Інституту овочівництва і баштанництва УААН, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 380, та скасування державної реєстрації вказаного акту.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2012 року (судді Светлічний Ю.В. - головуючий, Пономаренко Т.О., Денисюк Т.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року (судді: Черленяк С.І. - головуючий, Ільїн О.В., Пелипенко Н.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Дослідне господарство "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук в особі ліквідатора Цимберова Д.І. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст.ст.84 Господарського процесуального кодексу України, та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст.123, 142-151 Земельного кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, третіх осіб-1 та 2, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, у 1993 р. Виконавчим комітетом Мерефянської міської Ради Харківського району Харківської області Дослідному господарству "Мерефа" Інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук (далі по тексту - ДГ "Мерефа") видано Державний акт на право користування землею Серія Б №074212, згідно якого за ДГ "Мерефа" закріплено в безстрокове безоплатне користування 2104,2 га землі в межах згідно плану землекористування для проведення стаціонарних і виробничих дослідів та проведення первинного та елітного насінництва. Зазначений державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 444.

Згідно статуту Дослідного господарства "Мерефа" інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук, зареєстрованого Розпорядженням Харківської райдержадміністрації від 23.06.1993 року №642, дослідне господарство "Мерефа" є експериментально-виробничою базою Інституту овочівництва і баштанництва, діє як самостійний господарюючий суб'єкт, з правом юридичної особи.

Згідно Статуту Інституту овочівництва та баштанництва національної академії аграрних наук України (далі по тексту - Інститут), зареєстрованого Харківською районною державною адміністрацією 26.04.2012 року за №14711050011000622, цей інститут є правонаступником Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук. Інституту підпорядковані як самостійні суб'єкти з правом юридичної особи дослідні станції та державні підприємства, серед яких - Державне підприємство Дослідне господарство "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук.

Інститут підпорядкований Національній академії аграрних наук України. Тобто ДГ "Мерефа" та Інститут перебувають у віданні одного органу управління державним майном - Національної академії аграрних наук України (далі по тексту - Академія), до 2010 року - Українська академія аграрних наук України.

Згідно статуту, вилучення земельних ділянок здійснюється лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України та Порядку володіння та користування земельними ділянками науковими установами та організаціями НААН.

Відповідно до Витягу з протоколу № 26 засідання Президії Української академії аграрних наук від 16.11.1995р. "Про закріплення землі за Інститутом овочівництва і баштанництва", Українською академією аграрних наук, враховуючи згоду землекористувачів, надано дозвіл на закріплення за Інститутом овочівництва і баштанництва 650га землі, вилучивши її із землекористування ДГ "Мерефа" - 300га та ДГ "Діброва" - 350га.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 399 від 26.04.1996 р. "Про передачу земельної ділянки інституту овочівництва і баштанництва" за клопотанням Української академії аграрних наук ДГ "Мерефа" надано дозвіл на передання Інституту овочівництва і баштанництва земельної ділянки загальною площею 331,7га.

На підставі розпорядження №399 від 26.04.1996р. Інститут овочівництва і баштанництва отримав Державний акт на право користування землею Серія ХР №25-00-2570 на загальну площу 321,7га, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №175 від 27.09.1996р.

При цьому невідповідність площі земельної ділянки, зазначеної у витязі із протоколу № 26 засідання Президії Української академії аграрних наук від 16.11.1995 р. (300 га), та у розпорядженні Харківської районної державної адміністрації від 26.04.1996р. №399 та у Державному акті на право постійного користування землею Серія ХР № 25-00-2570 (321,7га), пов'язана із уточненням меж земельної ділянки в результаті проведення геодезичних робіт.

Також суди встановили, що Президією Академії аграрних наук України 22.09.2000р. надано згоду на вилучення земельної ділянки площею 300 га з користування ДГ "Мерефа" та закріплення її за Інститутом овочівництва і баштанництва, що підтверджується витягом з проколу №13 засідання Президії Української академії аграрних наук від 22.09.2000р. та положеннями розділу 4 Пояснювальної записки до Технічної документації по інвентаризації земельних ділянок Інституту овочівництва і баштанництва УААН, складеної Харківською філією Інституту землеустрою УААН у 2002р.

Вищезазначене рішення про згоду на вилучення земельної ділянки площею 300 га прийнято Президією Академії аграрних наук України на підставі згоди землекористувача ДГ "Мерефа" від 14.07.2000р. № 267/5, відповідного погодження Харківською райдержадміністрацією, звернення Інституту овочівництва і баштанництва УААН від 14.07.2000 р. № 425-7/04, рішення Вченої ради інституту від 06.04.2000 р. № 6.

Згідно Наказу Академії аграрних наук України №4 від 19.01.2001р. Інституту землеустрою УААН доручено виконання робіт по виготовленню технічної документації щодо посвідчення права користування землею та по розробці проектів організації території дослідних господарств.

За матеріалами інвентаризації земель, виконаних Харківською філією Інституту землеустрою, Харківська районна державна адміністрація своїм розпорядженням №248 від 07.08.2002р. "Про розгляд матеріалів інвентаризації та земельної ділянки Інституту овочівництва та баштанництва УААН" погодила технічну документацію земельної ділянки загальною площею 729,5990 га Інституту і підтвердила право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

За таких обставин з'ясовано, що в Державному акті Серія ХР № 25-00-2570 від 27.09.1996 р. були пропущені площі під забудовою інституту, лісові, заболочені площі, про що зазначено у Технічній документації по інвентаризації земельних ділянок Інституту овочівництва і баштанництва УААН, а відтак виникла необхідність виготовити для Інституту новий державний акт на право постійного користування землею.

Харківською районною державною адміністрацією Харківської області на підставі розпорядження №248 від 07.08.2002р. видано Інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук Державний акт на право постійного користування землею Серія І-ХР № 006279 від 22.08.2002р., згідно якого за зазначеним землекористувачем надано у постійне користування 729,5990га землі в межах згідно планом землекористування для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства. Зазначений державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 380.

Про визнання недійсними вищезазначених розпорядження відповідача №248 від 07.08.2002р. та Державного акту на право постійного користування землею Серія І-ХР № 006279 від 22.08.2002р. заявлено позов у даній справі.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно приписів п.12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження та видачі державного акту) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. У п. "а" ст. 17 Земельного кодексу України зазначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

У відповідності з ст.142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до п.2 ст.149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Таким чином, добровільна відмова від земельної ділянки чи її частки є однією з підстав припинення права користування нею і може відбуватися виключно за згодою власника або землекористувача.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, обґрунтовано виходив з того, що в матеріалах справи наявні належні докази добровільної відмови позивача від права користування спірною земельною ділянкою та надана згода Президії Української академії аграрних наук на вилучення земельної ділянки з користування ДГ "Мерефа" та закріплення її за Інститутом овочівництва і баштанництва, а відтак у відповідача були підстави для оформлення у встановленому порядку права постійного користування Інститутом спірною земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладені обставини та приписи законодавства в їх сукупності, колегія вважає мотивованими та обґрунтованими висновки господарських судів щодо відсутності фактичних та правових підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на застосування апеляційним господарським судом ст.123 Земельного кодексу України в редакції станом на момент ухвалення рішення суду, а не на момент прийняття оспорюваних актів, не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки помилкове застосування зазначеної норми не призвело до прийняття неправильного судового рішення по суті спору.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дослідного господарства "Мерефа" Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук в особі ліквідатора Цимберова Д.І. залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року у справі №5023/3246/12 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Д.Кривда

Б.Львов