Рішення № 30737157, 11.04.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року Справа №607/1613/13- ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового зсідання ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 16 819,65 грн. та моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

В обґрунтування вимог вказав, що 18 травня 2012 року його було звільнено з посади начальника обласного управління «Тернопільекоресурси» державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 вересня 2012 року скасовано наказ про його звільнення, поновлено на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17234,95 грн., грошової компенсації завданої моральної шкоди в розмірі 500 гривень. 19 вересня 2012 року ним було отримано виконавчий лист, який направлено на адресу відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві для виконання. Однак, лише 10 січня 2013 року його було поновлено на роботі на посаді начальника обласного управління «Тернопільекоресурси» державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною. Крім того, відповідачем відмовлено виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16819,65 грн. за період з 18.09.2012 року (Дата постановлення судового рішення про поновлення позивача на роботі) по 10.01.2013 року (Дата видачі судового наказу про поновлення позивача на роботі) включно, з урахуванням того факту що працівника, який був прийнятий на посаду позивача звільнено із посади 10.01.2013 року, в той час як день звільнення є робочим днем. Також, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у звязку неправомірними діями, які повязані із несвоєчасним поновленням на роботі, що призвело до негативних наслідків, втратою душевної рівноваги, спокою, постійного перебування в напрузі та зміни способу життя.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з тих підстав, що на момент виконання рішення суду займана посада начальника обласного управління «Тернопільекоресурси» державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на яку претендував ОСОБА_2 була зайнята іншим працівником, а саме ОСОБА_3 У звязку з тим, що ОСОБА_3 тривалий час перебував на лікарняному, тому відповідач не мав змоги поновити ОСОБА_2 на посаді, яку він обіймав до звільнення, так як мало б місце незаконне звільнення працівника ОСОБА_3 у період його тимчасової непрацездатності, а тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 16 819,65 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу просить відмовити.

Також, представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн., у звязку із їх недоведеністю і безпідставністю.

Суд дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення сторін вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення 16819,65 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 18.09.2012 року по 10.01.2013 року підлягають до задоволення у повному обсязі, а позовні вимоги щодо стягнення грошової компенсації завданої моральної шкоди в сумі 3000 грн. до часткового задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 з 15 грудня 1998 року працював на посаді начальника обласного управління «Тернопільекоресурси» державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Наказом директора Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною за №257к від 18 травня 2012 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника обласного управління «Тернопільекоресурси» державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обовязків, покладених на нього трудовим договором.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 вересня 2012 року скасовано наказ директора Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною за №257к від 18 травня 2012 року про звільнення ОСОБА_2 за систематичне невиконання обовязків, покладених на нього трудовим договором, стягнено з відповідача 17 234,95 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 500 грн. моральної шкоди та поновлено його на посаді начальника обласного управління «Тернопільекоресурси» державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною з 21 травня 2012 року.

Вказаним рішенням суду також встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 207,65 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 13 листопада 2012 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 вересня 2012 року залишено без змін.

На підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 вересня 2012 року було видано виконавчий лист.

10 січня 2013 року відповідачем видано наказ за № 5-к «Про звільнення ОСОБА_3 з роботи та поновлення на роботі ОСОБА_2С.».

Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» розяснив, що стосовно до правил ст.24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

У відповідності до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, враховуючи те, що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 вересня 2012 року про поновлення позивача на роботі підлягало до негайного виконання, однак його було поновлено на роботі лише 10 січня 2013 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача у користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 вересня 2012 року по10 січня 2013 року, в звязку із затримкою виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі підлягають до задоволення у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача у користь позивача 16819,65 грн. (Розрахунок: 207,65 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х 81 робочий день (період із 18.09.2012 року по 10.01.2013 року) = 16819,65 грн.).

Заперечення представника відповідача про те, що підприємство не мало можливості поновити позивача на посаді, оскільки таку обіймала інша особа, яку відповідно до вимог законодавства неможливо було звільнити в період її тимчасової непрацездатності, судом до уваги не береться, оскільки наведена обставина не звільняє відповідача, відповідно до вимог ст. 236 КЗпП від обовязку виплатити позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в звязку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до вимог ч.1, п.2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що несвоєчасне поновлення відповідачем позивача на роботі, є протиправним діянням по відношенню до позивача, а тому суд вважає, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у тому, що позивач зазнав моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків. Крім цього, непоновлення позивача на роботі призвело до відсутності у нього постійного доходу, необхідного для проживання, що вимагало додаткових зусиль для організації власного життя.

Визначаючи розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд бере до уваги характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, термін протягом якого позивач вимушено не працював, а також виходячи із засад розумності вважає, що із відповідача в користь позивача слід стягнути 500 гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 236, 237-1 КЗпП України, ч.1, п.2 ч. 2 ст. 23 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код ЄДРПОУ 20077743) в користь ОСОБА_2 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 16819 (Шістнадцять тисяч вісімсот девятнадцять) гривень 65 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код ЄДРПОУ 20077743) в доход держави 344 гривні 10 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийДзюбич В.Л.