Ухвала суду № 30737888, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року м. Київ К-38543/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податками

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2009

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010

у справі № 2а-11056/09/2670

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Позняки-жил-буд»доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податкамипровизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Позняки-жил-буд» (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Позняки-жил-буд») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податками (далі по тексту - відповідач, СДПІ у м. Києва по роботі з ВПП) про визнання протиправними дій відповідача в частині визначення розміру заниження податкових зобов'язань ЗАТ «Позняки-жил-буд» із земельного податку на суму 154435,46 грн. та скасування податкових повідомлень-рішень №0001084230/0 від 18.08.2009, №0001094230/0 від 18.08.2009, №0001104230/0 від 18.08.2009, №0001114230/0 від 18.08.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2009 позов задоволено частково, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001084230/0, №0001094230/0, №0001104230/0, №0001114230/0 від 18.08.2009. В решті позовних вимог відмовлено.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі недотримання позивачем рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» щодо сплати земельного податку. На думку суду першої інстанції рішення Київської міської ради №944/944 не відповідає податковому законодавству, а тому відповідач безпідставно нарахував податкові зобов'язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010 змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2009 в частині підстав задоволення позову, а резолютивну частину залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову і прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкових розрахунків земельного податку позивача, за результатами якої складено акт №318/42-30/24089818 від 07.08.2009 про виявлення порушення п. 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», внаслідок чого занижений розмір податкового зобов'язання з земельного податку. При проведенні перевірки відповідачем встановлено, що станом на 07.08.2009 позивач не оформив право користування земельними ділянками відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України.

На підставі даного акту перевірки 18.08.2009 були винесені податкові повідомлення-рішення №0001084230/0, №0001094230/0, №0001104230/0, №0001114230/0, якими позивачу визначена сума податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 162157,24 грн.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю» встановлює, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За таких умов земельний податок повинен сплачувати власник або землекористувач. Право землекористування в даному випадку повинне оформлюватися договором оренди і виникає лише після його державної реєстрації.

Судами встановлено, що позивач не оформив право користування земельними ділянками, у зв'язку з чим він не є суб'єктом плати за землю і у нього не можуть виникати зобов'язання з цього податку, а тому нарахування йому податкових зобов'язань із земельного податку та прийняття податкових повідомлень-рішень не відповідає податковому законодавству.

Суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції помилково виходив з того, що п. 2 рішення Київської міської ради №944/944 встановлює підвищенні ставки земельного податку, що не відповідає вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 та ч. 1 ст.7 Закону України «Про плату за землю», а також п. 8 ч. 1 ст. 14 та ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування».

Оскільки позивач не є землекористувачем в розумінні Земельного кодексу України і у нього не виникають зобов'язання зі сплати земельного податку, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального, що є підставою для зміни судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податками відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова