Ухвала суду № 30737894, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К-35643/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нерухомість столиці»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2а-16561/09/2670

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Нерухомість столиці»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києвапроскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Нерухомість столиці» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Нерухомість столиці») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001572302/0 від 07.05.2009, №0001572302/1 від 17.07.2009, №0001572302/2 від 09.10.2009, №0001572302/3 від 09.12.2009 про донарахування позивачу податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2010 позов задоволено частково, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001572302/2 від 09.10.2009, №0001572302/3 від 09.12.2009. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2010 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 та валютного законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №5336/23-02-30965299 від 22.04.2009.

Під час перевірки встановлено, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по товарах та послугах, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а саме: 516,00 грн. податку на додану вартість з вартості листівок «8 березня», 791,67 грн. податок на додану вартість з вартості чашок металевих, 4005,90 грн. податок на додану вартість з вартості виготовлення брошур, пластикових карток, карток, буклетів, 5833,33 грн. податок на додану вартість з вартості CD презентації двома мовами, 3875,53 грн. податок на додану вартість з вартості виготовлення каталогу «НЕСТ».

За результатами розгляду первинної скарги платника податків відповідачем прийнято рішення №16624/10/25-010 від 15.07.2008, яким скаргу підприємства задоволено частково: скасовано податкове повідомлення рішення №0001572302/0 від 07.05.2009 в частині нарахованого податку в сумі 29669,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкції в сумі 14834,50 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001572302/1 від 17.07.2009.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №4051/10/25-114 від 25.09.2009 повторну скаргу позивача задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001572302/1 від 07.05.2009 в частині 6913,32 грн. податку на додану вартість та 3456,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій. З урахуванням зазначеного рішення, Державною податковою адміністрацією у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0001572302/2 від 17.07.2009.

Рішенням Державної податкової адміністрації України №11950/6/25-0115 від 20.11.2009 скаргу позивача залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001572302/3 від 09.12.2009.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту здійснювалось позивачем з додержанням вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак з таким висновком суд апеляційної інстанції помилково не погодився, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже право платника податку на формування податкового кредиту нерозривно пов'язано з використанням товарів, в зв'язку з придбанням яких формується податковий кредит, у власній господарській діяльності.

Під рекламними засобами слід розуміти будь-які засоби, що використовуються для реклами до її споживача в будь-якій формі та в будь-який спосіб.

Законодавство не обмежує у способах проведення реклами, тобто будь-яка інформація (усна, письмова), що містить у собі про товариство та його господарську діяльність, є рекламою.

Судом першої інстанції зазначено, що одним з основних видів діяльності позивача є надання в оренду власних нежитлових приміщень, то дана рекламна акція була орієнтована на залучення як потенційних орендарів, так і привернення уваги вже залучених орендарів, та збільшення доходів позивача, відповідно, вона безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю ВАТ «Нерухомість столиці».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товарів, які пов'язані з господарською діяльністю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нерухомість столиці» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду від 22.02.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова